Львів непопсовий. Капуцини

On 24.09.2012 by admin

Сьогодні знову повернемося на Личаків. Поряд з житловим будинком Куркового братства від вулиці Лисенка спускається вниз вулиця Короленка. Якраз на перехресті Лисенка та Короленка (за №1 по вул.Короленка) зауважуємо невеликий білий бароковий храм – костел колишнього кляштору отців Капуцинів, а згодом – Францисканців.


https://lh4.googleusercontent.com/-mUuSUdmaiRs/UF8nUJF4zjI/AAAAAAAAGp0/XvFtALAbaNw/s0/9803.jpg
вулиця Короленка і церква Св.Георгія

Орден Братів Менших Капуцинів – римо-католицький чернечий орден, заснований у 1525 р. Фактично капуцини – то відгалуження Францисканського ордену (який початково дуже неприязно зустрів віску про від’єднання капуцинів). Назва (первісно глузлива) походить від загостреного каптура (італ. – cappucio) в одязі монахів цього ордена.

монастир капуцинів з вул.Просвіти мур монастиря та будинок Куркового братства на Лисенка

Кляштор Капуцинів з костелом Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці збудували на місці колишніх бастіонних фортифікацій передмістя (лінія Беренса) у 1708-30 рр. на кошти Єлизавети Софії Сенявської.
Подальші події (мова йде про 1748 р.), коли згадується кляштор кармелітів, нагадують вже описані раніше в статті про монастир св.Онуфрія, пов’язані з комічним протистоянням слуг церкви.
Вся справа в тому, що неподалік (за сучаним сквером, де нині стоїть пам’ятник Просвіті) вже містився кляштор кармелітів, які не зраділи такому сусідству нових конкурентів. Відомий дослідник Львова Іван Крип’якевич так описує наступні події:
“Кармеліти з огірченням побачили, що недавно заснований костел капуцинів забирає їм вірних, – рішилися, отже, знищити своїх конкурентів. Одного дня вони вислали свою службу й, перекопавши публічну дорогу, що вела до капуцинів, спинили їм комунікацію. Потім почали руйнувати нові будови в капуцинськім монастирі й врешті захопили площу між обома монастирями та почали ставити довкола неї паркани, щоб ніхто не міг дістатися до капуцинів. Магістрат виступив проти цього безправ’я, вислав на площу цех теслів і міських слуг із сокирами, паркани підрізано і повалено. Але войовничі кармеліти озброїлися також сокирами й іншим знаряддям, кинулися на магістратських робітників, побили їх і поранили. Постала така метушня, що аж ударено на тривогу в дзвони… Постав із того довголітній процес, аж поки суд не приборкав кармелітів”.

монастир Францисканців. художник йосиф Свобода, 1860-ті роки келії монастиря Кармелітів

Одначе капуцинам не судилося довго господарювати в своїй обителі.
У 1785 р., коли Львів впісля поділу Речі Посполитої відійшов Австрії, за так званою йосифінською касатою монастир Капуцинів в числі маси інших було зліквідовано. Одначе приміщення не було передано під громадські потреби, як інші, а тут за іронією долі розмістили, виселених з Середмістя, перших противників кармелітів – орден францисканців.
З тих пір кляштор став Францисканським, а площа та вулиця (нинішня Короленка) – Францисканськими.
Монастир зазнав деяких пере- і добудувань. Зокрема – після пожежі 1835 р. Під час реставрації у 1926 р. за проектом арх. Михайла Лужецького на фасаді було встановлено горельєф Божої Матері, який можна бачити і донині.

У 1932-34 рр. на монастирському грунті далі по вул.Францисканській (№3) за проектом В.Дайчака було споруджено громадський центр ордену Францисканців, який мав глядацький зал на 324 місця та використовувався як для релігійних зібрань, так і для показу кінофільмів (тут містився кінотеатр “Pax” – “Мир”).
По ІІ-й Світовій війні в монастирі містилася військова частина, згодом – дитяча трудова колонія, ще пізніше – школа-інтернат для дітей з вадами мови. В громадському центрі – кінотеатр ім.Дзержинського.

колишній громанський центр монастиря Францисканців погруддя Пушкіна

За часів Незалежності костел передано Церкві Адвентистів Сьомого Дня.
Костел являє собою тринавову базиліку з бароковим фронтоном. Барокову сигнатурку втрачено після ІІ Світової війни. Не зберігся і багатий інтер’єр. Вівтар, образи Св.Роха та Св.Франциска Серафітського також втрачені. Нині інтер’єр костелу вельми аскетичний – відповідно до вимог Церкви Адвентистів.
В колишньому громадському центрі-кінотеатрі з 1991 р. влаштувалося Російське культурне товариство ім.А.Пушкіна. Невеличке погруддя поета прикрашає кутові нішу, а стіни ззовні розмальовані графіті в стилі примітивізму на тему його творів.

З боку вул.Лисенка зберігся давній мур монастиря, збудований у 1883 р.


Переглянути Україна на карті більшого розміру

Інші статті серії: Львів непопсовий

6 коментарів to “Львів непопсовий. Капуцини”

  • Alex

    “Кляштор Капуцинів з костелом Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці
    збудували на місці колишніх оборонних мурів середмістя у 1708-30 рр. на
    кошти Єлизавети Софії Сенявської.”

    Уточніть, будь ласка, на місці яких МІСЬКИХ мурів було зведено монастир? Наскільки мені відомо, третя лінія укріплень середмістя проходила на рівні Порохової вежі – пам”ятника Чорноволу. Де вона, а де цей монастир? 

    • Анонім

      йдеться не про давні середньовічні мури, а про міські бастіонні фортифікації 1670-90 рр. (т.зв. лінія Беренса), на жаль малодосліджені і фактично до нашого часу повністю знищені. Можливо я трохи невиправдано називаю їх мурами, бо то скорше вали, що в основі мали цегляну кладку, в них влаштовувалися каземати і т.п.

  • Alex

    Тоді варто виправити і “середмістя” на “передмістя” :;

    Четверта лінія укріплень
    Львова. Протягом XVІI століття було декілька спроб
    захистити від ворожих нападів території Галицького і Краківського передмість.
    З’явилось кілька проектів укріплень, з яких були спроби реалізувати проекти А.
    Пасаротті та Ф. Гетканта. Але спорудження фортифікацій було припинено внаслідок
    надмірно великих обсягів робіт. Найбільшою мірою було реалізовано проект Я.
    Беренса, згідно якого у 1678 – 1682 роках було споруджено потужну систему
    бастіонних укріплень довкола Галицького передмістя. Лінія починалась від
    сучасної вул. М. Кривоноса, охоплювала Галицьке передмістя і закінчувалась на
    початку сучасного проспекту Т. Шевченка, не дотикаючи до русла р. Полтви.

    Оборонна
    лінія Я. Беренса (четверта лінія укріплень Львова), згідно досліджень І. В.
    Оконченка, складалась з п’яти потужних, ескарпованих каменем, земляних
    бастіонів, з’єднаних куртинами. В куртинах було влаштовано дві в’їзні брами
    (під’їзд до південної брами провадив через трикутний равелін). Укріплення лінії
    Беренса були споруджені, базуючись на поєднанні засад староголландської та
    новоголландської шкіл фортифікаційної архітектури.”

    • Анонім

      так, Ви праві. Середмістя кінця 17 ст. туди ще не дотягувалося, а я більше мислив категоріями вже Львова часів Австрії

Trackbacks & Pings

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *