Кохавина – провінційна тиша Галицького Лурду

On 01.02.2012 by admin

Село Кохавина (Кохавино, Кохавине) неможливо віднайти на сучасних мапах. Ще в радянський період його, яке колись величали не інакше як Галицьким Лурдом, приєднали до сусіднього селища Гніздичів Жидачівського району, що на Львівщині.

А знаменита Кохавина двома речами. Перша, заради якої і варто їхати жахливою дорогою від Жидачева в напряму Стрия – то грандіозний – і своїми розмірами, і своїм занепадом (хоча, ніде правди діти, гірші часи позаду) Вознесенський костел (1868-1894 рр.).
Розміри будівлі для цієї глухої провінції не випадкові. Адже з 17 ст. Кохавина стала місцем паломництва прочан до Чудотворної ікони Матері Божої Кохавинської.
За легендою 1646 року власниця тих земель Анна Воянковська проїжджала через гай, коли карета раптом зупинилася. Визирнувши, вона побачила дивну картину – коні стояли на колінах перед іконою Богородиці, яка висіла на придорожньому дубі.
Спеціальною комісією, очолюваною львівським архієпископом Миколою Вижицьким було визнано той образ як чудотворний. Але то сталося лиш 1755 року. Тому я забігаю наперед.
Панянці Воянковській ікона, певно, сподобалася. Бо ж вона вирішила забрати її до маєтку в Руді, але вона дивним чином повернулася до свого дуба. Не допомогли навіть хитрощі з залученням всіляких хресних ходів і інших ритуалів. Ікона щоразу поверталася на місце. То ж, зрештою, вирішено було облаштувати відпустове місце прямо тут. Для ікони спорудили капличку, неподалік – дерев’яний костел Вознесіння Діви Марії, потім – будинок пароха. Сюди прибули ченці-кармеліти. Наче так і виникла Кохавина.

Відомий борець з мракобєсієм та іншим “опіумом для народу” – австрійський цісар Йосип ІІ, автор так званої «йосифинської касати» – монастир, в числі багатьох інших на землях, що відійшли Австрії після розділу Речі Посполитої, закрив у 1780 році.
Однак, незважаючи на розгін кармелітів потік прочан до Кохавини щороку зростав, то ж старий костел вже не здатен був вміщати всіх бажаючих.
Тому 1864 року розпочинається будивничтво нового. Грандіозного.
Як завше буває – плани були грандіозними, можливості – не дуже. Грошей стало лиш на фундамент.
Щоби назбирати більше, довелося навіть зрубати і продати знамениті вікові кохавинські дуби. Злі язики подейкують, що включно з тим, на якому і з’явилася ікона. Але тут вже не до сентиментів. Який там дуб, якщо треба будівельну галузь розвивати…
Так, з постійним браком коштів, костел зрештою добудували 1894 року. На освячення нового костелу з’їхалося аж 30 тис.осіб!
Потік прочан все зростав, і 1900 року проведено його розширення з прибудовою бічних каплиць.
У 1903 році відбудували каплицю.

З благословення Папи Пія Х у 1912 році відбулася коронація Чудотворної ікони. Святиня наче як без проблем пережила І-шу світову.
З 1931 року костелом володіли отці єзуїти. У 1939 році Чудотворну ікону в костелі замінили копією, а сам образ ченці перевезли через радянсько-німецький кордон до Польщі. Врешті й копію було вивезено під час війни до Польщі. Після реставрації у Кракові образ було перевезено 1974 року до міста Ґлівіце. У 1994 році у цьому місті було створено парафію Матері Божої Кохавинської, де тепер перебуває Чудотворна ікона.

За радянський часів в костелі влаштували льонопункт. За прикладом Тартакова вивалили частину порталу, щоби проїжджали трактори. І лише з 1991 року стараннями редемптористів святиня потроху відроджується. Вже як греко-католицька. Поляки повернули копію Чудотворної ікони. Тепер тут знову монастир, св. Герарда зветься (що дещо дисонує, Герард, тобто, з отим українсько-хуторянським возом та чорнобривцями на подвір’ї).
Про хід реставрації, яка дуже повільна, трохи свідчать фото. Добре що замінили дах, погано, що цією жахливою металоцерепицею. Дуже непокоять тріщини по стінах. В інтер’єрі – гарні розписи. Та я не мав часу вже знімкувати.
За фотками інтер’єрів і каплиці (на яку я теж не мав часу – з сімейством Замкових ще того дня мали бути в Закарпатті, а вже повернуло на вечір) то ж прошу до Романа Бречка

Ага, мало не забув про другу річ, якою знаменита Кохавина. Туалетний папір “Кохавинка”, предмет не одного фотоприколу в інтернетах, чув, певно кожен. Та не кожен знає, що торгівельна марка зветься так зовсім не від кохання до вашої дупи :). Тепер знатимете :)

Як знайти:


Переглянути Кохавина на карті більшого розміру