Львів Непопсовий. Сакраментки

On 23.04.2013 by admin

Від Університету ветеринарної медицини та палацу Туркулів-Комелло через невеликий парк згаданого університету можна перейти до колишнього комплексу монастиря Сакраменток.



колишні келії кляштору з боку монастирського саду

Жіночий чернечий католицький орден Сакраменток було засновано 1631 року у Парижі колишньої настоятельницею монастиря бенедиктинок в бельгійському Брюгге Мехтільдою. Фактично орден є відгалуженням одного з найдавніших католицьких орденів – Бенедиктинок, і його повна назва Орденом бенедиктинок з Адорації Найсвятішого Сакраменту.
У Львові сакраментки з’явилися 1710 року. А вже 1718 року на кошти воєводи Франца Цетнера та архієпископа Яна Скарбка для них спорудили перший храм, який втім був дерев’яним і проіснував до 1743 р. Зводився храм на тодішній східній околиці міста (це тепер вулиця Тершаковців факточно є однією з центральних вулиць міста :)

За будівництво нового мурованого храму та кляштору на місці попереднього взявся відомий архітектор Бернард Меретин, автор таких визнаних архітектурних шедеврів, як собор св.Юра у Львові чи ратуша в Бучачі. Саме за його проектом у 1744-1780 рр. зводиться бароковий костел Заручин Діви Марії і Йосифа та монастирські келії. На момент закінчення будівництва у 1780 р. вежа костелу так і лишилася недобудованою.


старий вхід до келій

За її добудову взялися лише у 1881 році. До 1888 року за проектом Адольфа Мінасевича її частково добудували, змінили також деталі екстер’єру в стилі необароко. Ще одну перебудову здійснили невдовзі – у 1902-06 рр. за проектом Владислава Садловського, відомого вже нам за віллою Розвадовського. Саме тоді костел набув сучасних рис, типових для німецьких чи австрійських храмів, але досить таки оригінальних для Львова.
В той же час виготовлено новий вівтар авторства Фердинанда Маєрського та на колонах апсиди храму встановлено дві статуї янголів авторства Петра Войтовича, якого ми також вже згадували у розповіді про будинок Ландау

фото 2007 р. архівне фото після 1906 р. – сам костел практично не змінився

От тільки на архівному фото видно, що… балкончика на другому поверсі не було. А ще деякі джерела пишуть, що архітектурною особливістю костелу була відсутність… порталу на чільному фасаді, сам вхід до костелу буцім-то був лиш через монастирські споруди. Але цю інформацію перевірити не вдалося. З архівних же фото цього не розгледиш.

Опис архітектури комплексу від Ігора Жука:

Визначальними для планувальної структури храму та композиції його фасадів є форми бароко. Костел відноситься до типу тринавної базиліки. Будівля мурована з каменю, має розвинутий виступ апсиди, склепінчасті перекриття і двосхилий дах. Посередині чільного триярусного фасаду, оформленого пілястрами, розміщено притвор з арочною нішею, вхідним порталом та балконом на другому поверсі, й зведено вежу-дзвіницю з куполом. По горизонталі фасади членуються профільованими тягами.
В інтер’єрі костелу частково збереглися пластичні оздоби, датовані XVIII ст. З півночі до храму прибудовується корпус монастирських споруд середини XVIII ст.

балкончик та “всевидяче око” на чільному фасаді костелу

Поряд з комплексом монастиря було закладено великий монастирський сад. В розпоряджені черниць також був Вороблячий став. Цікаво, що вже 1830-го року велику ділянку саду викупив у монастиря такий собі Ян Климович, який постачав фрукти до столу самого губернатора.
Монастирський сад, а згодом сад Климовича фактично відгороджував тодішню вулицю Вороблячу (згодом Госєвського, Марченка, а тепер – Тершаковців) від вулиці Пекарської. І лише у 1950-60-х роках, коли монастирські келії, залишки монастирського саду було віддано в розпорядження тодішньої ветеринарної академії, а при вул. Пекарській збудовано її головний корпус, тодішню вулицю Марченка (носила ім’я танкіста, що загинув, встановлюючи радянський прапор над львівською ратушею у 1944 р.) продовжили від колишньої площі Сакраменток (у 1960-х знану як Зелений ринок) через сад Климовича до перетину з вул. Пекарською.

площа Сакраменток, фото 1910 р. інтер’єр костелу, 1908 р.
колишній монастирський сад і палац Туркулів-Комелло

Ігор Мельник стверджує, що в колишніх монастирських келіях, де 25 липня 1988 року відбувалися організаційні збори патріотичних сил вперше прозвучала ідея створення Народного Руху України.
Сам же костел на початку 90-х р. відреставровано коштом викладачів ветеринарної академії, і 1995 року передано Українській греко-католицькій церкві. Тепер це храм Пресвятої Трійці. Він закрема використовується для прощання з відомими львів’янами перед похованням їх на Личаківському цвинтарі.

монастирський комплекс з боку саду колишні келії монастиря з вул.Тершаковців

список використаних джерел:
– Мельник Ігор, Загайська Роксоляна. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Центр Європи, 2010. – 352 с.
– Lviv: A Guidebook for the Visitor / Львів: Туристичний путівник. за редакцією Ю.Бірюльова — Видання друге / Second edition. — Lviv: Publishing House «Centre of Europe», 2007. — 548 с.
– Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів:, 2009. –
– Інтерактивний Львів. Вул. Тершаківців, 11а – церква Пресвятої Трійці (кол. костел Заручин Діви Марії та св. Йосифа) http://www.lvivcenter.org/


Переглянути Україна на карті більшого розміру

Інші статті серії “Львів непопсовий”

  • Випадкові статті

    • 3140_fi
      КриЖталь 2012. Препост

      В Черкасах відкрився 5-й фестиваль крижаної скульптури “КриЖталь-2012”. На цей раз тема...

    • 3864_fi
      Кірове

      Село Кірове (кол. Корнилівка) – 631 мешканець. Відоме передусім своєю дерев’яною Преображенською...

  • Популярні статті

    • 6247
      Трипільські зорі – 2010

      На третій рік свого існування благодійний етнофестиваль “Трипільскі зорі” (м.Черкаси) дещо змінив...

    • 1045_fi
      КриЖталь 2011

      В Черкасах відкрився 4-й фестиваль крижаної скульптури “КриЖталь”

  • Фото з галереї

    Bern. Nationalbank Хотинська фортеця Ужгород Скалат