Гвіздець. Бернардинський кляштор

On 11.12.2012 by admin

Чудова панорама покутського містечка Гвіздець, що в Коломийському районі на Франківщині, відкривається з дороги з сусіднього райцентру Городенка. Головну домінанту містечка, здається, видно звідусіль. Це потужний архітектурний комплекс колишнього монастиря бернардинів з костелом Непорочного Зачаття Діви Марії і Святого Антонія. Про цей кляштор і піде сьогодні мова.

панорама Гвіздця з Городенківської траси “ворота” кляштора

Історія бернардинського кляштору у Гвіздці починається ще 1715 року, коли власник містечка Міхал Пузина, писар Литовський, отримав згоду Львівського єпископа Яна Скарбка на поселення тут черниць ордену. Фундатор зобов’язався побудувати власним коштом костел і кляштор для 12 монахинь, захристію і бібліотеку, виділити відповідну площу на город для монастиря.
Того ж 1715 року було збудовано дерев’яний костел, який мав виконувати свої функції до будівництва нового, мурованого.
По смерті чоловіка розбудовою монастиря опікувалася Софія Пузина з Потоцьких.
Далі маємо певне неспівпадіння дат в різних джерелах інформації. Зокрема ПГА стверджує, що будівництво нового мурованого костелу і кляштора велося з 1723 по 1731 рр.
Хоча, можливо, за рік початку будівництва ПГА приймає рік фундації костелу Софією Пузиною, про що, зокрема загдує “Словнік географічний Крулєвства Польскєго”.
Разом з тим інші джерела, наприклад Надія Шегда у статті «Костел бернардинів у Гвіздці, або Принести свою цеглину», опубліковану у Івано-Франківському тижневику «Репортер» 24.04.2008 згадує, що 1728 року дерев’яний костел з кляштором згорів і після невдалих спроб поновлення, було прийняте рішення спорудити мурований костел. Щоправда авторка посилається на вельми романтизовану оповідку, що «впродовж десяти років, утворивши ланцюг, люди з рук в руки передавали по цеглині із Заболотова, аби у їхньому селі був кляштор».

Але про загибель старої дерев’яної обителі у 1728 році і початок будівництва мурованого кляштору у 1730 р. згадує і сайт www.gvozdets.if.ua, подаючи вельми докладну історію поселення і власне монастиря бернардинів, на жаль не даючи послання на джерело інформації.
То ж за версією сайту «Гвіздець» 27 червня 1730 р. було освячено наріжний камінь святині. Будівництвом опікувався новий чоловік Софії – Людвік Калиновський, а згодом – його нащадки (що теж дивно, позаяк інші джерела згадують, що Пузини володіли Гвіздцем аж до приходу совітів у 1939 р., підтвердженням чого є знищений у роки другої світової палац Пузин) . Як би там не було, і хто би не фінансував будівництво, керував будовою о. Яблоновський. Будівництво було закінчено у 1735 р. , а новий костел – освячено (нагадаємо, за версією ПГА це сталося на 4 роки раніше, хоча, мабуть, не суттєво).
З 1735 по 1742 рр. тривали оздоблювані роботи інтер’єру, а 1759 року перед костелом було встановлено колону зі статуєю святого Яна з Дуклі.

Келії кляштора було збудовано у тому ж таки 1723 р., в той самий час, коли і ворота-дзвіницю і муровані стіни, що оточували периметр кляштору.
1784 року в приміщеннях келій було відкрито народну школу.
У 1838 та 1880 рр. костел реставрувався, однак нищівна пожежа 3 вересня 1888 року змушує робити ще одну велику відбудову. Під час пожежі було втрачено дахи, велику кількість церковного начиння і барокові вежі. Останні було відновлено у зміненому вигляді – вони набули шпилястих рис. Відновлювальними роботами, що тривали до 1892 р., керував Альбін Загурський.
В той час костелу значно не щастило. Нова пожежа 1896 року знову значно нищить костел, і він знову ремонтується.
А у 1899-1902 роках невідомі інженери грунтовно від фундаменту перебудовують дзвіницю.
Вежі і дахи костелу значно потерпають від бойових дій у 1916 р. Їх відбудовують у 1918 р. (за іншими джерелами у 1919-1922 рр.) за проектом Єжи Косінського під керівництвом інженера Райша і Вадовського. Саме за проектом Косинського костелу повертають первісні барокові завершення веж, які можемо бачити і нині.

св. Ян з Дуклі

1945 року черниці залишають кляштор. Спершу тут розміщується будівельний склад, потім зерносховище, у келіях – лікарня, а згодом – музична школа і бібліотека.
13 червня 1992 року костел наново освячується біскупом Рафалом Керницьким і входить до складу Івано-Франківського деканату.
Архітектура костелу та кляштору дуже добре описується на згаданому вже сайті «Гвіздець», тому просто прицитуємо його:

Костел розміщений на північ від ринку містечка Гвіздець і скерований на схід. Мурований з цегли, з використанням каменя, штукатурений. Однонефовий з мілким трансептом, не зовсім квадратовим презбітеріумом, замкнений прямою стіною.
До презбітеріуму від півночі прилягає прямокутна комора, а від півдня – захристія і стіни кляштору.
Неф типу стіноколонний має властиве прясло, до якого зі східного боку прилягає півпрясло, яке відрізняється через розбудовану артикуляцію стін і склепіння.
Так само із заходу є додатково продовжений такий самий вигляд на відстані, що служили для розміщення музичного хору, який з’єднується з вежами в їх основі.
Артикуляція стін нефу зроблена з допомогою спарованих композиційних пілястр, які завершуються оздобленням: литтям аканту на капітелях, виконаних в художній техніці. Вони розміщені на однаковій широкорозставлені в певному співвідношенні і здвоєні на внутрішній стороні.

В трансепті і пресбітеріумі стіни розділяють поодинокі пілястри, які двостороннє здвоєні. Підтримують вони виступаючі над ними карнизи, що є в усьому костелі і перервані лише на західній стіні. В бічних стінах нефу – широкі виступи у вигляді полиць профільованих архівольтами з виступами досередини. Частина стін між спареними пілястрами в нефі легко сприймаються. Склепіння нефу і презбітеріум, і прясла перехрещуються з особливими подвійними гуртами, що утворюють вузькі впадини над півпряслами, а також над плечима трансепту. Це все розміщене тут вертикально до осі костелу. Вікна понад карнизами в нефі, презбітеріумі і трансепті прямокутні, оточені рамами. В нижній частині нефа і трансепті вікна малі і овальні.
В порталі при вході до комори і захристії двері прямокутні, профільовані і мають прямокутні причілки. Між пілястрами прямокутна плита оточена прямокутно-опуклою рамою В товщині муру є сходи, що ведуть на амвон. Хори музичні, спираються на дві колони. Підпори тримають профільований гжимс, вище якого є парапет у формі аттика, оздобленого плитками.

Зі сторони південної вежі з кляштору через сходову площадку є доступ на хори. Фасад костела, з погляду на розміщення веж, є значно ширший від нефу. Середня частина є одноплощинна, двоповерхова, зв’язана з бічними вежами. Завдяки особливим триповерховим фланкованим вежам костел чудово виділяється на навколишньому фоні. Лінія фасаду особливо гармонійна з випуклою серединною частиною м’якими внутрішніми зарисованими увігнутими лініями елеваціями веж і глибокими заглибинами на стиках між всіма частинами.
Поверхи виразні через широкі паси, спільні для середньої частини і веж, з ледь помітними архітравами і фризами , але в основному вони особливі. Вертикальна артикуляція зроблена на першому поверсі за допомогою тосканських пілястрів, на другому і третьому – виступи. Особливо на кутах нижнього поверху веж зроблені важливі колони в псевдокапітелях, утворених з виступаючих балок. Скріплення середнього поля має спрощений вигляд, складений з композиційних пілястрів в канелюрах, які фланкуються через з’єднані волюти, і які підтримують вигнуті вгору карнизи з постаментом на осі. Волютні з’єднання вміщують Всевидяче Око, увінчане хрестом, а по боках – кам’яні вазони.
На осі середньої площини фасаду є прямокутний вхідний отвір профільований ошатним обрамленням, прикрашений портиком з коринфськими колонами з канелюрами, які підтримують балки, з вигнутим півколісним карнизним фронтоном.

В такий спосіб на завершеній поверхні фасаду важливе місце займає Всевидяще Око і Євхаристична чаша. Над фронтоном знаходиться невеличке овальне вікно без обрамлення. На другому поверсі середньої площини розташоване вікно з профільним обрамленням, скріплене ключем, що спирається на карниз з плоскими консолями. В цій же площині є ніша, замкнена виразною півкруглою аркадою, що спирається на виступах.
На нижньому поверсі веж є прямокутні вікна невеликого розміру вище ніші з профільованим обрамленням, спертим на карниз. Вікна верхніх поверхів – з плоскими профільованими обрамленнями з ключами. На осі псевдоколон, вище карнизів, в заглибинах муру, – кам’яні вазони. В нішах нижнього поверху веж – дерев’яні різьблені фігури Святого Францішка і Святого Антонія.
В ніші середньої площини, на останньому третьому поверсі – різьблені кам’яна фігура Матері Божої Непорочної. Поділи всіх частин нефу і трансепту зовні виконані з допомогою псевдопілястрів, які підтримують карнизи, що оперізують цілий костел.
Кутові частини споруди заокруглені, з’єднані легкорозсуненими здвоєними псевдопілястрами. Стіна східної частини костелу зміцнена добудовами до кутів. Призначення добудови з північної сторони служило для комори, а з півдня і заходу – захристія. Стіни оздоблені парними тосканськими пілястрами, які підтримують карнизи. У вікна комори вмонтовані грати. Дахи над нефом і місцем для вівтаря і трансептом трикратно ламані, покриті бляхою. Дахи веж оббиті бляхою у вигляді груші, з псевдолюкарними і двоступінчастими восьмигранними ліхтарями.

архівне фото з http://www.gvozdets.if.ua/. Старі шпилясті вежі

Кляштор мурований з цегли, з використанням каменя, штукатурений. Має круглі крила. Двоповерховий. Прилягає до костела з південного боку, з яким утворює внутрішній дворик квадратної форми. З дворика уздовж стін є внутрішні коридори з вікнами, а за коридорами є келії. На першому поверсі з заходу, у фронтовому крилі, розміщене службове приміщення, магазин, в південно-західному куті – кімната. В південному крилі – салон, архів, концелярія , парафіяльна, розмовниця і сіни.
В східному крилі – кухні і сіни, що виходять на город. На другому поверсі в усіх крилах – кімнати з передпокоями. А в східному крилі – салончик і комора. Сходові клітки прилягають до костела в східному і західному костелах. Приміщення в середині має вигнуті хрестоподібні склепіння.

вівтар весільна фотосесія

Усі стіни завершені профільованим карнизом, скріпленим на кутах виступом. До кута (зі східної сторони) прилягає до стіни нерегулярний додаток. Вікна прямокутні, оточені рамою. В кожному крилі є вхід до кляштору. Із сходу – простий портал, завершений трикутним причілком. Дахи двохспадові з люкертами.

бічний вівтар хори

Кляшторний комплекс оточений цегляним штукатуреним муром. Дзвіниця з 1776-1778 років перебудована в 1899-1902 років. Мурована з каменя, у формі двоповерхової з двома входами брами. Нижня частина обрамлена замкненими півкруглими проходами, з’єднаними зі сходу сліпими порталами.

Брама-дзвіниця

Верхня частина значно вужча від долішньої і з’єднана плоскими волютами і вазонами та розчленована пюсканськими пілястрами. На осі пілястри двосторонньо подвійні, по бокам – парні пілястри. Верхня частина завершується карнизом , багатоступінчастим , профільованим виламаним над підпорами, а також з’єднаний з фрагментами півкругового причілка. На осі – кам’яна різьба: Матір Божа Непорочна. По боках – Ангелочки на колінах. У верхній пройомах дзвіниці – два дзвони.

скульптура Матері Божої на дзвіниці ангелочок вхід до дзвіниці

Перед фасадом костела, на його осі; знаходиться кам’яна різьба Святого Яна з Дуклі (II чверть XVIII ст.), поставлена на високому кам’яному постаменті в формі філяра, композиційного на цоколі.
Костел і кляштор знаходяться в занедбаному стані. Склепіння святині має вздовж глибоку тріщину, конструкція мурів порушена. На стінах у багатьох місцях обпала штукатурка і карнизи.

будинок келій

З майна залишилось на місці сильно пошкоджені структури вівтарів, а також рештка місць для органів. Різьба в нішах фасаду надто понищена деревоїдами. Частина речей костельних свідомо знищена, частина ж – викинена в ставок, що поблизу. Деяке обладнання в 1945 році було перевезено до монастиря бернардирів в Ліжаєвську.

костельні мури св. Ян з Дуклі

З відвідинами костелу нам пощастило. Був вечір суботи, а, виявляється, бернардинський кляштор є улюбленим місцем фотографування місцевих молодят. То ж до фото сесії приєдналися і ми :)

Список використаних джерел:
Сайт “Гвіздець”
– Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – Tom II. – strona 924
– Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 2 – с. 227
– Шегда Надія . Костел бернардинів у Гвіздці, або Принести свою цеглину. // “Репортер” Івано-Франківський тижневик. – 24.04.2008
– Федорів Олександр. Івано-Франківськ та область. Путівник. – Харків: Біблекс. 2008 р.


Переглянути Україна на карті більшого розміру

  • rbrechko

    Гарний костел! І всередині велично виглядає.
    п.с. А чому не робиш анонс в жж, а то я так би і не дізнався про цей монастир :)

    • Анонімний

      який швидкий :)
      тільки щось логіку не зрозумів “чому не робиш анонс в жж, а то я так би і не дізнався про цей монастир” ;)

      • rbrechko

        Я ще вчора ввечері прочитав цей репорт ;) Дивлюсь, а сьогодні анонсу так і не було (бачу, що вже є).
        Логіка в тому, що треба такі речі анонсувати, бо не всі сюди постійно заходять, тому можна не дізнатись про щось цікаве, куди варто би було з”їздити :)

        • Анонімний

          мене радує, що ти заходиш :)

  • W_Alex

    Дякую за цікавий репортаж! Шикарна зйомка! Вам повезло із погодою і освітленням: одночасно і сонечко ніби є, і різких тіней воно не давало. То, що треба для архітектурної зйомки!
    Мені навіть дивно стало, що такий шикарний об”єкт, я  там до сих пір не був :). Треба терміново виправити ситуацію. :)
    Тепер, щодо посилань на джерела. Газетні публікації взагалі не варто брати до уваги – вони там понаписують, ці провінційні журналісти :) !
    То саме і з сайтом. Невже Ви вважаєте, що хтось там буде провjдити самостійні дослідження і обміри цього комплексу? :) Прочитавши інфу, я одразу здогадався, звідки “ноги ростуть” :) . Рекомендую:

    том 4,

    стр. 19 – 38.

     

    «Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego
    województwa ruskiego».
    Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej
    Rzeczypospolitej.  Część 1.   Tom
    4.

    Międzynarodowe Centrum Kultury w Krakowie. Kraków, 1996. ISBN 83-85739-34-3.

         стор. 19 – 38.

    • Анонімний

      дякую!
      на рахунок «Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego» – це видання, звісно, знаю. От де би його знайти. Ну хіба от в Польщі замовити купити
      Те саме стосується і “Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczpospolitej” Романа Афтаназі

  • Ігор

    чудово-пречудово