Сьогодні ми повернемося до Нового Світу і відвідаємо ще одну незвичайну кам’яницю, яка своїми обрисами нагадує замок визволителів Гроба Господнього у Палестині.
Насправді то “простий” житловий будинок, який і нині виконує свої первісні функції.
Вулиця Генерала Чупринки (саме так треба вживати цю назву, позаяк у Львові окремо є вул.Чупринки) тягнеться від костелу Марії-Магдалини (нині будинок органної та камерної музики), що поряд із Львівською Політехнікою, аж до Кульпаркова. Раніше вулиця звалася Штандовська, Кжишова, Потоцького, Зігфрідштрассе, Пушкіна…
Вулиця знаменита своїми примітними віллами та кам’яницями, то ж радив би пройтися нею пішки. Про інші вілли та будинки йтиметься згодом, а зараз розповім про найвидатніший з них.
балкон “замку”
Будинок має здвоєну адресу – вул. Генерала Чупринки, 50-52. Відповідно й будувалися ці дві різнономерні частини у два етапи. Цей будинок зпроектував для себе архітектор Юзеф Сосновський, допомогав йому відомий львівський архітектор, автор так званої “гуцульської сецесії” Іван Левинський.
ще один львівський лев
Першим (1900-1901 рр.) було збудовано будинок №50, що повністю виходить фасадом на вул.Генерала Чупринки. Другий – №52 із наріжною вежею та бічним фасадом на вул.Бічну Кжишову (зараз вул. Івана Левинського) – збудовано у 1907 р.
 |
 |
 |
| елемент декору балкону | навіть не знаю, що то | бічні двері |
Будинок збудований у псевдоготичному стилі з елементами венеційської готики.
Цікавим в архітектурному плані є великий наріжний балкон-лоджія з елементами, що нагадують венеціанські палаццо. Придівіться гарно – нервюрні склепіння стелі лоджії ще зберігають сліди яскравих розписів – ну прямо тобі храм.
балкон видатний, але потребує реставрації
Тут приваблює все – від пошарпаних часом візерунків аркади з колонами, від яких подекуди лишилася лише арматура – до кованих квітників із зображенням якогось герба.
Маленькі ж металеві балкончики на вежі, здається і раніше виконували суто декоративну роль, адже вийти на них через замуровані ніші просто неможливо.
З боку вул.Генерала Чупринки за кованою огорожею влаштовано невеличкий садок перед входом. Один з найімпозантніших серед знаних мною львівських левів оберігає спокій “замку”.
Склепіння над брамою теж розписане – нічне небо – місяць і зорі. Та тут навіть капітелі декоративних колон мають сліди мабуть колись яскравіших барв…
Заходжу всередину в підворіття.
 |
 |
 |
| підворіття | під’їзд | верхній поверх |
Раніше певно виглядало трохи інакше… Зараз псують вигляд жовті доріжки газових труб та телефонних дротів, стіни забілені, лише один фрагмент маскаронів має чи не первісний (хоча, звідки то я взяв, можливо “постаралися” ті, хто фарбував газові труби) колір.
У під’їзді виглядає ще гірше… Типові відбитки недокурків на побіленному піднебінні сходів, ці тупі зелені панелі… Лише перила та широке арочне вікно нагадує минуле…
 |
 |
Хотілося би закінчити цитатою з Хохуліна “Вздовж по колишній Пушкіна без оркестру”: “Ось і будинок, точніше, замок бібліофіла Бесядецького, який вічно малюють художники, фотографують туристи, та і я фотографував його неодноразово. Таблички, що свідчить про пам’ятник архітектури, я на ньому не бачив, хоча він цього заслуговує хоча б через постійну увагу гостей міста. У його башті – майстерня художників Риботицьких, а ось цей кадр я зробив, не втримавшись – побачив на балконі Марини Іванівни, що півжиття пропрацювала у телефонній службі міліції, вивішений для просушування одяг і не втримався – сфотографував. Ось на таких балкончиках білизну сушимо – приємно подивитися (на балкончик, природно). Львів!”
 |
 |
 |
| табличка вже є | ще один маскарон |
Табличку нещодавно таки повісили. Верхінй поверх, добратися до якого можна лише добряче нагинаючи голову, щоби не вдаритися об стелю сходової клітини, має двоє дверей, поміж якими жевріє слабка лампочка. Чи досі за однією з них художня майстерня, я не знаю.
Того дня Марина Іванівна білизну не сушила…
сходи на верхній поверх
Як знайти:
Подивитися “Замок” на Генерала Чупринки на мапі більшого розміру
Інші статті серії: Львів непопсовий