Роги
церква Івана Богослова в Рогах
Далі в Іваньці вказівників не буде, тому на розвилках тримайтеся правої сторони. Інакше ну дуже поганою дорогою потрапите в мальовниче, але тим лиш і цікаве село Юрпіль. Але хай вас не тішить, що права дорога не на глухий Юрпіль, а на сусідній районний центр – вона така само хрінова – нерівна бруківка яку за сухої погоди краще об’їздити паралельними грунтівками. За кілька кілометрів у лісі вам трапиться кавалок дороги з новеньким асфальтовим покриттям – не надто тіштеся і розганяйтеся – так буде не завжди, скоро знову бруківка. Я довго думав, навіщо там серед глухого лісу це нове покриття яке знову ж продовжується поганою дорогою, потім зрозумів – на тому кавалку дороги не було зовсім.
Але зрештою наші митарства закінчуються, ми виїздимо на трасу Тальне – Маньківка невдовзі за селом Шалаське.
Як дістатися:
Дивитися дорогу Іваньки-Роги-Поташ на більші мапі
Село Роги знаходиться ліворуч від траси, вказівники присутні, вони і виведуть вас до місцевої пам’ятки – Рогівського жіночого монастиря ікони Божої Матері “Ігуменя гори Афон”. Всюди розставлені показчики, та й всі місцеві в курсі де він є.
Сам монастир відкрито лише 2005 року, але біля церкви Івана Богослова 19 ст., яка стала монастирською.
Саме село відоме з середини 17 століття. Попередницю дерев’яну церкву Івана Богослова закладено 1765 року животівським уніатом — протопопом Василем Кремезовичем — церкву св. Івана Богослова, яка приєднана з унії до православ’я в 1768 році. Точної дати побудови нової мурованої церкви на цьому місці мені не відомо, але судячи з архітектури – то друга половина 19 ст.
Біля монастиря побачили таку от картину:
Все чекали, що піп сяде таки на мотоцикл, але він обрав “Мінікупер” :)
Інша, більш старовинна та іменита пам’ятка Рогів – мурована корчма 18 ст. – місцевим практично невідома.
І хоча про неї згадують реєстри і “Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР”, не намагайтеся навіть запитати у місцевих – “де у вас тут корчма”. Бо скорше за все вас відправлять у якийсь місцевий заклад-забігайлівку.
Запитуйте ліпше про руїни. Бо від памятки дійсно лишилася сама руїна. Тут навіть охоронної таблички немає.
Разом з тим корчма, як стверджує “ПГА” – “уникальное сооружение подобного типа, плановая структура которого восходит к традициям народного жилья типа «хата на две половины»”
Збудована вона була на чумацькому шляху, що він з Києва на південь – у Крим. Будова прямокутна, складена з червоної цегли із вкрапленням каменю
Будівля – одноповерхова, вкрита (як про те пише ПГА) чотирискатним дахом -тепер як бачимо даху не спостерігається. В центральній частині корчми було разміщено наскрізний проїзд (ширина 4,7 м), що вів на великий критий двір. В лівій половині приміщення містимося житло власника, права призначалася для відвідувачів.
Цікавим є також склепінчастий погріб (на жаль закиданий сміттям), ПГА стверджує також про подземний хід… Але ж де його тепер шукати серед того сміття
Залишаємо Роги і прямуємо далі на трасу і село Поташ
Взагалі на цій трасі вам трапиться два вказівники про початок населеного пункту Поташ. Не думайте, що у вас дежавю, чи що той Поташ такий великий і робить величезний вигин, що в’їздити до нього доводиться двічі. Просто є два Поташі – у Тальнівському (так-так, ми трохи виїхали на Тальнівщину) і у Маньківському районах. Та коза, що на фото, здається таки тальнівська, але даруйте за офф-топ, ну вже дуже сподобалася :)
Маньківський Поташ – наступний при трасі – відомий своїм хлібоприймальним підприємством, виріс він при відкритій у 19 ст. залізничній станції на перегоні Тальне-Христинівка, а взагалі назва села ймовірно походить від покладів у цій місцевості калієвої солі — поташу.
Проминаємо Поташ і тримаємо курс на останній пункт нашої мандрівки – село Добра, яке розміщене за трасою Е-95 Київ-Одеса
Интересное место, спасибо
будь-ласка! :)
Просто супер!!!
Большое спасибо автору за предоставленный материал, а особенное +5 за отца Николая!))
Шановний Сергіє!
Ви являєтесь автором та коментатором цих фото. Хочу донести не тільки до вашого, а й до відому інших людей, які будуть проглядати вашу підбірку, що на сьогоднішній день фасад храма Іоанна Богослова вже повністю відреставрований. Коли ви робили свої фото, фасад готувався до реставраціїї, і врешті, ваш коментар був зовсім не дотепний…
…і не “піп”, а батюшка.
До речі, “мінікупер” не батюшки.
Я проживаю на півдні України, але інколи приїджаю в с.Роги. Краєвид там набагато кращий, ніж зафіксував ваш фотоапарат. Ваші фото мені зовсім не сподобались. А про коментарі ваші, я краще промовчу…
Я розчарована…
> До речі, “мінікупер” не батюшки
i що?
> не “піп”, а батюшка
для Вас може i бютюшка, для мене пiп. Не треба за всiх вирiшувати, добре?
> Коли ви робили свої фото, фасад готувався до реставраціїї, і врешті, ваш коментар був зовсім не дотепний…
який саме коментар? Я десь коментував фасад?
віра сліпа за визначенням, ніякі логічні аргументи тут діяти не будуть, сперечатись немає сенсу
Я з Вами повністю погоджуюсь. Ви молодець, що так розширено пояснили.
До речі, о. Николай дуже хороший і правильний батюшка.
Мені б наприклад було б соромно так його назвати.
Шановний Ваня
Приведу цитату на Академічний тлумачний словник української мови http://sum.in.ua/s/pip “Піп – Духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом. Служитель релігійного культу, який має це звання й здійснює богослужіння.”
Ніякої вказівки на образливість цього слова немає. Тобто жодного негативного контексту воно не містить. То чому ж має бути соромно???
Спаси Вас Бог, Людмила! О.Николая я люблю и уважаю, больно было прочитать такой насмешливый комментарий. Я сама с г.Умани, а в с.Роги езжу из-за той благодати, которую получаешь в храме, благодаря таким БАТЮШКАМ, как о.Николай!!!
Шановний Сергіє!
Мені дійсно не сподобалась ваша підбірка.
Ви мабуть привикли до оплесків. А те,що ви так відреагували на мою думку, судячи з вищесказаного, говорить про те, що вас це неприємно вразило.
А з приводу ваших коментарів, в них хоть і не відкрито, а таки “между строк” читався не добрий натяк в адресу православія та церкви, неприємний як для мене, так і для інших православних християн.
А щодо “попа”, як ви виразились, не знаючи людини і підловлюючи її зі своїм фотоапаратом, коментуєте знову таки з тонким натяком.
І не робіть вигляд, Сергіє, що ви мене не зрозуміли.
Дуже вражає якась незрозуміла агресія.
Мені дійсно щиро шкода вас. Не ображайтесь, але це так.
А менi шкода Вас ;)
Зовсiм нiяких натякiв на адресу православ’я не було, не треба того вигадувати.
А вже агресii тим паче.
Я звик до КРИТИЧНИХ коментiв, а не якогось причiплювання не зрозумiло до чого.
Шановний Сергіє!
До вас, конкретно як до людини(я підкреслюю, як до людини) я відношусь з повагою.
А щодо причіплювання, то ніякого причіплювання до вас не було, а лише моє(я впевнена і не тільки моє) справедливе бачення того, що ви хотіли донести до людей. І ви все це прекрасно розумієте і чомусь дуже наполегливо заперечуєте це.
І давайте не будемо обманювати ні себе, ні інших людей та заперечувати очевидних речей. Я впевнена,що зі мною будуть згодні всі,хто буде проглядати цю сторінку сайту.
Я просто висловила свою думку і не ображайтеся.На цьому,Сергіє, давайте будемо закінчувати, ці безлузді суперечки. З вашого боку, це було б дуже тактовно.
Заздалегідь вдячна Вам.
оце добре, суперечка дiйсно безглузда, позаяк я хочу донести до людей лиш красу рiдного краю, а менi з якогось дива приписують образу православ’я
Церква і монастир Московського патріархату і не дуже шануються свідомими рогівчанами. А корчма справді визначне місце яке занепадає, але є люди яким не байдуже і які боряться за відновлення памятки.
дякую! це радує
Мне искренно жаль Вас, господин Куринный! Желаю Вам быть более усведомленным о расколе! И советую за этой информацией обратиться, именно, к о. Николаю, я думаю, что после разговора с ним – Вы не посмели бы написать такой комментарий!
Корчма – это злачное место, может быть это и архитектурный памятник, только чему? Грехам наших предков?
Нормальні знімки, особливо вдало про “мінікупер” вийшло!:))) Мені як жителю села сподобалось. Тому автору я висловлюю лише слова подяки – молодець!
Нормальні знімки, особливо вдало про мінікупер вийшло:))) Мені як жителю села сподобалось. Тому автору я висловлюю лише слова подяки!!!