Програму перебування на C?te d’Azur (Лазуровому узбережжі) варто розбавити бодай одноденною поїздкою подалі від чудових середземноморських пляжів та суєти Ніцци з Каннами в гори до так званих villages perch?s («сіл на погорбі» – «сіл-фортець»)
 |
 |
| Village m?di?val – середньовічне село |
Оскільки при підготовці поїздки вдома я інформації українською та російською знайшов дуже замало, а інфу французькою ліньки було перекладати, ми поклалися на «авось» та турінфоцентр.
 |
 |
Хлопчина в турінфоцентрі Ніцци при залізничному вокзалі, вислухавши наші побажання, обвів на мапі три населених пункти, де ми мали би побувати – Saint-Paul, Gourdon та Tourrettes-sur-Loup. Про перший я знав і до того, туди возять організовані екскурсії, тому відгуків та фото в мережі не бракувало, другий – привабив шикарним фото на буклетику з того ж турінфоцентру – з вершини гори відкривався чудовий вид на укріплену фортецю – а далі була синь моря… Одначе з Гурдоном не склалося, почувши, що ми збираємося подорожувати громадським транспортом, хлопчина одразу той пункт викреслив. Туди можна дістатися лиш на авто… Видима близькість від траси по мапі не надихнула – дертися вгору по пекучому літньому провансальському сонцю – заняття ще те.
 |
 |
 |
Зате третій пункт привабив своєю назвою. То так смачно звучить французьким прононсом – Тюггет-сюг-Лу (щоправда вимовляти я то навчився не відразу :). Ще хлопчина казав щось про фіалкову столицю, що французьке tourrette стійко у мене засоціювалося з фіалкою.
 |
 |
Герб муніципалітету – з французькою fleur de lis – квіткою лілії. Наскільки справедливе застосування у гербі цього давного символу королівської влади Франції, судити не беруся. Але пригадується, що ці краї Франція отримала лише 150 років назад, коли вдячний за підтримку у боротьбі з Габсбургами за об’єднання Італії П’ємонт подарував ці землі Наполеону ІІІ
Але насправді то не так, село почало активно займатися фіалковим бізнесом лише у 19 ст., історія ж його заснування сягає сивих віків. Покопавшись у словниках і джерелах я визначив, що французьким tourrette називають трав’яну рослинку резуху (arabis), що росте на стрімких кам’янистих схилах гір (ну прямо як місцевість тут). А російською то зветься як «башенница», та й певно tourrette походить від tourrelle (невелика вежа), тому село ще могло отримати назву і від першого невеликого укріплення – башти-донжону (чи вірніше – башточок – зважаючи на множину в назві). Хоча дослідники вказують, що назва Tourrettes, судячи з писемних джерел закріпилася раніше, аніж тут було зведено перші замкові укріплення.
 |
 |
 |
А ще першими феодалами тут були лицарі Туретти. Перша згадка про Гійома Аміка Туретта відноситься до 1144 року. Чи не їх нащадок – відомий французький лікар Жиль де ля Туретт, чим іменем названий синдром, якому Nirvana присвятила пісню «Tourette’s»?..
Друге слово ж у назві – Loup – ні що інше як «вовк» французькою. Але тут все простіше, Вовчою зветься місцева річка, що глибокою ущеленою стікає з гір, і впадає у Середземне море трохи південніше Канн-сюр-Мер.
 |
 |
Але облишимо етимологічні пошуки, розповімо більше про це village perch?. Цю назву Тюррет-сюр-Лу та інші подібні поселення отримали від традиції будувати укріплене поселення на високих скельних виступах в горах. Стіни крайніх будинків, поставлених одне до одного в ряд, були як продовження природних прямовисних стін гори, утворюючи таким чином фортифікаційну міць. По центру села будувався високий шато – замок – зі стрімкою прямокутною вежею донжоном.
Муніципалітет Тюррет-сюр-Лу розмістився якраз посередині траси між двома містами – Вансом (Vence) та Грассом (Grasse). З першого рейсовим автобусом ми і дісталися столиці фіалок.
Фіалки тут вирощували вже давно, але справжньою галуззю спеціалізації економіки муніципалітету фіалки стали наприкінці 19 ст. З тих пір на природних скельних терасах площею 200-300 кв.м. вирощують їх вручну, оскільки на тераси як правило технікою дістатися неможливо. Справжньою гордістю села є такі види фіалок як Parma violet, культивована у сусідньому Грассі з поширеної в Европі Viola odorata L.. В самому ж Тюрретт-сюр-Лу культивували гостролисту Victoria violet.
Шкода, що квітнуть фіалки в період між серединою жовтня та березня. В перші дві неділі березня ж в селі проводиться Фіалковий фестиваль. Шкода, що ми потрапили туди влітку… Тому фото з фестивалю фіалок буде позиченим з іншого ресурсу:
фото з сайту www.tourrettessurloup.com
Але ж не фіалками єдиними. Приваблює середньовічна архітектура села. Неподалік зупинки при трасі на Пляс де ля Ліберасьон стоїть старовинна церква Saint-Gr?goire de Tourrettes. Перша згадка про неї сягає 1312 року, одначе, як вказують дослідники, за методами будівництва та архітектурним стилем церкву можна віднести до початку 12-го, якщо і взагалі не 11-го століття.
 |
 |
| церква Св.Георгія | та сонячний годинник на стіні церкви |
В середньовічних джерелах церква згадується дуже рідко, в архівах єпархії Ванса є лише декілька згадок про неї. Це дослідникам дозволило зробити припущення, що церква Св.Георгія належала до так званих світських приходських церков, якими опікувалися місцеві феодали, та в яких служили монахи ордену бенедиктинців, що тікали від григоріанської реформи та єпископальної влади. Церкву розширювали у 16 ст., так як вона вже не могла вміщати всіх прихожан, але загальний романський стиль архітектури було збережено. На башті встановлений дзвін з виритованим написом – «Vox Domini Sona» («зона гласу Божого») – привезений з каплиці тамплієрів st Martin de la Pelote.
 |
 |
За площею де ля Ліберасьон починається власне укріплене середньовічне село.
Заходимо через арку ліворуч, яка носить назву Pont Levis. Тут ще досі можна знайти сліди від підйомного мосту та решітки.
 |
 |
| Pont Levis |
Варто прогулятися тихими звивистими вуличками village m?di?val. Дуже схоже на Сен-Поль-де-Ванс (перший в нашому списку – про нього ще якось йтиметься), але ж повна відсутність туристів. Коментарі тут, гадаю, зайві.
 |
 |
| головна вулиця села зветься просто – Гранд Рю – велика вулиця |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
В центрі села стоїть замок та висока башта донжону. Ще одна особливість «сіл на скелях» – донжон добре видно, коли на село дивитися збоку. Коли ж ви стоїте біля самого шато з вузеньких вулиць його годі і розгледіти. Тому маю лиш фото фонтану під стінами шато.
Вік замку є спірним. Одні дослідники пов’язують будівництво замку із графом Хьюго Сікардом де Туреттом у 1224 р. Інші відкладають дату будівництва на століття пізніше.
Іншим виходом з села – на все ту ж Пляс де ля Ліберасьон є логічне завершення Рю Гранд – ворота та дзвіниця 12 ст. з надбудованою у 16 ст. вежею.
 |
 |
| фонтан під Ch?teau | Beffroi – дзвіниця |
Ще однією атракцією – вже по інший бік Пляс де ля Ліберасьон є Lavoir – пральні – влаштовані у 1900 р. з вапняка довгі ритвини (частково – під відкритим небом, частково – у видовбаних в скелях нішах з «дахом») з природним джерелом води.
 |
 |
Вода смачна і чиста. Пили… доки не побачили, як там купаються клошари (місцеві безхатченки)
 |
 |
А ще на Пляс де ля Ліберасьон пообіді збирається вся чоловіча частина села, щоби пограти у національний вид спорту – петанк
 |
 |
Та якраз під’їхав автобус, і нам час було вирушати назад до Вансу, де ще нас чекала капличка, розписана самим Анрі Матіссом. Але то вже тема для наступної розповіді.
Переглянути Tourrettes-sur-Loup на карті більшого розміру