Львів непопсовий. Церква на Знесінні

On 03.12.2012 by admin

https://lh6.googleusercontent.com/-Rz6Fn4jk498/ULkjfPb8g7I/AAAAAAAAHNo/cHn0TiADIPE/s850/9581.jpg

Перша львівська атракція, яку можна зауважити, в’їжджаючи до Львова залізницею зі сходу чи півночі, якщо тільки не лінуватися видивлятися її у вікно зліва за рухом потяга. Власне ще поспішати нікуди, хоча за вікном вже промайнула промзона, в те ж саме ліве за рухом вікно вже можна розгледіти телевізійну вежу та прапор на копцеві Високого замку. Ту затяжну петлю залізниці, що огинає центральні райони міста, потяг долатиме ще довго. То ж облиште свої валізи, погляньте у вікно ліворуч.

Іноді вам може не пощастити, заважатимуть товарні вагони на сусідніх коліях. Але нічого, побачите потім, хоча би з з того ж таки Високого Замку, якщо поглянете в протилежну сторону від Середмістя.
Але мені в мій перший візит до Львова пощастило. Тоді я ще нічого не петрав а архітектурних стилях, та й навряд чи раніше бачив щось подібне. Тому мене дуже вразила та церква, той гостроверхий шпиль на високій бані, те рустоване каміння… досі не забуду те відчуття загадковості та зачарованості – перші враження від першої побаченої львівської атракції.


Церква Вознесіння Господньго зі Знесінських пагорбів

Тепер щоразу, приїжджаючи у Львів потягом, я визираю його – храм Вознесіння Господнього на Старому Знесінні.
Сама місцевість, що розкинулася між львівськими пагорбами – тим же Високим Замком, горою Лева, Кайзервальдом – та залізничними коліями зветься Старим Знесінням. За коліями розташовується вже Нове Знесіння.


панорама Знесіння з гори Лева

Етимологія топоніма Знесіння наймовірніше походить не від того, що тут щось позносили, як то може здатися на перший погляд, а від місцевої церкви Вознесіння.
Звичайно, не від тої, яку ми можемо бачити зараз, і якій присвячена сьогоднішня стаття, але від її попередниці, яка походила від 1602 року.
Та давніша церква була дерев’яною, тридільною двоверхою. Складалася з прямокутної нави, такої ж ширини квадратного бабинця з присінком та дещо вужчої прямокутної вівтарної частини. Нава і бабинець були увінчані четвериками із архаїчними низькими наметовими дахами; верх над бабинцем виконував функцію дзвіниці. Дах над вівтарною частиною — двосхилий. Уся будівля по периметру була оточена піддашшям.
Але, напевне, у цієї дерев’яної церкви була і своя попередниця, бо перша документальна згадка про “Василя із Знесіння” датується аж 1469 роком.

стара церква, рисунок 1858 р. з Вікіпедії

Дерев’яна церква простояла на Знесінні до 1901 року. Нову – муровану – стали будувати ще раніше, у 1897 році. Дерев’яну церкву оббудовували новими стінами і розібрали лише по завершенні будівництва нового храму.
Нове, як завше, проблемне до сприйняття. Зокрема історик Микола Андрусяк у книжчі “З минулого Знесіння”, виданій у 1932 р., писав “сьогодні мусимо жаліти, чому досі не зберегли цієї найстарішої дерев’яної церкви в околицях Львова й заступили її мурованою, на вид якої, за словами Януша [Богдан Януш – львівський археолог і мистецтвознавець, дослідник історії і архітектури церков на території Львова та околиць], трудно позбутися відрази, а щонайменше незадоволення”.
Однак до кінця 19 ст. стара дерев’янна церква геть занепала, інвентарний опис посилається на дуже поганий стан храму. Відомо, що ще 1888 року Василь Нагірний, автор кількох сотень архітектурних проектів, зокрема грекокатолицьких церков у багатьох селах Східної Галичини, розробив проект її перебудови, який втім з якихось причин реалізовано не було.
Новий проект виконано Владиславом Галицьким. Окрім цієї церкви В.Галицький був автором будинків спортивного товариства «Сокіл» та Політехнічного товариства на вул.Дудаєва, палацу в с.Тулиголове, гробівця Бачевських на Личаківському цвинтарі, реставраційних робіт костелів монастирів бернардинів та кармелітів босих тощо.

Проект Галицького було зреалізовано у 1887-1901 роках. Архітектурний стиль церкви поєднує неоромантизм з неоготикою. Рустована кладка стін, романські колони, декоративні елементи на зразок готичних масверків та фіал створюють ілюзію давнини, можливо, натякаючи, що саме звідси походить Львів.
В ті часи серед істориків Львова, зокрема таких як І.Вагилевич, І.Шараневич, К.В.Расп, С.Кунасевич, дуже популярною була гіпотеза (не спростована повністю і донині), що первісний Львів було засновано князем Данилом саме на землях нинішнього Знесіння, і саме звідчи бачили пожежу Холма у 1256 р.
Як би там не було, але археологічні знахідки підтверджують, що між руслом Полтви та Знесінськими пагорбами містилися давні постійні слов’янські поселення.

Та повернімося до храму. Церква в плані хрестова, але з ледь вираженими раменами. Увінчана одним великим восьмериком із куполом вкритим бляхою та високою бляшаною сигнатуркою, разом із якою загальна висота сягає 31 м. Матеріалом послужила цегла, зовні обмурована грубо обробленим пісковиком, що добувався поблизу.
Стрільчасту неоготичну арку над входом до церковного двора збудовано лише 1922 року, а стінну двоярусну дзвіницю із півциркульними арковими прорізами для дзвонів – ще пізніше у 1924 році.
За декілька візитів до церкви мені жодного разу не пощастило потрапити досередини. Хоча церква діюча (і діяла постійно, без перерв на часи войовничого атеїзму). Як пише путівник видавництва «Центр Європи», 2007 року за редакцією Ю.Бірюльова “Не менш оригінальне скульптурно-декоративне оздоблення має інтер’єр храму. У церкві знаходяться твори декоративного різьблення 1938-39 рр. відомого українського скульптора А.Коверка, малярський образ Христа авторства А.Монастирського, ікона Богородиці (1701 р.), виконана правдоподібно О.Ляницьким”.

Нині церква належить громаді УГКЦ. Церква має адресу вул.Старознесенська, 23. Сама вулиця отримала цю назву у 1920-х роках, в радянський період носила назву Миронюка.
Забудова вулиці – в основному міжвоєнний конструктивізм в перемішку з забудовою радянського та пострадянського періодів. Пройшовшись пішки вулицею в напрямі Знесенських пагорбів можна вийти до старого кладовища. Ранішо воно містилося біля церкви, але у 19 ст. його перенесли на околицю села, званою “На Горах”. Цвинтар, що знаходиться при вул. Заклинських, простягається долиною між двох пагорбів. Тут збереглися могили вояків УГА (єдині у Львові, що пережили комуністичні часи) та в’язнів Талергофу.

стара кам’яниця навпроти церкви вхід на Знесінський цвинтар

В міжвоєнний період на Знесінні також розміщувалося Згромадження сестер Йосафаток (вул. Старознесенська, 58). В радянський період воно звісно ж було зліквідоване Тепер за цвинтарем на горбочку, при вул.Заклинських, 18, за проектом Олександра Яреми будується новий монастирський комплекс відродженого згромадження.

парк “Знесіння” монастирський комплекс сестер йосафаток

Повз цвинтар можна пройти на Знесінські пагорби. Це територія регіонального ландшафтного парку «Знесіння» (загальна площа 312,1 га, разом з охоронною зоною — 785,71 га) який всього в 20хв. пішої ходи від центру Львова.

Парк був створений для збереження та відновлення унікального природно-історичного комплексу гряди Знесіння і прилеглих територій давніх поселень Знесіння і Кривчиць, лісистого узгір’я Розточчя. Рельєф Знесіння представлений горами Стефана, Льва (Лиса або Піщана), Баба (Рід), Хомець. Територією парку протікають струмки Глибокий і Кривчицький, потік Хомець. Біля останнього, на схилах однойменної гори, можна зустріти рідкісні степові рослини, а по всій території — оголені пісковики та вапняки зі скам’янілими залишками морської фауни, вкриті лісом горби, долини з озерами і струмками.

На північних схилах Знесінських пагорбів було виявлено сліди трьох поселень: періоду неоліту та бронзи 4-2 тисячоліття до н.е.; 9-5 століть до н.е. та 13-17 століть н.е.; 13-19 ст.
Давньослов’янські язичницькі капища виявлено на «Святовидовому полі» (10-11 ст.) та на горі Баба (Рід) (9-11 ст.).

Близкість цього парку до центру міста, його рельєф створюють чудові можливості для відпочинку та активних занять спортом.
Знесінським парком можна вийти на гору Лева, а далі – на Личаків чи Середмістя.

список використаних джерел:
– Вуйцик В. С. Церкви Знесіння. Церква Вознесіння Господнього. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 14, Львів, 2004. — С. 72—75.
– Долинська М. Хто був автором проекту церкви на Знесінні // Галицька брама. — № 6 (30), 1997. — С. 6.
– Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів:, 2009. –
– Мельник Ігор. Довкола Високого Замку шляхами і вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. – Львів: Апріорі, 2010. – 288 с.
– Lviv: A Guidebook for the Visitor / Львів: Туристичний путівник. за редакцією Ю.Бірюльова — Видання друге / Second edition. — Lviv: Publishing House «Centre of Europe», 2007. — 548 с.
– Парк «Знесіння» // Активний відпочинок у Львові


Переглянути Львів на мапі більшого розміру

Інші статті серії “Львів непопсовий”

  • мене в тій церкві хрестили. і це був перший і єдиний раз, коли я там був.

    хоча Знесіння обожнюю і в теплу погоду бував там чи не кожного тижня.

    • Анонімний

      о, класно!
      не хочеться до тої церкви ще раз навідатися? :)

  • Випадкові статті

    • Густиня

      Сьогодні ми помандруємо на Чернігівщину. Неподалік міста Прилуки розміщується один з найвизначніших...

    • Цікавинки Ужгорода. Міні-пам’ятники

      В продовження розповідей про найзахідніший обласний центр України. Сьогодні про сучасне мистецтво....

  • Популярні статті

    • Трипільські зорі – 2010

      На третій рік свого існування благодійний етнофестиваль “Трипільскі зорі” (м.Черкаси) дещо змінив...

    • КриЖталь 2011

      В Черкасах відкрився 4-й фестиваль крижаної скульптури “КриЖталь”

  • Фото з галереї

    Львів. Опера Gda?sk. Wielka Zbrojownia 6671 5085