 |
||
 |
 |
 |
Завчасно прошу вибачення у читачів, якщо заголовком статті ввів їх у оману. Адже тут не йтиметься про розмаїття львівських левів, які можна зустріти на вулицях Леополіса у вигляді окремих скульптур, декору, зображень та іншого представлення символу міста. Тут власне йтиметься про найбільш знаних левів – скульптур, які нині стоять (чому стоять – вірніше було би сказати лежать) біля входу до Порохової вежі.
Прогулюючись далі від палацу Сєменовських-Левицьких по вул.Пекарській в напрямі Личаківського кладовища, медичного університету чи колегії піарів, на розі вул.Тершаківців важко не зауважити величезний корпус ветеринарної академії, збудованого у так званому стилі “сталінського ампіру” наприкінці 1950-х. Величезна масивна будівля явно дисонує з архітектурним оточенням. Тому цікавить вона нас виключно як орієнтир. Пройшовшись трохи далі по Пекарській варто звернути увагу на маленький корпус тіє ї ж академії, нічим не примітний з вулиці, позаяк фасадом він орієнтований у двір.
Continue reading Львів непопсовий. Ще один палац на Пекарській…
Сьогодні ми повернемося до Нового Світу і відвідаємо ще одну незвичайну кам’яницю, яка своїми обрисами нагадує замок визволителів Гроба Господнього у Палестині.
Насправді то “простий” житловий будинок, який і нині виконує свої первісні функції.
Continue reading Львів непопсовий. “Замок” на Генерала Чупринки…
Маловідома туристам атракція, яка захована на маленьків вулиці Жовківській, яка втім до Жовкви вас не приведе…
Цей, до речі не єдиний палац на Личаківському передмісті, знаходиться на вельми цікавій для туристичних прогулянок вулиці Пекарській. Розміщується він конкретно за адресою Пекарська, 19 на невеличкій трикутній площі, утворених власне Пекарською та прилеглою до неї вул. Вітвера Гартмана.
Сьогодні мова йтиме про приміщення Національного музею ім. Андрея Шептицького у Львові .
Продовжуємо серію “Львів непопсовий”
Сьогодні перенесемося на Личаків. Ця назва у пересічного туриста пов’язується передусім з однойменним некрополем – Личаківським кладовищем. Але не тільки ним цікавий цей район Львова.
Навряд чи кому спаде на думку шукати ще одну львівську архітектурну атракцію в… обласній лікарні. Але Львів – унікальне місто, навіть такі заклади тут частково містяться в пам’ятках архітектури. Мова йде про колегію (конвікт) піарів.
ріг вул.Мельника та Коновальця
Сьогодні ми розкажемо про одну з атракцій південно-західного передмістя Львова, що почало розвиватися у першій половині 19 ст. і дістало назву Neue Welt (Новий Світ). В ті часи назва Новий Світ на декілька десятиріч закріпилась за шляхом, що зв’язував Сокільницьку дорогу (дорогу до Наварії) від костелу Св. Лазаря з рогаткою на Городоцькій дорозі. Нею проходила офіційна межа між Галицьким та Краківським передмістями Львова.
Continue reading Львів непопсовий. “Палац гіпсових королів”…
Коли в середині XVIII ст. на пагорбі Св. Юра у Львові збудовано показний бароковий храм, то це створило містові помітну звідусіль архітектонічну домінанту. Це, звісна річ, дратувало багатьох римо-католиків, оскільки катедра Св. Юра належить вірним східного обряду. Відплата здійснилася через неповних двісті років, коли на Привокзальній площі вистрелила у львівське небо нічим ракета, висока вежа неоготичного костелу Св. Ельжбети, заслонивши собою Св. Юра з боку залізничного двірця. З того часу прибульці до Львова втратили панораму Святоюрської гори. У колекціонерів вражень одним враженням стало менше. Це теж приклад згаданого нашарування. Культур чи антикультур? Чого тут більше – релігійної впертості, пихи, творчого суперництва, жаги власництва?.. Я не знаю відповіді, хоч і певен, що сьогоднішнього Львова вже неможливо уявити собі й без цієї псевдоготичної кічуватої “Ельжбетки”.
(Ю.Андрухович “Місто-корабель”)
Колосальний, подібний до замку, фортеці, але водночас легкий, сповнений ґрації, майже летючий цей Святий Юр. І пливе він над нашим містом, і пливе над нашою юністю, як весільний корабель над хмарами. Особливо він захоплює навесні, здіймаючись над зеленню парку і квітучими садами, які оточують на м’яких схилах невисокі мури собору.
Овіяний усіма запахами щедрої львівської primavera, здіймається цей храм до хмар, як символ небесного тріумфу над турботами земного буття…
(Юзеф Віттлін)
