Буки. каньон Гірського Тікича
каньон Гірського Тікича
Буки – колись містечко, а зараз селище міського типу відоме з 1515 року.
водоспад “Вир”
Головна атракція ж Буків має значно поважніший вік. Колись, коли на місці Карпат плескали води протоокеану Тетіс, тут підносилися в небо високі гірські кряжі, дослідники стверджують що «вищі за Альпи». Але катаклізми ще молодої планети зробили свою справу – на місці океанів виросли нові гори, старі ж опустилися долу. І зараз нагадують про свої колись грізні вершини гранітними виступами на поверхні землі. Ці виступи тягнуться від басейну коростеньського Ужа через басейни Росі, Тікича, Тясмину, Південного Буга до самого моря…
 |
 |
Тисячі років води нових річок точили граніти протерозойського віку, доки не утворили вельми мальовничі каньйони, про один з яких оповідаємо сьогодні.
Каньон на Тікичі в Буках (власне тягнеться він і далі вниз по течії аж до села Чорна Кам’янка) є наймальовничішим з них – круті схили заввишки понад 25 метрів, швидкі водоспади…
 |
 |
водоспад Вир
Власне через це один з Тікичів і дістав назву Гірський, яка у необізнаного читача завжди викликає усмішку – «ну який гірський на рівнині», але щоби в тому переконатися, треба то побачити на власні очі.
Лаврентій Похилевич, відомий дослідник і автор «Сказаний о населенных землях Киевской губернии» так писав про каньон: «Берега Тикича образуют отвесные живописные скалы; самая речка быстро струится между гранитными массами, составляющими ее ложе. Сероватый гнейсо-гранит находится массами среди красного гранита»
 |
 |
На правому березі Тікича лишилися досить такі імпозантні руїни водяного млина, біля нього навіть можна знайти великі кам’яні жорна…
 |
 |
Берегом від млина за течією варто ще пройти трохи, далі в гущавину лісу – вгору потічком – там є ще один водоспадик – не такий бурхливий, як тікичський Вир, але по своєму мальовничий. Принади йому додає те, що натовпів туристів тут немає, крім того тут можна дослідити стару греблю, що перетинає русло потічка і скорше нагадує стіну фортеці…
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Вище по течії Тікича за водоспадами і автомобільним мостом є ще одна рукотворна атракція Буків – перша сільська гідроелектростанція, зведена тут у 1929 за планом ГОЕЛРО. І гребля є, і як водиться на таких визначних (ну все ж таки перша) об’єктах – пам’ятник Лєніну на високому постаменті. Колись таких сільських (чи колгоспних) ГЕС на річечках Черкащини було збудовано масу. В роки атомної енергетики вони занепали, Букська на відміну від відновлених скажімо у Корсуні на Росі чи Звенигородці на Гнилому Тікичі, не працює й досі. Але ж можна було би зробити, ну хай не ГЕС, хай музей плану ГОЕЛРО :) Всеодно потік туристів сюди щороку зростає.
 |
 |
Та повернімося до історії містечка. Колись Буки були визначним містом в цьому краї. Наприкінці 16 століття тут звели замок, місцевий край дістав назву Буцький ґрунт.
 |
 |
Власником містечка був брацлавський воєвода Федір Базанович, який згодом продав його галицькому каштелянові Єжи Струсю з Комарова. На цей час Струсь вже обіймав посади старости брацлавського, вінницького, звенигородського, то ж це придбання збільшує і об’єднує його володіння. У 1592 році магнат укріпляю замок і переіменувує містечко на свою честь – Струсьгород. Однак ця назва не прижилася.
 |
 |
У період Хмельниччини у поселенні стояла Буцька козацька сотня» – тут відбулося об’єднання розрізнених козацьких військ Уманщини, які стали під знамена гетьмана Зіновія-Богдана.
 |
 |
У подальшому містечко розвивалося, але так і не стало бодай волосним центром. Своє оборонне значення воно втратило, замок було розібрано, в економічному ж плані хоча й стояло на шляху між двома повітовими центрами Київщини – Звенигородкою та Липовцем, значних дивідендів з того не отримало.
 |
 |
Ось як описує Буки той самий Похилевич:
«Местечко при реке Тикичь, в 12 верстах от Иваньки, тянется со своим предместьем Антоновкою вдоль реки Тикича на пространстве 3-х верст. Через Тикич сделана каменная плотина, при которой построены крупчатые мельницы. Чрез местечко пролегает транзитная дорога к Звенигородке в Липовецкий уезд. Буки считались местечком еще в прошлом веке, имели магистрат и Актовые книги. В настоящее время жителей в нем обоего пола с предместьем Антоновкою: православных 1589, римських католиков и раскольников 12, евреев 1532; земли — 5550 десятин. Церковь в самом местечке Успенская, деревянная, 7-го класса, земли имеет 71 десятину, построена 1772 года. В предместье Антоновки церковь Параскеевская, деревянная, 6-го класса; земли имеет 36 десятин, построена 1781 года.»
 |
 |
Від церков, рівно як і 3-х синагог звісно не лишилося й сліду, але з архітектурних атракцій крім руїн млина та першої колгоспної ГЕС ще можна оглянути будову 19 ст. – земську лікарню.
Своєрідною цікавинкою є Буцька ретрансляційна телевізійна станція з найвищою на Черкащині вежею у 237 метри.
 |
 |
На околиці селища виявлено сліди трипільської культури, кургани. При в’їзді в Буки з боку Крачківки на лівому березі річки знайдено сліди городища, позначеного на карті мандрівника Боплана першої половини XVII століття. Це засвідчує архівний документ, направлений у імператорську археологічну комісію в 1834 році та знайдений у фонді дослідника Антоновича: «Честь имею довести до сведения Комиссии, что во время производства раскопок у села Буки я осмотрел находящийся в этомъ селе каменный истукан. Он стоит на левом берегу реки, у подножья холма. Он имеет историческую ценность и его направляю для исследования».
На цьому мандрівку Буками завершуємо, бо вже й натовп навколо каньону чималий зібрався, і екскурсійні автобуси та легкові авта псують краєвид.
 |
 |
Тому їдемо далі тримаючи курс на Іваньки та сусіднє село Тимошівка
Як знайти:
Дивитися дорогу до Буків на більшій мапі in a larger map
