Після надзвичай сніжної зими нас лякали високою водою та повінню наприкінці березня-початку квітня. Сніг зійшов тихо. Як і завше о цій порі рівень найбільшого водосховища України - Кременчуцького - впав, відкривши чисельні острови та мілини, пеньки колись затопленого лісу…
Сьогодні прогуляємося частинкою дна в районі Черкас. Фотографовано минулого тижня, лід вже практично зійшов, рівень води поки що не піднявся.
Порівнювати третє за розміром (70 тис.мешканців) місто Черкащини з Тернополем, звичайно ж важко. Але декілька спільностей вони таки мають. Сміла була заснована практично одночасно з Тернополем – всього на 2 роки пізніше (у 1542), хоча рік заснування тут звісно не важить, ні в кого те не викликатиме жодних асоціацій. Головна ж подібність – величезний став практично у центрі міста. На необізнаного туриста як у Тернополі, так і у Смілі то справляє враження. Має Сміла і свою церкву над ставом, хоча і значно новішу аніж Надставнинська. Але про неї згодом. В іншому Сміла, яка як місто офіційно налічує свого віку менше століття, мало чим схожа на «Файне місто».
В цілому Сміла рідко у кого асоціюється з туризмом, хіба тільки проїздять повз неї мандрівники, прямуючи до сусідньої Кам’янки. Втім таке ставлення до туристичного потенціалу Сміли багато в чому є хибним.
Троїцька церква у Вишняках
Хорол - невелике містечко (близько 15 тис.мешканців), районний центр на Полтавщині. Роком заснування багато хто вважає 1083 рік, позаяк тим роком назва Хорол вперше згадується в літописах стосовно битв з половцями. Одначе назву місто отримало від одноіменної річки - Хорол (”швидка”), то ж достеменно не відомо, що мали на увазі літописи - річку, чи місто.
Напевне можна сказати, що місто відоме з 1617 року, тоді воно носило назву Ярослав.
Урмань - невелике село Бережанського району, Тернопілля.
Село передусім відоме своїм дерев’яним Петропавлівським храмом, пам’яткою архутектури, збудованим 1688 року на Прикарпатті, і згодом перевезеним в Урмань.
Але не архітектурою єдиною… Величезний став на р.Золота Липа, м’які похилі пагорби створюють тут надзвичайні пейзажі.
І хоча село лежить поодаль від масових туристичних шляхів, а транспортний зв’язок з районним центром не вельми регулярний, все ж, якщо ви мандруєте до Бережан, радив би завітати й сюди :)
Я ж йшов сюди пішки кілометри з 4 через мальовничі горби з Біще
водоспад “Вир”
Буки – колись містечко, а зараз селище міського типу відоме з 1515 року.
