Топонім Кастелівка з’явився на приміській мапі Львова ще у 17 ст. Своїй назві він завдячує маєтку родини Кастелі, який знаходився в районі нинішньої вул.Сахарова.
Втім, проектуючи у 80-х роках 19 ст. новий житловий район знамениті львівські архітектори Юліан Захаревич та Іван Левинський присвоїли цю назву дільниці, що знаходилася трохи вище колишнього маєтку Кастелі.
За задумом будівничих Кастелівка мала стати реалізацією ідеї міста-саду – мальовничі вілли цього району мали потопати в зелені дерев.
Головною ж артерією свого міста-саду архітектори визначити вулицю “На віллах”, з 1895 переіменовану на честь Людвіга Набєляка (Ludwik Nabielak) – поета, політичного діяча, що активно відстоював слов’янство в його протистоянню германізації. Під час 2-ї світової вулиця звалася іменем Фрідріха Шиллера, а з 1946 р. носить ім’я Івана Котляревського.
Реалізувати ідею “міста-саду” не вдалося. Почасти на Кастелівці можемо зустріти і зелені садки, і квіти в палісадниках, але місто, що росло зашвидкими темпами вже в перше десятиліття поглинуло “місто-сад”. Кастелівка виявилася просто занадто близько до тодішнього мегаполіса.
І нареші ідилія тихого району тут скінчилася у 1929 році, коли вулицею частково проклали трамвайну колію.
Менше з тим, ця суміш вілл та чиншових багатоповерхівок складають цікавий архітектурний ансамбль. А сама вулиця є відносно тихою, бо ж головний транспортний потік нині спрямовується сусідньою вулицею Генерала Чупринки. То ж пройдемося цією, трохи дивною (вона фактично складається з 3-х окремих частин) колишньою головною артерією колишнього міста-саду :)
Віллу за адресою Котляревського,1 спорудили у 1892-93 рр. за проектом Альфреда Камєнобродзького. Будинок двоповерховий, але через нахил дільниці має ще й цокольний поверх з боку вул.Вербицького. Асиметричну структуру вілли акцентують ризаліти та балконна тераса. Над карнизом надбудовуються аттики з мансардними віконцями і висока покрівля. В опорядженні фасадів використано мотиви неоренесансу. Зараз вілла використовується Львівською Політехнікою.
Справа від вул. Котляревського відгалужується вул.Кольберга – будинок за адресою Кольберга, 6 – неоромантична вілла, збудована у 1889-90 рр. за проектом Юліана Захаревича та Івана Левинського. Привертає увагу фігурка святого (?) в наріжній ніші.
Котляревського, 1 | Кольберга, 6 |
Далі, на розі Котляревського та Нечуя-Левицького можемо зауважити осібну триповерхову віллу (третій поверх добудовано у другій половині 20 ст.), що має адресу Котляревського, 4. Проектували віллу все ті ж будівничі Кастелівки Ю.Захаревич та І.Левинський для родини Світальських. Збудована вона у 1890-91 рр. Будинок є частиною архітектурного ансамблю північно-східного кварталу Кастелівки, повністю забудованого віллами. Проектувався як вільно розташований об’єкт, оточений садом. Має симетричний план. Колись інтегральною частиною архітектури будинку був високий наметовий дах з різьбленими кронштейнами, після перебудови, на жаль, його було втрачено. На фасадах збереглися елементи автентичного декору – цегляні та майолікові вставки.
Котляревського, 4 |
Навпроти маємо вже забудову багатоквартирними будинками. Так зокрема сецесійна триповерхівка Котляревського, 3, збудована у 1904-05 рр. за проектом Авґуста Боґохвальського, з балконом по центру, декоративним фронтоном, мансардним дахом. Сходова клітина в плані має форму кола (!) – (шкода, буза зачинено, а чекати, коли хто трапиться з мешканців, не було часу).
Котляревського, 3 |
Сусідній з цією кам’яничкою будинок на розі Котляревського та Нечуя-Левицького рахується вже по Нечуя-Левицького, 16. Багатоквартирний будинок (друга половина 1890-х рр.). Триповерховий, на цоколі, займає кутову ділянку, має зрізаний наріжник з діагонально розташованим балконом. В декорі фігурують мотиви необароко. Кам’яниця будувалась на похилому терені, перепад рівнів вулиці оживляє традиційну архітектурну композицію, типову для середньої «чиншівки» кінця 19 ст.
Нечуя-Левицького, 16 | прокладка водогону по вул.Набєляка, 1927 рік джерело lvivcenter.org |
На наступному кварталі між вулицями Нечуя-Левицького та Богуна маємо суцільну чиншову забудову. За проектом тут мали збудувати криту торговицю, але потреби міста в житлі взяли своє. Зокрема привертають увагу будинки з парної сторони вул.Котляревського (хоча адресу по цій вулиці має лиш один будинок – №8). Кам’яниця по Нечуя-Левицького, 15 збудована у 1906-07 рр. за проектом Альфреда Захаревича для інженера а потім міністра громадських робіт Яна Лопушанського (1875–1936). В будинку деякий час проживав товариш Я. Лопушанського – Максиміліан Губер (1872–1950), відомий інженер-механік і ректор Львівської Політехніки. Сусідні чиншові кам’яниці по Котляревського, 8 та Богуна, 9 можна вважати типовим зразком таких будівель цієї епохи. Збудовані за проектом Кароля Турковського у 1909-10 рр.
Минаємо вул. Івана Богуна. На непарній стороні вулиці Котляревського привертають увагу кам’яниці 15 та близнюки 17-19. Наріжний багатоквартирний будинок за адресою Котляревського, 15 було збудована у 1912-13 рр. за проектом архітекторів І. Кєндзєрського та А. Опольського. Кам’яниця має шоломовидний дах, трапецієвидний фронтон з боку вул.Богуна, та цікавий портал з вул. Котляревського. Стиль – модернізована версія неокласицизму, яка виявляє вплив німецької архітектури початку 20 ст.
Сецесійні близнюки №17-19 збудовано у 1910-11 рр. за проектом Юзефа Горнунґа. Цікаві портали під трикутним балконом-дашком. На фасаді містять цікаве майолікове панно що зображає павича. На жаль влітку за гілками розгледіти важко.
Котляревського, 15 | Котляревського, 17 |
З протилежного боку вулиці цікавий будинок під №12. Зпроектував його Ян Баґєнський (1883-1967) – унікальний будівничий Львова, який проектував і під час австрійського, і польського, і радянського періодах життя міста. Збудувала ж будинок протягом 1910-11 рр. будівельна фірма Войцеха Дембінського. Стиль будинку базується на спрощених, геометризованих формах середньовічної архітектури, зокрема прямокутний з аркадами портал та прямокутний еркер, фланкований балконами. Зверніть увагу на флюгер над трикутним фронтоном по центру кам’яниці. Своїм силуетом він нагадує картину Миколи Бідняка “Ангел над Львовом”. Сусідні будиноки під №14 та 14А – то вже функціоналізм 1930-х років.
Далі – будинок під №16 авторства Якуба Рисяка збудований у 1904-05 рр. у стилі декоративної сецесії. Усередині корпусу знаходиться малий замкнений двір. З декору екстер’єру – сецесійні рослинні орнаменти, шкода тільки фасад зіпсувала своїм “євроремонтом” фірмочка, що влаштувала тут собі офіс.
Котляревського, 12 | Котляревського, 16 |
По інший бік вулиці великий будинок під №25. Збудований у 1908-09 рр. за проектом, розробленим архітектурним бюро І.Левинського (припускають, що авторами проетку були сам Іван Левинський і Олександр Лушпинський), будинок знаменує собою перехід від декоративної сецесії до раціональних стилів. З архітектурних родзинок – наріжна “бойківська” пірамідальна баня зі шпилем та широкі півкруглі балкони, оздоблені металевими сецесійними балюстрадами. Такого ж стилю кронштейни, що “підтримують” балкони та решітки на вікнах. Збудований на краю колишнього яру та оточений садово-рекреаційною територією, кам’яниця гармонійно вписується у мальовничий ландшафт.
Котляревського, 25 |
Так поволі ми доходимо до кінця 1-го відрізку вулиці Котляревського. За відомою вже нам за попередньою розповіддю віллою Розвадовського (Котляревського, 27) вулиця… роздвоюється. Одна частина вигинається вправо і прямує далі до її виходу на вул. Генерала Чупринки, інша під кутом в 90 градусів повертає ліворуч на колишньому терені спуску до долини Вулецького потоку.
Котляревського, 27 | роздовоєння вулиці Котляревського :) |
Цей провулок колись носив назву Собка, а потім був об’єднаний нумерацією з вул.Котляревського і містить будинки з №29 по 35. Найцікавішою на цьому відрізку вулиці є вілла під №29. Збудована за проектом Ю.Захаревича та І.Левинського у 1891-92 рр. Стиль будинку є типовим для вілли періоду пізнього історизму. Цікавою є вежечка та дерев’яні веранди у стилі швейцарських шалє.
Котляревського, 29 |
У 1913-35 рр. тут жив вже відомий нам з розповіді про кляштор капуцинів на Замарстинові архітектор та історик мистецтва Ян Сас Зубрицький.
Котляревського, 29 |
На жаль сусідню віллу під №31, збудовану тими ж будівничими і в той же період перебудували під багатоквартирний будинок до невпізнаності.
Також перебудов зазнала і наступна вілла №33. Її спроектував Ян Кудельський (проектне бюро будівельної фірми Івана Левинського) у 1891-92 рр. Колись вона також мала вежечку і була декорована різбленими деталями. Зараз будинок вирізняє хіба що декорова вставка над балконом другого поверху.
Протилежна сторона провулку забудовувалася вже пізніше в стилі функціоналізму. Зокрема будинок №35 проектував Ян Баґєнський.
Провулок закінчується сходами, якими можна вийти на вул. Бориса Романицького.
Котляревського, 33 | перехід на вул.Бориса Романицького |
Позаяк окремої розповіді про цю вулицю не планується, згадаю про ще один будинок, що належить вже до вул.Романицького, але стоїть безпосередньо під самими сходами. Я не знайшов даних про його будівничого та час побудови. Але сам будинок мені дуже сподобався. Чого лише варта масивна шестигранна вежа з шатровим завершенням!
Бориса Романицького, 24 |
І раджу зазирнути досередини. Чудовий “равлик” дерев’яних сходів, які тихо поскрипують під вашими кроками…
Та повернімося на вул. Котляревського. Унікальність вулиці в тому, що виринувши на вулицю Генерала Чупринки, вона її не перетинає, але продовжується далі.
У місці злиття Котляревського з Генерала Чупринки маємо ще одну цікаву віллу, яка нумерується по Чупринки (№21). Зпроектований будівничими Кастелівки Ю.Захаревичем, І.Левинським та М.Ковальчуком у 1890-ті роки будинок презентує стиль мальовничого історизму чи так званого піттореску. Фасади, оформлені нетинькованою цегляною кладкою, вирізняються яскравим керамічним декором (полив’яні кахлі) та різьбленими деталями.
Вілла належала ректору Львівської Політехніки Плациду Дзєвінському, а перед 2-ю світовою – голові Секретаріату УНДО Володимиру Кузьмовичу, закатованому в застінках НКВС. В радянський період тут мешкав аматор мистецтва М.Островерхов, а нині тут міститься управа Наукового Товариства ім.Т.Шевченка.
Генерала Чупринки, 21 |
В місці свого злиття з вул. Генерала Чупринки вулиця Котляревського бере круто вліво, переходимо до третьої ділянки вулиці. Тут вже немає трамвайних колій, і сама ділянка є затишнішою від першої.
Першою бідівлею на цій частині вулиці, що привертає увагу, є будинок по праву сторону під номером 22. Ідентичний декором з наступною кам’яницею №24 він носив назву “Під павою” – завдяки флюгеру над 22-кою, та скульптурою на фронтоні 24-ки.
Будинки споруджені запроектом Карела Боубліка у 1897-98 рр. в стилі історичної еклектики. Силует 22-ки акцентовано кутовою вежею з бароковим куполом складної форми.
Котляревського, 22 |
Припускають, що автором скульптурного оздоблення був Броніслав Солтис. У міжвоєнний період тут містився рільничий факультет Політехніки.
Котляревського, 24 “Під павою”
Далі зауважуємо будинки-близнюки 26 та 26А. Їх зпроектував Якуб Рисяк у 1905-06 рр. у стилі декоративної сецесії.
Котляревського, 24 | Котляревського, 26, 26А |
Привертає увагу спільна для “близнюків” фігурка Матері Божої у ніші між вікнами порталу, та самі круглі вікна над порталами в оточенні рослинного орнаменту.
Котляревського, 26 | Котляревського, 26, 26А |
Протилежну сторону вулиці забудовано у 1913-16 рр. кам’яницями 37 та 37А за проектом Яна Багенського у стилі модерн для професорів Львівської Політехніки. За часів Польщі в будинку №37А містився консулат Бельгії. Натомість наступні вілли під №39 та 41 збудовані ще на початку створення Кастелівки.
Зокрема вілла під №41 споруджена з нетинькованої цегли за проектом Івана Левинського у 1897-98 рр. для ковальського майстра Яна Дашека. Фасад вілли прикрашений його роботами.
Котляревського, 37А | Котляревського, 41 |
А віллу піл №39 збудували у 1891-92 рр. за проектом Яна Томаша Кудельського. В міжвоєнний період тут жив галицький політик, засновник УНДО Дмитро Левицький. Частину помешкання було надано під житло учням Мистецької школи Олекси Новаківського. Неформальна назва вілли, яку їй дали учні – “Качиний діл”, перетворилася на літературно-мистецький клуб, до якого зокрема належав Богдан Ігор Антонич.
Котляревського, 39 та брама Котляревського, 41 |
Будинок під №43 збудовано у 1910-11 рр. за проектом Броніслава Бауера. На фасаді по центру виступає еркер, увінчаний напівбанею та високий фронтон. Має будинок-близьнюка під №45.
Протилежна сторона вулиці забудована чиншовими кам’яницями на початку 1900-х років.
Котляревського, 30, 28 | Котляревського, 43, 41 |
І нарешті кінець вулиці Котляревського на її розі з вул. Метрологічною зауважуємо великий будинок з рельєфами путті при карнизі та великими трикутними фронтонами. Цікавими є також стовпчики огорожі з рослинним орнаментом. Це будинок за №67.
Котляревського, 67 |
Збудований у 1911 р. за проектом Івана Левинського будинок належав відомому оперному співаку Адаму Дідуру (1873-1946 рр.).
Тут же у міжвоєнний період було організовано українські відділи вчительської семінарії ім.Собінського. А після війни – будинок перетворений на житловий багатоквартирний. Частину приміщення займає Львівський мистецький коледж ім.Івана Труша.
Привертає увагу альтанка-капличка перед будинком, яка оформлює гостирий ріг вулиць Котляревського та Метрологічної.
капличка на розі Котляревського та Метрологічної | Котляревського, 67 |
Від будинку №67 кидається в очі акуранта вілла, яка вже рахується по Метрологічній (№2). Вона споруджена 1902 року за проектом Юліана та Альфреда Захаревичів для директора залізниці Людвіка Вєжбіцького. Але детальніше вже якось згодом…
список використаних джерел:
– Мельник Ігор. Львівський Новий Світ та південні околиці Королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії. – Львів: Центр Європи, 2009.
– Інтерактивний Львів. Кастелівка http://www.lvivcenter.org
– Lviv: A Guidebook for the Visitor / Львів: Туристичний путівник. за редакцією Ю.Бірюльова — Видання друге / Second edition. — Lviv: Publishing House «Centre of Europe», 2007.
– Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів:, 2009.
– Мельник Ігор. Набєляка-Котляревського // «Галицька брама» №3-4. — 2007.
Переглянути Львів на карті більшого розміру
Інші статті серії: Львів непопсовий