Про цю церкву вже писав колись То ж не буду пересказувати всю історію знову, можете прочитати її там
З тих пір пройшло 10 років, як я знову навідався до Мойсівки
Приємно, що церква вже не стоїть пусткою. Навколо паркан і навіть інформаціна табличка
Залізні двері, всередину вже не можна втрапити просто так, як тоді, в руїну. Та й судячи з димаря, там потроху вже обживаються
На подвір’ї старезні дерева, які можливо ще пам’ятають Шевченка?
І старі надгробки парохів
Всередині зроблено ще мало, але вже є тимчасовий іконостас, а риштування склепінь вселяють надію, що церкву таки врятують
Але до відновлення розписів ще далеко
І все ж таки гарний храм
Минулого разу з визначенням місця. де стояв палац я помилився. Церкву і палац з’єднувала рівна як струна дорога, що збереглася і понині, утворюючи гарну перспективу
Нажаль від самого палацу лишилися лиш чагарники. Добре, що також встановили інформаційну табличку
Парковий став виявився не тим, за якого я прийняв його минулого разу. Цей, автентичний густо заріс очеретом, що годі й роздивитися
А колишні паркові алеї – просто стежки і галявини, де пасуться сільські корови
З іншого боку таки можна трішки побачити води
А це дуже скидається на колишнє планування парку, хоча хто зна, то вже надто далеко від місця. де стояв палац
Тепер його побачити можна в макетах місцевого умільця М.Ніколаєва
Як і церкву, якою вона була колись
І сам М.Ніколаєв зі своїм творінням