Львів непопсовий. Капуцини

admin | 24 Вересня

Сьогодні знову повернемося на Личаків. Поряд з житловим будинком Куркового братства від вулиці Лисенка спускається вниз вулиця Короленка. Якраз на перехресті Лисенка та Короленка (за №1 по вул.Короленка) зауважуємо невеликий білий бароковий храм – костел колишнього кляштору отців Капуцинів, а згодом – Францисканців.

вулиця Короленка і церква Св.Георгія

Орден Братів Менших Капуцинів – римо-католицький чернечий орден, заснований у 1525 р. Фактично капуцини – то відгалуження Францисканського ордену (який початково дуже неприязно зустрів віску про від’єднання капуцинів). Назва (первісно глузлива) походить від загостреного каптура (італ. – cappucio) в одязі монахів цього ордена.


монастир капуцинів з вул.Просвіти	мур монастиря та будинок Куркового братства на Лисенка

Кляштор Капуцинів з костелом Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці збудували на місці колишніх бастіонних фортифікацій передмістя (лінія Беренса) у 1708-30 рр. на кошти Єлизавети Софії Сенявської.
Подальші події (мова йде про 1748 р.), коли згадується кляштор кармелітів, нагадують вже описані раніше в статті про монастир св.Онуфрія, пов’язані з комічним протистоянням слуг церкви.
Вся справа в тому, що неподалік (за сучаним сквером, де нині стоїть пам’ятник Просвіті) вже містився кляштор кармелітів, які не зраділи такому сусідству нових конкурентів. Відомий дослідник Львова Іван Крип’якевич так описує наступні події:
“Кармеліти з огірченням побачили, що недавно заснований костел капуцинів забирає їм вірних, – рішилися, отже, знищити своїх конкурентів. Одного дня вони вислали свою службу й, перекопавши публічну дорогу, що вела до капуцинів, спинили їм комунікацію. Потім почали руйнувати нові будови в капуцинськім монастирі й врешті захопили площу між обома монастирями та почали ставити довкола неї паркани, щоб ніхто не міг дістатися до капуцинів. Магістрат виступив проти цього безправ’я, вислав на площу цех теслів і міських слуг із сокирами, паркани підрізано і повалено. Але войовничі кармеліти озброїлися також сокирами й іншим знаряддям, кинулися на магістратських робітників, побили їх і поранили. Постала така метушня, що аж ударено на тривогу в дзвони… Постав із того довголітній процес, аж поки суд не приборкав кармелітів”.


монастир Францисканців. художник йосиф Свобода, 1860-ті роки	келії монастиря Кармелітів

Одначе капуцинам не судилося довго господарювати в своїй обителі.
У 1785 р., коли Львів впісля поділу Речі Посполитої відійшов Австрії, за так званою йосифінською касатою монастир Капуцинів в числі маси інших було зліквідовано. Одначе приміщення не було передано під громадські потреби, як інші, а тут за іронією долі розмістили, виселених з Середмістя, перших противників кармелітів – орден францисканців.
З тих пір кляштор став Францисканським, а площа та вулиця (нинішня Короленка) – Францисканськими.
Монастир зазнав деяких пере- і добудувань. Зокрема – після пожежі 1835 р. Під час реставрації у 1926 р. за проектом арх. Михайла Лужецького на фасаді було встановлено горельєф Божої Матері, який можна бачити і донині.

У 1932-34 рр. на монастирському грунті далі по вул.Францисканській (№3) за проектом В.Дайчака було споруджено громадський центр ордену Францисканців, який мав глядацький зал на 324 місця та використовувався як для релігійних зібрань, так і для показу кінофільмів (тут містився кінотеатр “Pax” – “Мир”).
По ІІ-й Світовій війні в монастирі містилася військова частина, згодом – дитяча трудова колонія, ще пізніше – школа-інтернат для дітей з вадами мови. В громадському центрі – кінотеатр ім.Дзержинського.


колишній громанський центр монастиря Францисканців	погруддя Пушкіна

За часів Незалежності костел передано Церкві Адвентистів Сьомого Дня.
Костел являє собою тринавову базиліку з бароковим фронтоном. Барокову сигнатурку втрачено після ІІ Світової війни. Не зберігся і багатий інтер’єр. Вівтар, образи Св.Роха та Св.Франциска Серафітського також втрачені. Нині інтер’єр костелу вельми аскетичний – відповідно до вимог Церкви Адвентистів.
В колишньому громадському центрі-кінотеатрі з 1991 р. влаштувалося Російське культурне товариство ім.А.Пушкіна. Невеличке погруддя поета прикрашає кутові нішу, а стіни ззовні розмальовані графіті в стилі примітивізму на тему його творів.