 |
||
 |
 |
 |
“Вона ще не встигла договорити, а я вже бачила попереду дивний будинок.
В оточеннi сiльських хатин вiн виглядав чужинцем,
— як порцеляновий супник на простому дощаному столi з дерев’яними ложками”
(Галина Вдовиченко “Тамдевін”)
То про іншу атракцію (про костел Архістратига Михаїла ми вже розповідали) маленького містечка на Старосамбірщині – сецесійну віллу Анна.
Вся серія “Львів непопсовий” завдячує двом моїм відкриттям, вже згаданому раніше будинку на Жовківській рогатці та атракції, про яку піде мова сьогодні.
Що цікаво, свого часу, побачивши зображення цієї ренесансної вежі у Романа Бречка чи то на малюнку у першому виданні “Історичних проходів по Львову” Крип’якевича, чи то у величезній колекції архівних фото його батька (Бречка, не Крип’якевича), точно вже і не згадаю (позаяк у новітньому перевиданні “Історичних проходів” про цю атракцію не йдеться), я ті дві споруди ототожнив. Так, колись я міг ототожнити ренесанс 16-17 ст. з неоготикою 19-20-го :).
Отоді я вперше дізнався про монастир Бенедиктинок.
Набережна Мотлави. На передньому плані будинок Товажиства Пжироднічєго, Марьяцька брама та Журав
Про Гданськ писати можна багато. Про його багату та непросту історію, про чудову архітектуру, про звитяги і особливу роль у розвитку країни, про видатних мешканців та народжених тут…
Про існування того незвичайного подвір’я я щось чув і раніше, але гадки не мав про його місцезнаходження. На подив, зазираючи з Андрієм Бондаренком до чергового підворіття нічим непримітного будинка на Підзамче, нарешті побачили те, що, власне, і не шукали.
Район Підзамче – колишнього передмістя княжого Львова – розкинувся з північного боку Високого Замку. Домінатною Підзамче як і раніше, так і нині залишається церква Св. Параскеви П’ятниці.
Колись давно неспекотного дня наприкінці літа, повертаючись з якогось Белза чи Сокаля на львівську автостанцію №2, вирішив пройтися до центру пішки головною артерією Жовківського передмістя – вул.Богдана Хмельницького.
На півдорозі в очі впав незвичайний будинок з неоготичними вежечками та “замковою” баштою.
Continue reading Львів непопсовий. “Фабрика повидла” на Жовківській рогатці…
Село Кохавина (Кохавино, Кохавине) неможливо віднайти на сучасних мапах. Ще в радянський період його, яке колись величали не інакше як Галицьким Лурдом, приєднали до сусіднього селища Гніздичів Жидачівського району, що на Львівщині.
Continue reading Кохавина – провінційна тиша Галицького Лурду…
Неймовірна мальовничість норвезьких краєвидів органічно доповнюється унікальним вкладом Норвегії у всесвітню культурну спадщину – архітектурними перлинами – 28 дерев’яними церквами, що збереглися з-поміж 1700.
Continue reading Borgund stavkyrkje. Тисячоліття застигле в дереві…
Мальовниче село (а колись місто з магдебурзьким правом) Мошни лежить при трасі Черкаси-Канів в 30 км від обласного центру. Унікальний рельєф місцевості де розкинулося село – рівнинна, почасти заболочена долина річок Вільшанки та Мошни різко змінюється гірським (до 202 м) довгим кряжем – Мошногорами – саме тут зупинив свій рух льодовик в останній льодовиковий період. Саме в Мошногорах у 19 ст. тодішні власники цих земель Воронцови наказали закласти великий парк в англійському стилі, прикрасити його альтанками, ротондами, високою вежею Святослава, а біля гірського підніжжя – розкішний палац та навіть звіринець, з іншого боку кряжу – комплекс Мошногірського Вознесенського монастиря. Але буремне 20-те сторіччя з його революціями та війнами не пощадили ані палацу, ані монастир, ані вежу з ротондами. Від колишньої величі залишився лиш Софійчин стовп – поставлений за наказом графа на місці, де його дочка Софійка впала з коня та мало не загинула. Парк здичавів, перетворившись скорше на ліс з єдиною алеєю – теренкуром місцевого санаторію.
Continue reading Мошни. Частина 1. “Готична” перлина Подніпров’я…
На подвір’ї Ужгородського замку поміж інших скульптур найцікавішою видається чудової роботи бронзовий хижий птах з могутніми крилами та гострим гачкуватим дзьобом на невисокому камяному постаменті. Це – Турул – тотемний знак мадяр.
