Львів непопсовий. Капуцини

On 24.09.2012 by admin

Сьогодні знову повернемося на Личаків. Поряд з житловим будинком Куркового братства від вулиці Лисенка спускається вниз вулиця Короленка. Якраз на перехресті Лисенка та Короленка (за №1 по вул.Короленка) зауважуємо невеликий білий бароковий храм – костел колишнього кляштору отців Капуцинів, а згодом – Францисканців.


https://lh4.googleusercontent.com/-mUuSUdmaiRs/UF8nUJF4zjI/AAAAAAAAGp0/XvFtALAbaNw/s0/9803.jpg
вулиця Короленка і церква Св.Георгія

Орден Братів Менших Капуцинів – римо-католицький чернечий орден, заснований у 1525 р. Фактично капуцини – то відгалуження Францисканського ордену (який початково дуже неприязно зустрів віску про від’єднання капуцинів). Назва (первісно глузлива) походить від загостреного каптура (італ. – cappucio) в одязі монахів цього ордена.

монастир капуцинів з вул.Просвіти мур монастиря та будинок Куркового братства на Лисенка

Кляштор Капуцинів з костелом Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці збудували на місці колишніх бастіонних фортифікацій передмістя (лінія Беренса) у 1708-30 рр. на кошти Єлизавети Софії Сенявської.
Подальші події (мова йде про 1748 р.), коли згадується кляштор кармелітів, нагадують вже описані раніше в статті про монастир св.Онуфрія, пов’язані з комічним протистоянням слуг церкви.
Вся справа в тому, що неподалік (за сучаним сквером, де нині стоїть пам’ятник Просвіті) вже містився кляштор кармелітів, які не зраділи такому сусідству нових конкурентів. Відомий дослідник Львова Іван Крип’якевич так описує наступні події:
“Кармеліти з огірченням побачили, що недавно заснований костел капуцинів забирає їм вірних, – рішилися, отже, знищити своїх конкурентів. Одного дня вони вислали свою службу й, перекопавши публічну дорогу, що вела до капуцинів, спинили їм комунікацію. Потім почали руйнувати нові будови в капуцинськім монастирі й врешті захопили площу між обома монастирями та почали ставити довкола неї паркани, щоб ніхто не міг дістатися до капуцинів. Магістрат виступив проти цього безправ’я, вислав на площу цех теслів і міських слуг із сокирами, паркани підрізано і повалено. Але войовничі кармеліти озброїлися також сокирами й іншим знаряддям, кинулися на магістратських робітників, побили їх і поранили. Постала така метушня, що аж ударено на тривогу в дзвони… Постав із того довголітній процес, аж поки суд не приборкав кармелітів”.

монастир Францисканців. художник Йосиф Свобода, 1860-ті роки келії монастиря Кармелітів

Одначе капуцинам не судилося довго господарювати в своїй обителі.
У 1785 р., коли Львів впісля поділу Речі Посполитої відійшов Австрії, за так званою Йосифінською касатою монастир Капуцинів в числі маси інших було зліквідовано. Одначе приміщення не було передано під громадські потреби, як інші, а тут за іронією долі розмістили, виселених з Середмістя, перших противників кармелітів – орден францисканців.
З тих пір кляштор став Францисканським, а площа та вулиця (нинішня Короленка) – Францисканськими.
Монастир зазнав деяких пере- і добудувань. Зокрема – після пожежі 1835 р. Під час реставрації у 1926 р. за проектом арх. Михайла Лужецького на фасаді було встановлено горельєф Божої Матері, який можна бачити і донині.

У 1932-34 рр. на монастирському грунті далі по вул.Францисканській (№3) за проектом В.Дайчака було споруджено громадський центр ордену Францисканців, який мав глядацький зал на 324 місця та використовувався як для релігійних зібрань, так і для показу кінофільмів (тут містився кінотеатр “Pax” – “Мир”).
По ІІ-й Світовій війні в монастирі містилася військова частина, згодом – дитяча трудова колонія, ще пізніше – школа-інтернат для дітей з вадами мови. В громадському центрі – кінотеатр ім.Дзержинського.

колишній громанський центр монастиря Францисканців погруддя Пушкіна

За часів Незалежності костел передано Церкві Адвентистів Сьомого Дня.
Костел являє собою тринавову базиліку з бароковим фронтоном. Барокову сигнатурку втрачено після ІІ Світової війни. Не зберігся і багатий інтер’єр. Вівтар, образи Св.Роха та Св.Франциска Серафітського також втрачені. Нині інтер’єр костелу вельми аскетичний – відповідно до вимог Церкви Адвентистів.
В колишньому громадському центрі-кінотеатрі з 1991 р. влаштувалося Російське культурне товариство ім.А.Пушкіна. Невеличке погруддя поета прикрашає кутові нішу, а стіни ззовні розмальовані графіті в стилі примітивізму на тему його творів.

З боку вул.Лисенка зберігся давній мур монастиря, збудований у 1883 р.


Переглянути Україна на карті більшого розміру

Інші статті цієї серії:
“Палац гіпсових королів”. Вілла Ю.Франц
Конвікт. Колегія піарів
Національний музей. Віла Дуніковського
Палац на Пекарській
Костел Св.Мартина
“Замок” на Генерала Чупринки
Ще один палац на Пекарській
“Фабрика повидла” на Жовківській рогатці
Параскеви П’ятниці
“Совіцький” дворик
Бенедиктинки
Фабрика Бачевського
Kasyno Narodowe
Монастир Св.Онуфрія
Кам’яниця Шульців
Куркове братство
“Під совами”

  • Alex

    “Кляштор Капуцинів з костелом Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці
    збудували на місці колишніх оборонних мурів середмістя у 1708-30 рр. на
    кошти Єлизавети Софії Сенявської.”

    Уточніть, будь ласка, на місці яких МІСЬКИХ мурів було зведено монастир? Наскільки мені відомо, третя лінія укріплень середмістя проходила на рівні Порохової вежі – пам”ятника Чорноволу. Де вона, а де цей монастир? 

    • Анонімний

      йдеться не про давні середньовічні мури, а про міські бастіонні фортифікації 1670-90 рр. (т.зв. лінія Беренса), на жаль малодосліджені і фактично до нашого часу повністю знищені. Можливо я трохи невиправдано називаю їх мурами, бо то скорше вали, що в основі мали цегляну кладку, в них влаштовувалися каземати і т.п.

  • Alex

    Тоді варто виправити і “середмістя” на “передмістя” :;

    Четверта лінія укріплень
    Львова. Протягом XVІI століття було декілька спроб
    захистити від ворожих нападів території Галицького і Краківського передмість.
    З’явилось кілька проектів укріплень, з яких були спроби реалізувати проекти А.
    Пасаротті та Ф. Гетканта. Але спорудження фортифікацій було припинено внаслідок
    надмірно великих обсягів робіт. Найбільшою мірою було реалізовано проект Я.
    Беренса, згідно якого у 1678 – 1682 роках було споруджено потужну систему
    бастіонних укріплень довкола Галицького передмістя. Лінія починалась від
    сучасної вул. М. Кривоноса, охоплювала Галицьке передмістя і закінчувалась на
    початку сучасного проспекту Т. Шевченка, не дотикаючи до русла р. Полтви.

    Оборонна
    лінія Я. Беренса (четверта лінія укріплень Львова), згідно досліджень І. В.
    Оконченка, складалась з п’яти потужних, ескарпованих каменем, земляних
    бастіонів, з’єднаних куртинами. В куртинах було влаштовано дві в’їзні брами
    (під’їзд до південної брами провадив через трикутний равелін). Укріплення лінії
    Беренса були споруджені, базуючись на поєднанні засад староголландської та
    новоголландської шкіл фортифікаційної архітектури.”

    • Анонімний

      так, Ви праві. Середмістя кінця 17 ст. туди ще не дотягувалося, а я більше мислив категоріями вже Львова часів Австрії