 |
||
 |
 |
 |
Неймовірна мальовничість норвезьких краєвидів органічно доповнюється унікальним вкладом Норвегії у всесвітню культурну спадщину – архітектурними перлинами – 28 дерев’яними церквами, що збереглися з-поміж 1700.
Continue reading Borgund stavkyrkje. Тисячоліття застигле в дереві…
Унредаль – маленьке (всього 80 мешканців) село в комуні Еурланн (Aurland) фюльке Согн-ог-Ф’юране (Sogn og Fjordane) на заході Норвегії. Важко те уявити, але аж до 1988 року до села неможливо було дістатися автомобілем.
На відміну від своїх “сестер”, зокрема Миколаївської церкви у Данилово, яка стрімко здіймається в небо, викликаючи найперші асоціації з ракетою, архітектурний витвір у наступному селі Олександрівка трохи інакший…
Continue reading Дерев’яні церкви Марамуреша. Частина 5 – Олександрівка…
Так вже сталося, що всі мароморошські церкви-красуні збереглися у єдиній вервечці сіл, що слідують вздовж траси одне за одним. То ж відвідавши Сокирницю та Крайниково, в’їжджаємо до наступного села – Данилова.
Тут збереглася наймолодша, і водночас (що не дивно, було на кого орієнтуватися) найімпозантніша церква св. Миколи Чудотворця, 1779 року побудови.
Continue reading Дерев’яні церкви Марамуреша. Частина 4 – Данилово…
Відразу за останніми хатами Сокирниці починається наступне село – Крайниково. Тут також збереглася унікальна дерев’яна церква у стилі мараморошської готики, до того ж найстаріша з чотирьох збережених. Церкву святого Михайла було зведено ще 1668 року.
Continue reading Дерев’яні церкви Марамуреша. Частина 3 – Крайниково…
Попередньо відвідане село Колодне відособлене від решти мараморошських сіл, в яких збереглися перлини дерев’яного зодчества у стилі псевдоготики. Власне найближче село Олександрівка знаходиться не так вже й далеко, в якихось 8 кілометрах і при бажанні, наявності часу та здорового фанатизму можна пройтися пішки через перевал. Одначе за наявності авто ліпше об’їхати трасою попри с.Теребля, Буштино, Стеблівку до повороту на Сокирницю. Власне першу зупинку можна зробити в Стеблівці. До 1994 року тут стояла одна з найкращих взірців мараморошської готики – церква Різдва Богородиці 1797 р. побудови. Але стихія її не пожаліла, вона згоріла від удару блискавки, лишився лиш зруб. Нині Богородицьку церкву відновлюють.
А далі ми прямуємо до Сокирниці. Тут прямо в центрі села стоїть дерев’яна Миколаївська церква.
Continue reading Дерев’яні церкви Марамуреша. Частина 2 – Сокирниця…
Марамуреш (Мараморощина) – старовинний історичний регіон в Закарпатті, після розпаду Австро-Угорщини розподілений між Румунією та ЧехоСловаччиною, а відтак – Румунією та Україною. Марамуреш – регіон всесвітньо відомий передусім своєю архітектурою – унікальними витворами дерев’яного зодчества – православними церквами.
Однак, говорячи про всесвітню відомість, ми маємо на увазі передусім церкви Південного Марамуреша (жудєц Марамуреш, Румунія). Там одразу 8
сільських дерев’яних церков 17-18 ст. включено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Широкому загалу менш відомі церкви Північного Марамуреша – Хустського та Тячівського районів Закарпаття. Поговоримо про найвидатніші з них.
Continue reading Дерев’яні церкви Марамуреша. Частина 1 – Колодне…
Через село Розлуч Турківського р-ну Львівщини проходить траса Львів-Ужгород (через Ужоцький перевал) та залізнична гілка Львів-Сянки. 125 км від Львава, 15 від Турки. Певно багато хто проїжджав тією трасою. Та мало хто, помічаючи просто дороги нові будинки відпочинку та кемпінги, знає, що тут, окрім відпочинку, можна знайти дві архітектурні пам’ятки, одна з яких є певною мірою унікальною.
Невеличке село Тулинці (383 особи) Миронівського району на Київщині має бути відомим принаймні на всю Україну. Бо ж саме тут міститься один з небагатьох автентичних (і не перенесених в скансени) збережених зразків наддніпрянського дерев’яного зодчества, чудовий взірець так званих козацьких церков – церква Різдва Пресвятої Богородиці 18 ст.
Але ж не дуже відоме. Позаяк село стоїть далеко від туристичних шляхів, а церква перебуває у жалюгідному стані, обідрана шалівка, дірки, місцями зруйнований підмурок…
Урмань – невелике село Бережанського району, Тернопілля.
Село передусім відоме своїм дерев’яним Петропавлівським храмом, пам’яткою архутектури, збудованим 1688 року на Прикарпатті, і згодом перевезеним в Урмань.
Але не архітектурою єдиною… Величезний став на р.Золота Липа, м’які похилі пагорби створюють тут надзвичайні пейзажі.
І хоча село лежить поодаль від масових туристичних шляхів, а транспортний зв’язок з районним центром не вельми регулярний, все ж, якщо ви мандруєте до Бережан, радив би завітати й сюди :)
Я ж йшов сюди пішки кілометри з 4 через мальовничі горби з Біще
