 |
||
 |
 |
 |
Програму перебування на Côte d’Azur (Лазуровому узбережжі) варто розбавити бодай одноденною поїздкою подалі від чудових середземноморських пляжів та суєти Ніцци з Каннами в гори до так званих villages perchés («сіл на погорбі» – «сіл-фортець»)
Continue reading Tourrettes-sur-Loup – Фіалкове село на берегах Вовчої річки…
Містечку Кам’янка, що на Черкащині, пощастило. Ще за радянських часів Кам’янка завдяки Пушкіну, декабристам та Чайковському була знана і вирізнялася з поміж знеособлених радянською стандартизацією численних райцентрів центральної України.
Точної дати заснування містечка Тальне, нині – це районний центр на Черкащині, ніхто не знає. Перша писемна згадка стосується 1649 року. Тоді козаки Тального приписувалися до Романівської сотні Уманського полку. Хоча припускають, що існувало ще воно за княжої доби під назвою Куниль. Саме тією Куниллю, яка згадується у Іпатіївському літописі, 1150 року їхав князь Ізяслав Мстиславович. На користь цієї версії свідчать археологічні знахідки на території Тального, які датуються 12-14 ст.
Руїни медресе біля мечеті Узбека
Місто, що дало назву цілій державі, яке колись іменували другим Багдадом, насьогодні налічує ледве 10 тис.осіб населення і не є навіть центром району. Одначе минулу славу ще можна побачити за рештками старого каміння…
Однією із найприкметніших будівель старих Черкас, справжньою перлиною забудови тодішнього провінційного міста і відночас одним із головних символів Черкас сьогоднішніх є особняк Щербини, нині більш відомий місцевим як “ЗАГС”, позаяк з кінця 1970-х тут міститься Палац урочистих подій.
Однією з небагатьох збережених у Черкасах пам’яток архітектури другої половини 19 – початку 20-го століття є особняк місцевого підприємця А.Майбороди.
Свій статок гарбар Майборода заробив від організації підрядних робіт по будівництву залізниць в Російській імперії. Крім того Майборода мав власний цегельний завод та тартак на черкаському Подолі. То ж коштів мав достатньо, аби замовити собі будівництво розкішного помешкання.
На відміну від інших замовників, Майборода не обтяжував себе пошуком архітекторів з губернського центра – Києва, а замовив виконання проекту місцевому архітектору, а по сумісництву гласному міської думи та товаришу директора міського банку Георгію Корнійовичу Філоферо.
Будинок заклали у 1906 році на розі колишньої вулиці Єрмилівської (нині Пастерівська) та Олександрівського бульвару (бульвар Шевченка).
Порівнювати третє за розміром (70 тис.мешканців) місто Черкащини з Тернополем, звичайно ж важко. Але декілька спільностей вони таки мають. Сміла була заснована практично одночасно з Тернополем – всього на 2 роки пізніше (у 1542), хоча рік заснування тут звісно не важить, ні в кого те не викликатиме жодних асоціацій. Головна ж подібність – величезний став практично у центрі міста. На необізнаного туриста як у Тернополі, так і у Смілі то справляє враження. Має Сміла і свою церкву над ставом, хоча і значно новішу аніж Надставнинська. Але про неї згодом. В іншому Сміла, яка як місто офіційно налічує свого віку менше століття, мало чим схожа на «Файне місто».
В цілому Сміла рідко у кого асоціюється з туризмом, хіба тільки проїздять повз неї мандрівники, прямуючи до сусідньої Кам’янки. Втім таке ставлення до туристичного потенціалу Сміли багато в чому є хибним.
Борисоглібський собор та Колегіум
Те що Чернігів є одним з найстаріших міст України (поряд з Балаклавою чи Києвом), заперечень не викликає. Більше того, як і у випадку з Києвом, його поважний вік (офіційно – то 1300 років) може бути значно заниженим. Згадати би хоча місто Сірим з Птолемеївської мапи. Розмістив його стародавній вчений саме на місці нинішнього Чернігова.
Сьогодні ми повернемося до Нового Світу і відвідаємо ще одну незвичайну кам’яницю, яка своїми обрисами нагадує замок визволителів Гроба Господнього у Палестині.
Насправді то “простий” житловий будинок, який і нині виконує свої первісні функції.
Continue reading Львів непопсовий. “Замок” на Генерала Чупринки…
церква Івана Богослова в Рогах
Далі в Іваньці вказівників не буде, тому на розвилках тримайтеся правої сторони. Інакше ну дуже поганою дорогою потрапите в мальовниче, але тим лиш і цікаве село Юрпіль. Але хай вас не тішить, що права дорога не на глухий Юрпіль, а на сусідній районний центр – вона така само хрінова – нерівна бруківка яку за сухої погоди краще об’їздити паралельними грунтівками. За кілька кілометрів у лісі вам трапиться кавалок дороги з новеньким асфальтовим покриттям – не надто тіштеся і розганяйтеся – так буде не завжди, скоро знову бруківка. Я довго думав, навіщо там серед глухого лісу це нове покриття яке знову ж продовжується поганою дорогою, потім зрозумів – на тому кавалку дороги не було зовсім.
Але зрештою наші митарства закінчуються, ми виїздимо на трасу Тальне – Маньківка невдовзі за селом Шалаське.
