 |
||
 |
 |
 |
Ще донедавна, спускаючись парковими алеями та покрученими вуличками з Високого Замку, подорожній міг вибрести до цікавого будинку з наріжною високою вежею, що надавала йому подоби замку. Нині з паркового боку – будмайданчик і до будівлі можна вийти лише з боку парадного – вулиці Лисенка, що носила колись назву Куркової…
Неподалік церкви св.Параскеви та рогу вул. Хмельницького та Жовківської міститься певно найгарніша вілла-кам’яниця на Підзамче (Богдана Хмельницького, 56). Її збудували для власного помешкання львівські брати архітектори Ян та Кароль Шульц.
В продовження серії “Львів непопсовий”.
Після панорам Старого Знесіння перший по справжньому міський львівський пейзаж, який може вихопити подорожуючий будь-яким потягом, що прибуває до столиці Галичини зі сходу чи півночі зі свого вагонного вікна – то вулиця Богдана Хмельницького, яку поїзд переїздить мало чи не по старій бруківці, а на вулиці – невисока квадратна в плані під шатровим верхом дзвіниця. Щоправда – краєвид той миттєвий, ледве встигаєш зауважити, далі потяг заїздить майже чи не в двори до старих львівських кам’яниць, а далі, показавши висотку готелю “Власта”, стадіон СКА та дивну будівлю колишнього Будинку інвалідів, ховається знову серед крутосхилих пагорбів, щоби випірнути з них вже десь в районі Двірця. Але мова зараз не про них.
Сьогодні про ту вежу на вул.Хмельницького, погляду на яку з-за вагонного вікна я чекаю щоразу, приїжджаючи до Львова.
Певно найзнаніша з атракцій старого Львова серед тих, які я раніше включив та й ще планую включити до серії “Львів непопсовий“. Однак, маю сподівання, читачам буде цікаво прочитати про неї. Сьогодні мова піде про будівлю Народного Касина (Kasyna Narodowego), зараз відомого як Будинок вчених.
Знесіння у районі Жовківської рогатки за Австро-Угорщини та 2-ї Польщі зажило слави такого собі центру алкогольної промисловості. Про фабрику спиртових виробів та підсолоджених трунків “Й. Корнік і син” ми вже згадували. На черзі – найвідоміша за Австро-Угорщини та Польщі фірма з виробництва алкогольних напоїв – фабрика Бачевського (вул.Б.Хмельницького, 114/116).
Вся серія “Львів непопсовий” завдячує двом моїм відкриттям, вже згаданому раніше будинку на Жовківській рогатці та атракції, про яку піде мова сьогодні.
Що цікаво, свого часу, побачивши зображення цієї ренесансної вежі у Романа Бречка чи то на малюнку у першому виданні “Історичних проходів по Львову” Крип’якевича, чи то у величезній колекції архівних фото його батька (Бречка, не Крип’якевича), точно вже і не згадаю (позаяк у новітньому перевиданні “Історичних проходів” про цю атракцію не йдеться), я ті дві споруди ототожнив. Так, колись я міг ототожнити ренесанс 16-17 ст. з неоготикою 19-20-го :).
Отоді я вперше дізнався про монастир Бенедиктинок.
Про існування того незвичайного подвір’я я щось чув і раніше, але гадки не мав про його місцезнаходження. На подив, зазираючи з Андрієм Бондаренком до чергового підворіття нічим непримітного будинка на Підзамче, нарешті побачили те, що, власне, і не шукали.
Район Підзамче – колишнього передмістя княжого Львова – розкинувся з північного боку Високого Замку. Домінатною Підзамче як і раніше, так і нині залишається церква Св. Параскеви П’ятниці.
Колись давно неспекотного дня наприкінці літа, повертаючись з якогось Белза чи Сокаля на львівську автостанцію №2, вирішив пройтися до центру пішки головною артерією Жовківського передмістя – вул.Богдана Хмельницького.
На півдорозі в очі впав незвичайний будинок з неоготичними вежечками та “замковою” баштою.
Continue reading Львів непопсовий. “Фабрика повидла” на Жовківській рогатці…
Завчасно прошу вибачення у читачів, якщо заголовком статті ввів їх у оману. Адже тут не йтиметься про розмаїття львівських левів, які можна зустріти на вулицях Леополіса у вигляді окремих скульптур, декору, зображень та іншого представлення символу міста. Тут власне йтиметься про найбільш знаних левів – скульптур, які нині стоять (чому стоять – вірніше було би сказати лежать) біля входу до Порохової вежі.
