
Містечку Кам’янка, що на Черкащині, пощастило. Ще за радянських часів Кам’янка завдяки Пушкіну, декабристам та Чайковському була знана і вирізнялася з поміж знеособлених радянською стандартизацією численних райцентрів центральної України.

Містечку Кам’янка, що на Черкащині, пощастило. Ще за радянських часів Кам’янка завдяки Пушкіну, декабристам та Чайковському була знана і вирізнялася з поміж знеособлених радянською стандартизацією численних райцентрів центральної України.

Точної дати заснування містечка Тальне, нині – це районний центр на Черкащині, ніхто не знає. Перша писемна згадка стосується 1649 року. Тоді козаки Тального приписувалися до Романівської сотні Уманського полку. Хоча припускають, що існувало ще воно за княжої доби під назвою Куниль. Саме тією Куниллю, яка згадується у Іпатіївському літописі, 1150 року їхав князь Ізяслав Мстиславович. На користь цієї версії свідчать археологічні знахідки на території Тального, які датуються 12-14 ст.

Ваклерівський путівник “Західна Україна” досить смачно описує глухий закуток Старосамбірщини – містечко Нижанковичі, що його дугою з трьох боків обступає українсько-польський кордон, а гарна траса на Перемишль переривається відсутністю прикордонного переходу. І тобі архаїчна церква 16 ст. з дерев’яною аркадою-галереєю, і костел 17 ст., і ратуша 19 ст…
То ж плануючи свою подорож Старосамбірським районом Львівщини улітку 2009 року, я вирішив завітати і сюди.
На жаль Нижанковичі зустріли мене сильною зливою, тому за якість фото прошу вибачення (фотографувати довелося просто з авта :).

Одно из самых живописных мест Украины. И вместе с тем, место с трагической судьбой, испытавшее опустошение и руину от турков и татар, валахов и казаков, уповцев и коммунистов… Это разорение длится и в настоящее время от толп несознательных туристов и других современных “янычар”…

Одне з наймальовничіших місць України. І разом з тим, місце з трагічною долею, зазнавше сплюндрування та руїну від турків та татар, волохів та козаків, упівців та комуністів… Те плюндрування триває і нині від натовпів несвідомих туристів та інших сучасних “яничар”…

Развалины медресе возле мечети Узбека
Город, который дал название целому государству, который когда-то именовали вторым Багдадом, сегодня едва насчитывает 10 тыс. жителей и не является даже центром района. Однако былую славу еще можно распознать за остатками старых камней…

Руїни медресе біля мечеті Узбека
Місто, що дало назву цілій державі, яке колись іменували другим Багдадом, насьогодні налічує ледве 10 тис.осіб населення і не є навіть центром району. Одначе минулу славу ще можна побачити за рештками старого каміння…

Этот адрес не стоит искать в прославленной столице Крымского Ханства. В советские времена такой странный адрес имел отдельный городок, который находиться в 25 км от Бахчисарая. Когда-то его не было даже на картах, а дома имели сквозную нумерацию, чтобы назвать все для непосвященных адресантов «ул.Научной в Бахчисарае». Собственно и до сих пор здесь улицы не имеют названий, хотя городок уже на картах найти можно. Официально называют его Научным. Здесь размещена наибольшая в Украине обсерватория – Крымская астрофизическая (КрАО).

Троїцька церква у Вишняках
Хорол – невелике містечко (близько 15 тис.мешканців), районний центр на Полтавщині. Роком заснування багато хто вважає 1083 рік, позаяк тим роком назва Хорол вперше згадується в літописах стосовно битв з половцями. Одначе назву місто отримало від одноіменної річки – Хорол (“швидка”), то ж достеменно не відомо, що мали на увазі літописи – річку, чи місто.
Напевне можна сказати, що місто відоме з 1617 року, тоді воно носило назву Ярослав.

Микулинецкий замок
Небольшой городок Микулинцы раскинулся среди живописных подольских холмов в Теребовлянском районе Тернопольщины в 20 км. к югу от областного центра.
Первое упоминание о Микулине (историческое название Микулинцев) встречается в “Наставлении” Владимира Мономаха в 1096 г. Таким образом в 1996 году Микулинцы отпраздновали 900-летие своего города, благодаря чему появилось пиво “Микулин-900″. Через Микулин проходил торговый путь с Галича в Киев. В 11 в. городок входил в Теребовлянское удельное княжество. В 1595 году получило магдебургское право.
Торговая марка “Микулинецкое” хорошо известна не очень широкой, но дружной общественности – любителям пива. Так вот, “Микулинецкое” варят здесь (о заводе “Опилля” в Тернополе ни слова :))