Містечку Кам’янка, що на Черкащині, пощастило. Ще за радянських часів Кам’янка завдяки Пушкіну, декабристам та Чайковському була знана і вирізнялася з поміж знеособлених радянською стандартизацією численних райцентрів центральної України.
Кам’янка лежить при автотрасі Київ-Донецьк. З’їзд з траси в місто прикрашає стела, збудована тут 1975 року. Тут всі при купі – і мозаїчний Пушкін, і карбований Чайковський, і декабристи в медальйонах.
По інший бік дороги ще до недавна стояв символ новіших часів – мала архітектурна форма – кав’ярня “Вдалі от жон”. На що натякали господарі назвою, хай кожен розуміє по-своєму. Все ж сподіваємося, що на смачний та ситний обід далеко від коханої дружини…
 |
 |
Центр містечка – наочний приклад, що би могло бути з Кам’янкою, якби не згадані вже історичні постаті. Типовий універмаг, типовий відділ зв’язку, типовий Лєнін на постаменті…
Але от і місцеві особливості. Як у тому анекдоті про чоловіка, що виносить з квартири новорічну ялинку на Великдень. Певно то якраз про мера Кам’янки (знято у квітні):
 |
 |
Поряд з великим монументом вождю світового пролетаріату зовсім скромно виглядає погруддя Шевченку. Але і нехай. Власне за Шевченком їздіть в Канів. А тут є Пушкін… (але про це я вже згадував).
Продовжуючи тему пам’ятників – тут же в центрі стандартний український меморіальний набір – Голодомор, Афган, Чорнобиль…
 |
 |
Власне, у центрі містечка робити нічого. Повз невеличку автостанцію (яка тут же, в центрі, в парі кроків від Лєніна) прямуємо до місцевої природної атракції – так званої скелі Пушкіна. Те, що до скелі Пушкіна нас веде вулиця імені великого російського письменника (знаю, знаю, що Пушкін поет, на відміну від Чехова ;), я Гоголя мав на увазі), навряд чи кого здивує. Топоніміка в містах центральної України слабо пов’язана з туристичним орієнтуванням. В Кам’янці, звичайно ж, є вулиця Пушкіна. Якась одна із центральних, впорядкованих. Певно мерія керувалася зовсім іншими міркуваннями, байдуже, що вул.Пушкіна аж ніяк не пов’язана з місцевими пушкінськими ж атракціями. Але ж не називати тиху сільську грунтову вуличку ім’ям одного з тих, хто місто прославив. Тут про всяк випадок знайшовся Гоголь. А в якійсь Диканці хай називають навпаки :)
Пушкінська скеля – невеликий гранітний острівець посеред Тясмина. За переказами Пушкін любив прогулюватися берегами річки і писати свої вірші, вмостившись на цій скелі.
Так, чи інакше, але від Пушкінської скелі починається саме цікаве, що є у Кам’янці – Тясминський каньон. Не такий мальовничий, як на Гірському Тікичі у Буках, не такий довгий, як на Росі в Стеблеві та Корсуні. Але все ж повноцінний каньон.
 |
 |
Звивистою стежкою цікаво прогулятися вздовж Тясмина, понад стародавніми скелями – рештками прадавньої гірської системи, вік якої 2 мільярди років… Саме ці скелі і дали назву місту.
Сам Тясмин – річка стародавнього льодовикового походження. Припускають, що Тясмин утворився після відступу найсильнішого у Європі Дніпровського льодовика у пізньому палеоліті (40 – 13 тис. років тому). Численні потічки проторували собі глибокі річища, на що вказує і сам рельєф близького звідси Холодного Яру – розчленованого мальовничими балками та ярами.
 |
 |
Тясминський каньйон – унікальний об’єкт наукових досліджень. Стрімкі, майже прямовисні скелі на лівому березі річки піднімаються вгору подекуди на 12-15 метрів. Тут зустрічаються рідкісні для області папороті – аспленій волосовидний, аспленій стінний, багатоніжка та цистоптерис ламкий. Але найбільше рослинне багатство каньону – унікальні реліктові мохи. Першим флору каньйону досліджував відомий ботанік, біолог Андрій Лазаренко, який виявив рідкісні мохи Тясминської долини. За твердженням ученого, вони є свідками льодовикового періоду. Всі мохи дуже рідкісні, а такий вид, як десматодон український – зростає лише тут.
Та час залишати мальовничий куточок Черкащини і ознайомитися з іншими атракціями Кам’янки.
Вище по течії Тясмина на його крутому правому березі розкинувся парк, який за радянських часів дістав назву парку Декабристів. Це лиш невеликий шматочок великого садибного парку маєтку Давидових.
Давидовим Кам’янка дісталася від все того ж Потьомкіна, як посаг його племінниці Катерині Самойловій, вдові Раєвського, другим чоловіком якої став Лев Давидов.
На високій горі над Тясмином стояв двоповерховий будинок польського магната Любомирського, що обрисами нагадував замок. В ньому і оселилися Давидови. Навколо розбито мальовничий парк. Ряд довгих тінистих алей терасами спускався до річки. Алеї в центрі парку були викладені червоною шліфованою цеглою. В східній частині були висаджені південні дерева та рідкісні квіти. Парк прикрашався різноманітними альтанками та скульптурами.
 |
 |
Все що лишилося від маєтку – будинок управляючого та грот. Грот, побудований в кінці 18 ст., влаштований в схилах пагорбу. Рустований камінням арочний портал приховує маленькі двері, що ведуть до середини. Всередині – кругле цегляне приміщення з високим склепінням та отвором посередині. По формі зал гроту нагадує величезний бутиль.
За переказами в гроті любили збиратися декабристи (Пестель, Муравйов-Апостол, Бестужев-Рюмін, В.Давидов і Волконський), то було улюблене (треба вважати, після скелі на Тясмині) місце відпочинку Пушкіна та Чайковського. Але позаяк Пушкіну вже відвели скелю, грот за радянським атракційним поділом “дістався” декабристам :)
Відреставрували його 1982 року, і нині – то один з офіційних символів Кам’янки.
Щодо Пушкіна. Вперше до Кам’янки він втрапив 1820 року на запрошення братів Василя та Олександра Давидова з Кишинева, де перебував на висланні. Потім приїздив ще двічі, щороку, і подовгу гостював у Давидових. За радянською версією “демократизації” поета тут він брав активні участі у таємних нарадах декабристів. Нині модно говорити про те, що Давидови були масонами. То ж можна легко пов’язати візити Пушкіна зі зборами масонської ложі :)
Пам’ятник Пушкіну спорудили в парку декабристів у 1975 року за проектом В.Шатух. Відсутність постаменту створює ілюзію живої людини, яка прогулюється парковими алеями.
 |
 |
Того ж 1975 року в парку було встановлено інший монумент – декабристам. Відкриття його було присвячене 150 роковинам декабристського повстання. Автори композиції “Декабристи в Кам’янці” скульптори М.Вронський та В.Чепелик, архітектор – В.Гнєзділов. Бронзовий пам’ятник являє собою п’ятифігурну композицію, що зображає визначних діячів Південного товариства – В.Давидова, С.Волконського, П.Пестеля, М.Бестужева-Рюміна, С.Муравйова-Апостола. Сюжетом скульптурної композиції є обговорення декабристами програми “Руська правда” на одному із засідань товариства у Кам’янці.
Після поразки декабристського руху трьох представників Південного товариства стратили, В.Давидова вислали до Сибіру. Там у нього народилося троє синів, в т.ч. і Лев Давидов, який опісля амністії у 1855 році повернувся до Кам’янки.
 |
 |
Саме Льву Давидову Кам’янка забов’язана третій видатній постаті, чиїм перебуванням тут пишаються кам’янчани. Лев Давидов у 1860 р. у Вербівці одружився з Олександрою Іллівною Чайковською – сестрою видатного композитора. То ж Петро Чайковський неодноразово (з 1866 чи не щороку) гостював у сестри, в тому числі і у родовому маєтку у Вербівці, і у Кам’янці. Тиша провінції надихала митця на творчість, саме в Кам’янці, як стверджують дослідники, народилися такі твори як Друга та Третя симфонії, акти балету “Лебедине озеро”, “Орлеанська діва”, “Спляча красуня” та інші. В Кам’янці П.І.Чайковський оселявся в будинку управляючого, який зберігся і понині поряд з Парком декабристів. Нині тут міститься історичний музей, у якому поміж іншого виставлена цікава експозиція, присвячена Холодноярській Республіці.
 |
 |
Пам’ятник композитору роботи М.Констянтинової та В.Гнєзділова встановлено того ж 1975 року в іншій частині парку, поблизу так званого Зеленого будиночка.
Зелений будиночок було споруджено на початку 19 ст. як один з флігелів садиби Давидових. Це одноповерхова з мансардою споруда з елементами романтизму. Будинок прикрашає невелика башточка з шатровим перекриттям та крита тераса з півдня.
 |
 |
Свою назву будинок одержав від переважно зеленого кольору (дах, віконниці, тераса). В 19 ст. в будиночку розміщувалася бібліотека Давидових, більярдна та ігрові столи.
 |
 |
Нині в будинку знаходиться літературно-меморіальний музей Пушкіна та Чайковського
 |
 |
 |
 |
Від парків прямуємо по інший бік Тясмина в напрямі цукроварні, яка була тут збудована ще 1844 року при сприянні графа Бобринського.
В цій частині Тясмин рівнинний без жодних натяків на каньони (хоча велике панно, встановлене біля Зеленого будиночка, обіцяє зустріч з каньоном вже тут – не вірте!)
 |
 |
 |
 |
Основна кам’янська атракція на лівобережжі – то так званий зелений млинок, який збудований на потічку Тарапунка поряд з цукроварнею ще у 1825 році майстрами з Калузької губернії Гавриловим та Дмитрієвим.
Споруда млинка – двоповерхова, скорше нагадує башту-ротонду, ніж млин. Прямокутний вхід веде до круглої зали, освітленої круглими вікнами.
 |
 |
Оскільки з цим млинком пов’язують донос на декабристів, то Зелений млинок часто також відносять до місць їх таємних зборів (неначе місця було замало, ні, треба ще в млині засідати). Насправді все просто. Доносчик Шервуд, що втерся в довіру до хазяїв маєтку та брав участь у таємних засіданнях Південного товариства, просто прибув да Кам’янки щоби керувати будівництвом млина (а може і не його одного). От і вся роль Зеленого млинка у декабристському русі :)
 |
 |
На цьому список офіційних атракцій, які включено до історико-культурного заповіника. Але поза увагою краєзнавців та істориків лишилася ще одна атракція, що знаходиться у відокремленому районі Кам’янки при дорозі на Вербівку, т.зв. “Радгосп”. Її випадково відкрив для загалу Роман Малєнков.
Тут містяться залишки Покровської економії Давидових. Залишився напівзруйнований модерновий палац Миколи Давидова, збудований на рубежі 19 та 20 ст. та господарські приміщення.
 |
 |
Господарські приміщення досі використовуються радгоспом (чи підприємством-правонаступником). Навколо збудували невеликі, переважно двоповерхові житлові будинки, з центру Кам’янки ходить рейсовий автобус. Життя не так, щоби вирує, але триває…
Одначе залишки палацу, що стоять просто посеред цього всього лякають спорожнілістю своїх вікон, горами сміття та одноразовими шприцами…
 |
 |
Найліпший час для відвідин Кам’янки – то кінець жовтня. Саме о цій порі берези, які зустрічають вас ще від в’їзду і проводжають по всьому маршруту, вдягають свою жовто-гарячу одіж… То ж велкам! :)
 |
| фотоальбом Кам’янка |
Подивитися Кам’янка на мапі більшого розміру