 |
||
 |
 |
 |
Село Кохавина (Кохавино, Кохавине) неможливо віднайти на сучасних мапах. Ще в радянський період його, яке колись величали не інакше як Галицьким Лурдом, приєднали до сусіднього селища Гніздичів Жидачівського району, що на Львівщині.
Continue reading Кохавина – провінційна тиша Галицького Лурду…
Неймовірна мальовничість норвезьких краєвидів органічно доповнюється унікальним вкладом Норвегії у всесвітню культурну спадщину – архітектурними перлинами – 28 дерев’яними церквами, що збереглися з-поміж 1700.
Continue reading Borgund stavkyrkje. Тисячоліття застигле в дереві…
Мальовниче село (а колись місто з магдебурзьким правом) Мошни лежить при трасі Черкаси-Канів в 30 км від обласного центру. Унікальний рельєф місцевості де розкинулося село – рівнинна, почасти заболочена долина річок Вільшанки та Мошни різко змінюється гірським (до 202 м) довгим кряжем – Мошногорами – саме тут зупинив свій рух льодовик в останній льодовиковий період. Саме в Мошногорах у 19 ст. тодішні власники цих земель Воронцови наказали закласти великий парк в англійському стилі, прикрасити його альтанками, ротондами, високою вежею Святослава, а біля гірського підніжжя – розкішний палац та навіть звіринець, з іншого боку кряжу – комплекс Мошногірського Вознесенського монастиря. Але буремне 20-те сторіччя з його революціями та війнами не пощадили ані палацу, ані монастир, ані вежу з ротондами. Від колишньої величі залишився лиш Софійчин стовп – поставлений за наказом графа на місці, де його дочка Софійка впала з коня та мало не загинула. Парк здичавів, перетворившись скорше на ліс з єдиною алеєю – теренкуром місцевого санаторію.
Continue reading Мошни. Частина 1. “Готична” перлина Подніпров’я…
На подвір’ї Ужгородського замку поміж інших скульптур найцікавішою видається чудової роботи бронзовий хижий птах з могутніми крилами та гострим гачкуватим дзьобом на невисокому камяному постаменті. Це – Турул – тотемний знак мадяр.
Програму перебування на Côte d’Azur (Лазуровому узбережжі) варто розбавити бодай одноденною поїздкою подалі від чудових середземноморських пляжів та суєти Ніцци з Каннами в гори до так званих villages perchés («сіл на погорбі» – «сіл-фортець»)
Continue reading Tourrettes-sur-Loup – Фіалкове село на берегах Вовчої річки…
Досить таки велике село у Володарському районі на Київщині наймовірніше отримало свою назву через річку Рудку чи кольору грунту. Відвідавши Руде Село в жовтні в розпалі золотої осені ми маємо власну версію походження назви, але вона навряд чи може видатися читачам серьозною :). В буд-якому разі розпочнемо з атракцій цього населеного пункту.
Містечку Кам’янка, що на Черкащині, пощастило. Ще за радянських часів Кам’янка завдяки Пушкіну, декабристам та Чайковському була знана і вирізнялася з поміж знеособлених радянською стандартизацією численних райцентрів центральної України.
Точної дати заснування містечка Тальне, нині – це районний центр на Черкащині, ніхто не знає. Перша писемна згадка стосується 1649 року. Тоді козаки Тального приписувалися до Романівської сотні Уманського полку. Хоча припускають, що існувало ще воно за княжої доби під назвою Куниль. Саме тією Куниллю, яка згадується у Іпатіївському літописі, 1150 року їхав князь Ізяслав Мстиславович. На користь цієї версії свідчать археологічні знахідки на території Тального, які датуються 12-14 ст.
Сьогодні ми помандруємо на Чернігівщину. Неподалік міста Прилуки розміщується один з найвизначніших ансамблів церковного будівництва 17-18 ст. – Густинський монастир.
На відміну від своїх “сестер”, зокрема Миколаївської церкви у Данилово, яка стрімко здіймається в небо, викликаючи найперші асоціації з ракетою, архітектурний витвір у наступному селі Олександрівка трохи інакший…
Continue reading Дерев’яні церкви Марамуреша. Частина 5 – Олександрівка…
