 |
||
 |
 |
 |
Досить таки велике село у Володарському районі на Київщині наймовірніше отримало свою назву через річку Рудку чи кольору грунту. Відвідавши Руде Село в жовтні в розпалі золотої осені ми маємо власну версію походження назви, але вона навряд чи може видатися читачам серьозною :). В буд-якому разі розпочнемо з атракцій цього населеного пункту.
Якщо подрожувати з Києва дніпропетровською трасою до Кременчука, чи далі на південь, недалеко за широким гирлом Сули, що є кордоном Черкаської та Полтавської областей, радив би зробити невеличку зупинку в селі Іванівка Семенівського району. Знаходиться село трохи в стороні від траси, невдовзі після перетину межі Полтавської області важливо не пропустити лівий поворот на село Проценки, наступне за ним і буде Іванівкою.
Невеличке село Тулинці (383 особи) Миронівського району на Київщині має бути відомим принаймні на всю Україну. Бо ж саме тут міститься один з небагатьох автентичних (і не перенесених в скансени) збережених зразків наддніпрянського дерев’яного зодчества, чудовий взірець так званих козацьких церков – церква Різдва Пресвятої Богородиці 18 ст.
Але ж не дуже відоме. Позаяк село стоїть далеко від туристичних шляхів, а церква перебуває у жалюгідному стані, обідрана шалівка, дірки, місцями зруйнований підмурок…
 |
 |
| Березова Рудка | Комендантівка |
Два архітектурних дива на Полтавщині, дві з трьох українських пірамід-усипальниць як віддзеркалення ставлення в Україні до пам’яток архітектури. Як два кінці однієї палиці, яку у нас щоразу перегинають…
Троїцька церква у Вишняках
Хорол – невелике містечко (близько 15 тис.мешканців), районний центр на Полтавщині. Роком заснування багато хто вважає 1083 рік, позаяк тим роком назва Хорол вперше згадується в літописах стосовно битв з половцями. Одначе назву місто отримало від одноіменної річки – Хорол (“швидка”), то ж достеменно не відомо, що мали на увазі літописи – річку, чи місто.
Напевне можна сказати, що місто відоме з 1617 року, тоді воно носило назву Ярослав.
Незважаючи на вельми велику популярність у колишньому Союзі декабристського руху, совєти були не надто уважними до декабристського спадку. Так не вдалося зберегти маєток Давидових у Вербівці (довелося обмежитися відомим Зеленим картковим будиночком у Кам’янці), про іншу ж атракцію, що також є свідком Південного декабристського товариства, поговоримо сьогодні.
