Олика. Вотчина Радзивіллів

On 08.07.2009 by admin
Костел Св.Трійці. Вид ззаду

Це невеличке волинське містечко, яке згадувалося ще в Іпатіївському літописі, мало Магдебургське право, свого часу не поступалося Луцьку ні чисельністю населення, ні економічним розвитком, варто відвідати, подорожуючи волинським краєм. Розміщено воно всього в 38 км від Луцька в Ківерецькому районі, в 6 км на південь від траси М08 (між Луцьком та Рівним) та 8 км від однойменної залізничної станції (див.мапу). Сюди зручно добиратися автобусом з Луцька (див. розклад) чи маршруткою з Рівного.
Про колишню велич цього волинського міста, яка нині має лише статус «смт», свідчать грізні залишки бастіонів замку, палац, що належав шляхетному роду Радзівіллів, величезний костел Св.Трійці…

Водій певно запитає вас: «Вам біля лікарні зупинити?». Не поспішайте заперечувати і розказувати, що ви приїхали зовсім не у лікарню. Просто у колишнього величного маєтку зараз зовсім інші господарі, які до туризму не мають жодного відношення. На жаль, а може і на щастя (згадуючи долю палацу Чорторийських у сусідній Клевані), зараз у тих стінах розмістилася лікарня. І не просто лікарня, а обласна психіатрична. Та це вас не має лякати, навколо маєтку та в його внутрішній двір можна пройти без жодних проблем та застережень. Персонал лікарні дуже привітний і проти візитів туристів не заперечує. Щоправда всередину самих приміщень ми потрапити не прагнули. Та й чи варто? Сумнівно, що там щось лишилося від колишнього радзівілівського внутрішнього інтер’єру. Та й з зовнішнього вигляду палацу XVIII століття, розміщеного по периметру дитинця замку XVI століття, лише можна здогадуватися про його минулу велич. Наразі можемо спостерігати подекуди облуплені та мокрі стіни, протікаючий дах, траву, якою поросли карнизи на годинниковій вежі та надбрамній каплиці…

Бастіон

Бастіон замку

Із старого замку лишилися тільки частково зруйновані могутні бастіони по кутах квадрата, яким у плані і був замок, та залишки рову з трьох сторін замку (з четвертої сторони замок був захищений злиттям річок Оличі та Миловиці).

Портрет Януша Радзівілла - останнього ординарця Олики Табличку на вході краще не читайте У двір

Портрет Януша Радзівілла –
останнього (XII) ординарця Олики

Табличку на вході краще не читайте

Маєток

Поряд із палацом височіє величний але досить пошкоджений часом костел Св.Трійці, збудований ще у 1635-40 рр. за проектом відомих архітекторів Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Складно порівнювати його розміри з іншими костелами, можливо він і не перевищує розмірів костелу Св.Петра та Павла в Луцьку, проте, підносячись в небо над маленькими будиночками «селища міського типу», він створює незабутнє відчуття грандіозності.

Фасад костелу Св.Трійці На фасаді, розвернутому в сторону замку, ще зберігся декор – скульптури Святих Войцеха, Станіслава, Петра та Павла, вифарбуваних в позаминулому столітті старанними, але позбавленими смаку прихожанами у різнобарвні кольори, що викликало справедливі нарікання гостей міста. Досить вицвівша та почорнівша фарба все ще вгадується на скульптурах. Збереглися на фасаді також пілястрові колони, різьба на фронтоні у виконанні скульптора Мельхіора Ерленберга, що зображає Богородицю на півмісяці серед хмар в оточенні херувимів, і лише слід від букв, що складали колись словосполучення латиною «DEVS DE TVIS DONIS TIBI OFFETIMVS». Від двох годинників на фасаді лишився лише один вицвівший циферблат, зник купол над однією з веж. Бічні стіни та напівкругла апсида ззовні значно подерті, так і світять ранами червоної цегли та темними отворами… Незрозуміло, чи то просто надщерблений будівельний матеріал, чи сліди від куль… Позаду костелу – також пошкоджена дзвіниця, яка є прямою подобою дзвіниці костелу в Луцьку,

Фасад костелу Св.Трійці

але на відміну від останньої більша і декорована скульптурними зображеннями лева, рогу достатку і т.п.

Через заґратовані вікна можна зазирнути до крипти (підземелля), щоправда мені нічого цікавого там розгледіти не вдалося окрім ящиків зі взуттям. Чи то гуманітарна допомога, чи власники сусідніх торгівельних «малих архітектурних форм» зберігають тут свій крам…

Котрийсь із святих Дзвінниця костелу Св.Трійці

Котрийсь із святих

Дзвіниця

Поряд з грандіозною величчю костелу Св.Трійці ще одна архітектурна цікавинка – найдавніший (1460 р.) на Волині костел Св.Петра (в інших джерелах – Петра і Павла), в якому встигли ще похазяйнувати і кальвіністи – послідовники протестантської віри, до якої навернувся був і хазяїн Олики Микола Радзівілл Чорний. Та протестантство в роду Радзівіллів прижилося не надовго. Стараннями (подекуди кривавими) Юрія Радзівілла – єпископа краківського та згодом кардинала славетний рід та їх родовий маєток Олика були знову повернуті в лоно католицтва.

Йдучи далі на захід можемо відвідати православну дерев’яну церкву, пофарбовану в традиційний синій колір, і дуже схожу на подібні церкви в інших містах та селах не тільки Західної, але і Центральної України, – свідчення переходу міста до складу Російської імперії після чергового поділу Польщі.
Якщо пройти ще далі – за сільським базаром можна побачити старе закинуте кладовище з цікавими воротами, руїнами каплиці Нововейських та поодинокими надгробками, що ще збереглися серед цієї сумної пустки…
Ще далі, за кладовищем, на території селищної лікарні поряд з новою металевою збереглася стара дерев’яна водонапірна вежа. Теж свого роду архітектурна пам’ятка.
Але і це ще не все, чим може зацікавити маленьке містечко. Варто повернутися назад повз костели та палац на протилежний край селища до Луцької брами, яка чомусь розміщена в сторону виїзду на Рівне (???).
Найдавніший костел Волині. Костел Св.Петра (і Павла?)

Найдавніший костел Волині

Ця двоярусна прямокутна споруда з арочним проїздом (нині замурованим) – єдине, що лишилося від колишніх міських укріплень. Зараз тут розміщується банальний продуктовий магазин. Напроти брами – ще одна архітектурна цікавинка – колись греко-католицький, а тепер – православний восьмигранний храм Стрітення (збудований 1784 р.) – пам’ятка бароко волинської школи.

Брама на старому цвинтарі Луцька брама

Брама на старому цвинтарі

Луцька брама

Назад до Луцька чи Рівного можна повернутися також автобусом з центру селища, але, якщо маєте вдосталь часу, варто пройтися від Луцької брами дорогою до траси Рівне-Луцьк. Дорогу можна також назвати архітектурною пам’яткою. Оригінальна шестикутна бруківка досі збереглася у відмінному стані. За всі 6 км дороги бачив лише одну невеличку ділянку, залатану асфальтом. Час побудови цієї дороги я так і не зміг встановити. Проте сумнівно, що її будували відносно недавно, вже за радянських часів. Скоріше всього то було ще при Радзівілах, в 20-30х роках ХХ століття, коли магістрат активно займався благоустроєм міста, брукуванням вулиць та майданів…

Прощання з Оликою Відвідуючи Олику в перший тиждень нового року, зустріли біля костелу Св.Трійці чоловіка на возі, одягненого у форму з багатообіцяючим написом «Укрреставрація». Нажаль, насправді нічого обіцяючого. Чоловік просто живе в Олиці, а працює в Луцьку на реставрації замку Любарта. Коли у цієї поважної організації дійдуть руки далі обласного центру, сам не знає. Проблема одвічна і банальна – відсутність коштів. Може й згадають колись про це маленьке містечко на волинських просторах. Аби не було запізно…

Дорога в Олику

Повністю фотогалерею Олики можна побачити тут

  • Випадкові статті

    • Архітектура Черкас. Будинок Щербини

      Однією із найприкметніших будівель старих Черкас, справжньою перлиною забудови тодішнього провінційного міста...

    • Хирів. Конвікт

      Головна атракція Хирова – маленького містечка у Старосамбірському районі, що втратило роль...

  • Популярні статті

    • Трипільські зорі – 2010

      На третій рік свого існування благодійний етнофестиваль “Трипільскі зорі” (м.Черкаси) дещо змінив...

    • КриЖталь 2011

      В Черкасах відкрився 4-й фестиваль крижаної скульптури “КриЖталь”

  • Фото з галереї

    Красна. Gda?sk. Wielka Zbrojownia Довге 9668