Львів Непопсовий. Францисканки Найсвятішого Сакраменту

On 09.04.2013 by admin

Рухаючись вул.Лисенка далі за кляштор Францисканців та стрільницю Куркового братства за два квартали зауважимо потужну цегляну будівлю зі шпилем-сигнатуркою, що нагадує готичний храм. Це колишній кляштор сестер Францисканок Найсвятішого Причастя (ss. Franciszkanek Naj?wi?tszego Sakramentu) з костелом Найсвятішого Серця Ісуса.

на сусідньому подвір’ї (зараз дитсадок №6, колись – дитячий заклад св. Антонія з 1858 р.)

Жіночий кляштор сестер Францисканок Найсвятішого Причастя містився у м. Ґнєзно (Західна Польща), але був скасований у 1873 р. владою Прусії, яка володіла тими землями після поділів Речі Посполитої.
Черниці знайшли прихисток у Львові у притулку для сиріт, заснованому Юлією Галлеровою на вул.Пекарській, де тимчасово мешкали до зведення нової обителі.

Настоятельниця Ордену Марія Моравська (Maria od Krzy?a Morawska) у будівництві нової обителі заручилася підтримкою та посильною допомогою аристократії Галичини та інших польських земель. Більше того, будівництво нового кляштору патронувалося самою архікнягинею Марією Терезою.
У 1877 році орден викупив у Мавриція Ротмана велику ділянку землі при тодішній вул.Курковій (судячи з тогочасних карт, там були городи), яка включала власне ділянку під забудову та городи на схилах гори, які черниці прозвали Альвернією.

архівне фото з lvivcenter.org

Первісно проект нового кляштору розробив Карл Грегор (Karl Gregor) у тому ж таки 1877 році, але втрутився відомий львівський будівничий Юліан Захарієвич (Julian Zachariewicz), запропонувавши власний проект… безкоштовно. Ясно, що схвалено було проект Захарієвича, фірма ж Грегора отримала сатисфакцію у вигляді замовлення у них земельних та мулярських робіт при будівництві кляштору.
Проект Захарієвича еклектично поєднує в будівлі неоготичний, неороманський та аркадовий стилі .
13 вересня 1877 року папським нунцієм у Відні Людовіко Якобіні було закладено наріжний камінь нової обителі.

Будівництво кляштору велося 12 років (по 1889 рік). Керівництво будовою здійснював архітектор йозеф Каєтан Яновський (Jozef Kajetan Janowski), оздоби з каменю проектував скульптор Леонард Марконі (Leonard Marconi), столярні роботи виконували майстерні братів Вчеляків (Wczelak?w) та Францішка Тенеровича (Franciszek Tenerowicz), бляхарські – майстерня Крука (Kruk), малярні роботи проводилися під наглядом Августа Богохвальського (August Bogochwalski).

У 1880 році було завершено будівництво лівого крила кляштору, ще через 9 років – правого та костелу Найсвятішого Серця Ісуса. Ктитором головного вівтаря костелу виступила віденська родина Ліхтенштайнів. його було оздоблено з мармуру та алебастру Фабрикою виробів з каменю Леопольда Шімзера (Leopold Schimser) за проектами Леонарда Марконі. При східній стіні нави встановлено вівтар Св. йосифа, виконаний мюнхенською фірмою Маєр (Mayer) на кошти родини Подгурських. З протилежної стіни встановили вівтар Божої Матері за кошти Александри Гауснерової. Скульптури для вівтаря створила з білого мармуру її донька графиня Амалія Ядвіга з Гауснерів Лубенська (hr. Amelia Jadwiga z Hausner?w ?ubie?ska). Її авторству теж належить фігура Св. Франциска, встановлена у дерев’яному вівтарі західної каплиці роботи сницаря Тадеуша Сокульського (Tadeusz Sokulski), створеного за кошти родини Кєляновських. У східній каплиці заклад Л. Шімзера створив вівтар Св. йосафата Кунцевича на кошти графської родини Стадницьких (Stadnickich). Скульптуру Св. йосафата роботи Оскара Сосновського (Oskar Sosnowski) привезли з Риму.

Справжньою окрасою храму стали вітражі, виконані мюнхенською фірмою Маєр. У вівтарній частині це зображення Св. Меланії, Ісуса Христа та Архангела Михаїла, які фундували Софія Сємєньська, Александра Гауснерова, Клементина з Сангушків Сапіга. Над входом встановлено вітраж, із зображенням Божої Матері.

29 вересня 1889 р. нунцієм Алессіо Ґалімберті костел було освячено.
Будівельні роботи проводилися і пізніше, зокрема будівельною фірмою Івана Левинського здійснювалася побудова північного крила вже діючого кляштору.
Наприкінці 19 – на початку 20 ст. поки кляштор ще не заступали навколишні будівлі та дерева, він був справжньою архітектурною домінантою Нижнього Личакова.

вул.Заньковецької від порталу костелу

Кляштор функціонував до 1946 р. (у свій перший прихід совіти у 1939 р. відібрали у монастиря лише частину приміщень під архів), коли черниці виїхали до Польщі.
В монастирі власшували обласний госпіталь інвалідів Вітчизняної війни, а потім інфекційну лікарню.
У 1991 р. будівлю храму та монастиря передано Українській православній церкві Київського патріархату. Тут влаштовано Львівську духовну академію та семінарію УПЦ КП, а у 1992 р. після ремонту освячено церкву Івана Золотоуста. У 1994 р. інститутом «Укрзахідпроектреставрація» реставровано вітражі храму. На жаль багатий інтер’єр храму після років хазяйнування тут лікарні майже не зберігся.


вигляд кляштору з вул.Заньковецької

Ігор Мельник так описує архітектуру кляштора:

Центральне місце у композиції комплексу займає колишній костел Найсвятішого Серця Ісуса, збудований в плані тринавної базиліки з вівтарною частиною оберненою на північ. Головний фасад костелу з входом повернений на південь. Площина стіни розчленована пілястрами, які об’єднані вгорі аркадним поясом. Кругла розетка акцентує головний вхід, а центральний ризаліт обрамлений контрфорсами, які завершуються елегантними вежами. Наметове завершення вівтарної частини увінчує стрілчата готична сигнатурка. Над входом до храму у півциркульній арці створено мозаїчне зображення Христа Благословляючого у багряниці, з державою у лівій руці. Трохи вище – кругла мозаїка-медальйон, на якій зображені готична монстранція з монограмою Ісуса Христа в оточенні променів і два херувими. За радянських часів у храмі знищили стінопис і вівтарі. Зараз у вівтарній частині встановлено іконостас.

Будівля монастиря і храму виконана з червоної нетинькованої цегли. Триповерховий корпус монастирських келій, з півциркульними завершеннями вікон, утворює у плані квадрат, розірваний зі східної сторони, з внутрішнім подвір’ям. З боків чільного фасаду вступають ризаліти завершені фронтонами і пірамідальними дахами, увінчаними хрестами.

Тераса перед чільним південним фасадом зміцнена з боку вулиці потужним підпорним муром з сірого каменю. За брамою, розходяться два марші сходів, які ведуть до головного входу храму. Ліворуч – ворота під кам’яною ступінчатою аркою.

До західної межі ділянки примикає колишній двоповерховий з мансардним дахом дім для гостей та капелана.

вигляд монастиря францисканок від костелу св.Антонія, архівне фото

список використаних джерел:
– Мельник Ігор, Загайська Роксоляна. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Центр Європи, 2010. – 352 с.
– Lviv: A Guidebook for the Visitor / Львів: Туристичний путівник. за редакцією Ю.Бірюльова — Видання друге / Second edition. — Lviv: Publishing House «Centre of Europe», 2007. — 548 с.
– Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів:, 2009. –
– Lw?w. Ilustrowany przewodnik. – Lw?w: Wydawnictwo „Centrum Europy”, Wroc?aw: Wydawnictwo „Via Nova”, 2001. – S. 214-215.
– Інтерактивний Львів. Вул. Лисенка, 43 – церква св. йоана Золотоустого (кол костел Серця Ісусового) http://www.lvivcenter.org/


Переглянути Львів на карті більшого розміру

Інші статті серії: Львів непопсовий

3 коментарі to “Львів Непопсовий. Францисканки Найсвятішого Сакраменту”

  • Alex

    Дякую! Як завжди, гарний матеріал. Але, на мою думку, слово “монастир” звучало би більш літеретурно грамотно, оскільки “кляштор” – це польське слово.

    • haidamac

      дякую! За такою логікою літературно неграмотно писати костел, бо ж це теж польське слово. Доречніше було би храм :) Нічого не бачу страшного у слові кляштор, тим паче – бо це був таки кляштор, а не якийсь православний чи якийсь інший монастир :)

Trackbacks & Pings