Via est Vita

Подорож Закерзонням. Хотинець

У червні 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО до списку світового надбання були включені українські дерев’яні храми Карпатського регіону на території України та Польщі. Церкви, які лишилися на території України я відвідував (деякі неодноразово) і до того, як вони набули такого світового статусу та визнання. А от з тими, що лишилися на території Польщі, у так званому Закерзонні (етнічні українські території, що лишилися за т.зв. лінією Керзона – демаркаційною лінією, яку запропонував міністр іноземних справ Великобританії Дж.Керзон для визначення східного кордону другої Речі Посполитої), довго не складалося. То ж у свої минулорічні відвідини Підкарпатського воєводства Польщі вирішив відвідати і їх.

Найпростіша для відвідин пам’ятка з числа дерев’яних церков Карпатського регіону на території Польщі – церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Хотинець (Chotyniec), що в гміні Радимно, Ярославського повіту. Тим, хто мандрує власним авто з України взагалі просто, можна заїхати дорогою, село всього в 10 км від прикордонного переходу Краковець-Корчова.
Я ж добирався з Перемишля – електричкою до Радимно, звідти автобусом до поворота з траси на Хотинець. Від повороту до села якихось 2 км. Скочивши з автобусу першим, я жваво покрокував рівнесенькою дорогою обабіч березового гаю, не обертаючись назад. Тому і не помітив, що всі інші люди (їх було з півтора десятка) мій приклад не наслідували, а лишилися чекати на повороті. за якусь хвилину приїхав інший автобус, який їх всіх забрав до Хотинця :) Але зупиняти його я вже не став, тим паче, погода була чудовою, ніжна зелень берізок і синє небо надихали на розім’яти м’язи і прогулятися в тиші.

Пам’ятка знаходиться в самому центрі села. Орієнтуйтеся на новий костел, що стоїть обабіч центральної дороги. Перед костелом треба повернути ліворуч і пройти до такого собі майдану, де в тіні дерев і ховається вона – церква 17 ст.

Перша документальна згадка про будівництво датується 1671 роком (хоча існує версі про будівництво ще 1613 року). Спочатку споруда могла бути будовою з двома або трьома куполами на барабанах. Над бабинцем була каплиця Благовіщення з зовнішніми галереями. Церкву неодноразово перебудовували, зокрема в 1733, 1858 і 1925 рр.

Церква відрізняється оригінальністю й гармонійністю будови. Храм цілком зведений з дерева, із зрубу. Тридільна у плані, у середині — вівтар, нава, бабинець і передсіння. Куполи на барабанах восьмикутні. Передпокій з двосхилим дахом. Бабинець — триярусний з двома вівтарями.

Дзвіниця, що стоїть поруч з церквою, також походить з 17 ст. але збудована не у Хотинцю. Її сюди перенесли у 1993 році з прикордонного села Торки.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Хотинцю – один з небагатьох на Закерзонні, який не тільки пережив війну і депортації, але залишався діючим упродовж всього повоєнного часу. Хотинець до другої світової війни – українське село – у 1947 році під час операції “Вісла” було депортовано 740 осіб. Лише 1956 року близько десятка українських сімей повернулися додому. Село заселили поляками. Врятувала храм відсутність у селі римо-католицького костелу. Довгий час церква виконувала роль парафіяльного храму для католиків. Лише з будівництвом нового костелу у 1990-х роках храм повернули греко-католикам, які впродовж 1991-94 рр. його відремонтували власними силами.

Повернутися з села можна автобусом до Радимно. Але прямує він аж Ярослава, то ж можна відвідати і цей повітовий центр, який багатий на пам’ятки. Що зробив і я. Розклад руху автобусів можна побачити у місцевій забігайлівці, що стоїть на розі біля костелу. Хоча найзручнішим ресурсом у плануванні подорожей Польщею громадським транспортом є сайт e-podroznik.pl (най мені подякують за безкоштовну рекламу :) )