
Містечку Кам’янка, що на Черкащині, пощастило. Ще за радянських часів Кам’янка завдяки Пушкіну, декабристам та Чайковському була знана і вирізнялася з поміж знеособлених радянською стандартизацією численних райцентрів центральної України.

Містечку Кам’янка, що на Черкащині, пощастило. Ще за радянських часів Кам’янка завдяки Пушкіну, декабристам та Чайковському була знана і вирізнялася з поміж знеособлених радянською стандартизацією численних райцентрів центральної України.

Унредаль – маленьке (всього 80 мешканців) село в комуні Еурланн (Aurland) фюльке Согн-ог-Ф’юране (Sogn og Fjordane) на заході Норвегії. Важко те уявити, але аж до 1988 року до села неможливо було дістатися автомобілем.

Щовесни в очікуванні високої води з Білорусі на дніпровських водосховищах скидають воду (виглядає не те, наче й справді власники “хатинок” понад Дніпром проплачують ту акцію). Цьогоріч такого надзвичайного оголення річкового дна не було, як минулого року (про що я писав у своїй “Прогулянці по дну”), але вже звична поява пеньків понад водним плесом (залишків затопленого розливом Кременчуцького водосховища лісу), довгі піщані коси, “рвана” берегова лінія, гори іржавого непотребу, який зазвичай приховує вода… Ще подекуди лишається крига і окремі любителі зимової риболовлі тим користаються. Тішить лиш думка, що рівень води впав настільки, що необережний рибалка, провалившись крізь нестійку кригу не втипиться, а лиш скупається у холодній воді. А далі просто фоторепортаж з весняного Дніпра

Одно из самых живописных мест Украины. И вместе с тем, место с трагической судьбой, испытавшее опустошение и руину от турков и татар, валахов и казаков, уповцев и коммунистов… Это разорение длится и в настоящее время от толп несознательных туристов и других современных “янычар”…

Одне з наймальовничіших місць України. І разом з тим, місце з трагічною долею, зазнавше сплюндрування та руїну від турків та татар, волохів та козаків, упівців та комуністів… Те плюндрування триває і нині від натовпів несвідомих туристів та інших сучасних “яничар”…

туристичний трамвай на вулицях Берна
Перший погляд на центр столиці Швейцарії, коли ви в’їздите в це місто з боку Фрібура чи Люцерна, навіює асоціації з українськими Кам’янцем або Заліщиками. Такий же меандр-петля, утворений річкою Ааре, старе місто на півострові, ряди будинків із загостреними дахами, встромлені в небо шпилі готичних соборів. Безумовно, нам теж є чим пишатися, навпаки – Смотрицький каньон і старий Кам’янець взагалі поза конкуренцією, чисельні меандри Дністра формують запаморочливі пейзажі з протилежного високого берега. Куди вже братися тій Ааре. Одначе своя унікальність у Берна все ж є. Недарма середмістя Берна включене до світової спадщини ЮНЕСКО одним з перших у Швейцарії (ще 1983 року). Ще за середньовіччя тут сформувався цілісний архітектурний ансамбль, в чомусь досить схожий на інші старі європейські міста, але в чомусь унікальний. Про це сьогодні і йтиметься у нашій розповіді.
Continue reading Confoederatio Helvetica. Ведмежий кут. – Частина 1. Середмістя…

Murinsel
Перед поездкой о Граце я знал совсем не много. Здесь родился Арнольд Шварценегер, местный футбольный клуб зовется “Штурм”, а стадион, на котором проводились матчи Евро-2008, “Арена”. Ну и информацию из коротенькой статейки в любимой книге детства – «Географическом энциклопедическом словаре»: «Грац (Graz), город в Австрии. Адм.ц. земли Штирия, в предгорьях Штирийских Альп, на р.Мур. 249 т.ж. (1980). Важный трансп. узел. Второй по величине и экон. значению город страны (после Вены). Тяжёлое, трансп., с.-х. маш-ние; произ-во изделий точной механики и оптики; хим., текст., полиграфич. пром-сть . Ун-т (с 1586). Архит. пам. 13-18 вв.».
Да и теряется он в тени так популярных среди туристов голубодунайной Вены, моцартовского Зальцбурга или олимпийского Инсбрука.

Після надзвичай сніжної зими нас лякали високою водою та повінню наприкінці березня-початку квітня. Сніг зійшов тихо. Як і завше о цій порі рівень найбільшого водосховища України – Кременчуцького – впав, відкривши чисельні острови та мілини, пеньки колись затопленого лісу…
Сьогодні прогуляємося частинкою дна в районі Черкас. Фотографовано минулого тижня, лід вже практично зійшов, рівень води поки що не піднявся.

Порівнювати третє за розміром (70 тис.мешканців) місто Черкащини з Тернополем, звичайно ж важко. Але декілька спільностей вони таки мають. Сміла була заснована практично одночасно з Тернополем – всього на 2 роки пізніше (у 1542), хоча рік заснування тут звісно не важить, ні в кого те не викликатиме жодних асоціацій. Головна ж подібність – величезний став практично у центрі міста. На необізнаного туриста як у Тернополі, так і у Смілі то справляє враження. Має Сміла і свою церкву над ставом, хоча і значно новішу аніж Надставнинська. Але про неї згодом. В іншому Сміла, яка як місто офіційно налічує свого віку менше століття, мало чим схожа на «Файне місто».
В цілому Сміла рідко у кого асоціюється з туризмом, хіба тільки проїздять повз неї мандрівники, прямуючи до сусідньої Кам’янки. Втім таке ставлення до туристичного потенціалу Сміли багато в чому є хибним.

Троїцька церква у Вишняках
Хорол – невелике містечко (близько 15 тис.мешканців), районний центр на Полтавщині. Роком заснування багато хто вважає 1083 рік, позаяк тим роком назва Хорол вперше згадується в літописах стосовно битв з половцями. Одначе назву місто отримало від одноіменної річки – Хорол (“швидка”), то ж достеменно не відомо, що мали на увазі літописи – річку, чи місто.
Напевне можна сказати, що місто відоме з 1617 року, тоді воно носило назву Ярослав.