 |
||
 |
 |
 |
З часу тієї поїздки вже минуло 5 років. За ті два надзвичайно погожі весняні дні я встиг об’їздили добрий шмат Тернопільщини. Звіти про деякі з відвіданих місць публікував раніше, як от про Микулинці, Скалат, Урмань, Біще… А от до старовинного містечка Буданова дійшло лиш зараз. Далі історія містечка та головна атракція, що залишилася нам у спадок – замок-кляштор.
Одне з наймальовничіших місць України. І разом з тим, місце з трагічною долею, зазнавше сплюндрування та руїну від турків та татар, волохів та козаків, упівців та комуністів… Те плюндрування триває і нині від натовпів несвідомих туристів та інших сучасних “яничар”…
Микулинецький замок
Невеличке містечко Микулинці розкинулося серед мальовничих подільських пагорбів у Теребовлянському районі Тернопільщини за 20 км на південь від обласного центру.
Перша згадка про Микулин (історична назва Микулинців) зустрічається у “Повчанні” Володимира Мономаха у 1096р. То ж 1996 року Микулинці відсвяткували 900-річчя свого міста, завдяки чому з’явилося пиво “Микулин-900″. Через Микулин проходив торговельний шлях з Галича до Києва. В 11 ст. містечко входило до Теребовлянського удільного князівства. З 1595 року отримало магдебургське право.
Торгова марка “Микулинецьке” добре відома не дуже широкому, але дружному загалу – любителям пива. Так от, “Микулинецьке” варять тут (про завод “Опілля” в Тернополі ані слова :))
Невеличке містечко у Підволочиському районі Тернопільщини на шляху до Гусятина. Всього якихось 30 км від обласного центру. Добиратися немає жодних проблем, через містечко проходить траса на Гримайлів та Гусятин, маршрутки курсують дуже часто.
Місто виникло у 1564 році як прикордонна твердиня Речі Посполитої на р.Збруч і досить скоро отримало магдебурзьке право (1600 р.) .
Під нинішні тріскучі січневі морози згадався ще більш холодний та екстремальний січень 2006 року. Того січня у мене випало декілька несподіваних вихідних, в які я запланував похід в гори. Проте несподівано втрутилася погода, інет і телебачення з усіх усюд трубили про рекорди мінімумів температур. Тому вирішили все ж не ризикувати, жеби не завдавати клопоту рятувальникам вивозити “підсніжники” навесні. Але ж, гадаю, кожному знайоме те паршиве відчуття, коли доводиться здавати залізничні квитки, той печальний символ нереалізованої подорожі. От і я не втримався і просто замінив квиток на Франківськ квитком на Хмельницький, вирішивши проїхатися хоча би до Кам’янця.
Далі буде невеличкий фотозвіт з прогулянки морозним Кам’янцем. За якість фото даруйте – скановано з негативів неякісним офісним сканером.
Загальновідомо, що в Гусятині гусей немає. Ну тобто майже немає, десь по ґаздах може трохи і назбирається. Але так щоби масово по вулицях ходили, то точно немає. Ну тобто раніше вони певно там були, недарма ж і герб Гусятина зображає трьох гусаків, що летять над міською брамою, але потім десь зникли… Але говоримо ми сьогодні не про Гусятин. Просто я знайшов, куди вони з міста над Збручем емігрували.
Continue reading Подорож в гусяче королівство…
