Львів непопсовий. Святий Георгій

On 18.11.2012 by admin

Сьогодні знову помандруємо на Личаків до церкви, що присвячена Св.Георгію Побідоносцю. Відразу слід зауважити, що святий великомученик Георгій користується особливою любов’ю і шаною у м. Львові, вважається покровителем міста, а саме тому мабуть йому присвячено відразу аж 3 храми. Найвідомішим з них є собор Святого Юра (треба ж бо пам’ятати що за руською традицією Георгія кличуть Юрієм), інший, мандрівникам певно теж відомий, але не своєю історичною чи архітектурною цінністю (збудований вже в новітній час), а тим, що розміщений на вул.Чернівецькій якраз посерединці між Двірцем (залізничним вокзалом) та Ельжбеткою на вул.Городоцькій. То ж, прямуючи з вокзалу до центру, проминути його важко.
Натомість третій Георгіївський храм, збудований у незвичному для Львова неовізантійському стилі, пересічному туристу відомий значно менше.


Зізнатися чесно, і я його зауважив не відразу. Хоча, часто гуляючи довкола Високого Замку вибрідав на площу Просвіти та вул.Лисенка.
Саме від площі Просвіти, відомої нам з розповіді про перший кляштор капуцинів відкривається вид на храм св.Георгія. Влітку певно таки зауважити важко, вид надійно прихований густою кроною дерев.

пам’ятник “Просвіті” на однойменній площі Георгіївський храм з площі Просвіти

Церква Св.Георгія розміщена на вулиці Короленка відразу за будинком Російського культурного товариства ім.Пушкіна.
Сусідство це певно невипадкове, позаяк – всю свою історію існування храм був православним, та й нині це єдиний храм Львова, належний УПЦ МП.
Але про історію львівської православної громади слід згадати окремо. Довгий час (з кінця 16 ст.) православним життям у Львові опікувалося Успенське (Ставропігійське) братство, яке ревносно відстоювало права православної громади та її храми від зазіхань уніятів та католиків. Про ці протистояння, почасти комедійні, ми вже згадували зокрема у розповіді про Василіянський монастир Св.Онуфрія. Але 1708 року братство прийняло унію.
З тих пір львівська православна громада не мала власного храму і змушена була “кочувати” по приватних садибах, зокрема у палаці Бесядецьких, князя Пінінського, графа Борковського, відомого драматурга графа Александра Фредра тощо.
Ще 1787 року під час перебування Йосипа II у Львові, представники православної громади вручили імператорові петицію про утворення православного душпастирства і побудову власної церкви. Досить швидко отримали дозвіл. Організовано збір пожертв, і громада отримала капличку в окремому будинку належному Оссоленіуму, а згодом – купила власний будинок. Проте криза 1832 р. призвело до від’їзду багатьох православних купців і для врегулювання боргів громада 1832 року була підпорядкована Буковинській митрополії, котра зобов’язувалась утримувати львівську парафію. Будинок, належний православній громаді продали за борги.
І лише 1856 р. консисторія буковинської церкви за 14500 флоринів купила для парафії ділянку із двома житловими будинками при тодішній вулиці Францисканській (нині – Короленка).

вул.Короленка ворота храму св.Георгія

Ті будинки було пристосовано для богослужінь та житло для священника. Каплиця Пресвятої Трійці споіснувала так до 1893 р., увійшовши в українську історію, як місце першої у Львові панахиди за упокій Тараса Шевченка.
1894 р. громада отримала від цісаря Франці-Йосипа І дозвіл на будівництво мурованого храму.
8 жовтня 1895 року затверджено проект нового храму, виготовленого віденським архітектором Ґуставом Захсом. Він же виконав проект плебанії і огорожі. Початково будинок плебанії планувався на осі входу, але згодом проект змінено і будинок переміщено на схід від церкви. Того ж року в конкурсі на проведення будівельних робіт перемогла фірма Вінцента Равського-молодшого. 1 листопада 1897 року закладено наріжний камінь. До складу церковного комітету, який контролював будівництво храму, входив зокрема Михайло Грушевський.

Пам’ятний знак на честь 2000-річчя Різдва Христового портал храму

Храм збудований в волосько-візантійському стилі (неовізантійський стиль, характерний для храмів Бесарабії, Молдови та Румунії). Являє собою п’ятибанний хрестово-купольний храм, в плані наближений до квадрату, з чотирма наріжними об’ємами. Мурування наріжників та обрамлень віконних прорізів з полянського та теребовлянського каменю чергується з нетинькованою темно-червоною цеглою фасадів. Вхід до церкви оформлений порталом з двома колонами. Над входом – мозаїчне зображення Христа Благословляючого, виготовлене у 1900 р. фірмою “Tiroler Glasmalerei und Mozaik Anstalt” з Інсбрука. Вітражі у вікнах також цієї фірми.
У 1901 році будівництво храму було завершене. Монументальний розвис інтер’єру здійснив у 1902 році віденський художник Карл Йобст.


мозаїчне зображення Христа Благословляючого

Того ж таки 1901 року за церквою було збудовано одноповерховий на високому цоколі будинок плебанії та огорожу ділянки. А от вже капличка з характерною цибулястою банею на подвір’ї біля плебанії – сучасна.

плебанія та капличка православний хрест на подвір’ї

Церква була не лише парафіяльною, але обслуговувала і вояків 42-го Буковинського піхотного полку. Парохом церкви був настоятель румунської національності. то ж служби проводилися тут двома мовами – румунською та церковно-слов’янською.
Розпад Австро-Угорщини поставив питання про приналежність церкви. Довгий час вона стояла зачиненою, оскільки стала предметом судової суперечки між двома державами – Польщею, натериторії якої власне і опинилася церква, та Румунією, яка доводила свої права на церкву. Дійшло навіть до взаємних дипломатичних нот обох міністерств зовнішніх зносин.
Зрештою зійшлися на тому, що Польща викупила церкву в Румунії за 44 тис.злотих.
Церкву було передано під юрисдикцію Волинському православному єпископу. Одначе, прислані з Волині парохи були русофілами і не підтримували контакту з переважно українською православною громадою Львова. То ж прихожанами церкви були переважно російські емігранти, очолювані бароном Врангелем (братом відомого генерала).

плебанія

1945 року церква стала кафедральною. В плебанії оселився новопризначений єпископ Львівський та Тернопільський РПЦ Макарій. Але вже за рік після псевдособору, який зліквідував Українську греко-католицьку церкву, резиденція переїхала до собору Св.Юра.
Вдруге храм став кафедральним вже у 1992 році. Крім вдласне храму та єпархіального управління на ділянці розміщенні Свято-Преображенський жіночий монастир, вищі богословські курси та різні церковні братства УПЦ МП.
У 2000 р. на подвір’ї церкви встановили пам’ятний знак з рельєфним зображенням Св.Юрія (Георгія) на честь 2000-річчя Різдва Христового.

Поряд з подвір’ям церкви за її бічною огорожею всередині парцелі розташовується симпатична класистична вілла-палацик родини Коморовських та Гостковських. Цей палацик, збудований в середині 19 ст. перебудований у 1891 році за проектом відомого львівського архітектора Яна Шульца. В цьому будинку, одружившись на Генриці з Коморовських, жив галицький поет Корнель Уєйський.


Переглянути Львів на карті більшого розміру

Інші статті серії “Львів непопсовий”

  • Назар Муравський

    Поки не зрозумів, що це московитянський храм, було приємне враження. Коли його вже нарешті повернуть?