Проїжджаючи від Буків по дорозі до Тимошівки не можемо не оминути велике село Іваньки.
Село Івані (так раніше звалися Іваньки) згадується з 1594 року. Як то водиться, згадується в судовій хроніці, місцевий землевласник Д.Шеремет позивався до такого собі Степана Клещовського, який ловив бобрів на річці в Іванях і певно тим задав нещасному Шеремету великих матеріальних та моральних збитків.

Continue reading Тимошівка…

Пам’ятаєте Драбівці? Дерев’яну Троїцьку церкву 18 ст.? І про ще одну дерев’яну церкву – Миколаївську, пам’ятку архітектури 18 ст., яка “розвалилася, і її десь забрали”. Та фраза не викликала оптимізму, з огляду на долю інших дерев’яних храмів, але церкву я таки знайшов.

Continue reading Загублена церква з Драбівців…

с. Мизинівка, Звенигородський р-н, Черкащина. Церква св. Юрія, 1907-1908 рр.
Я і раніше бачив дерев’яні церкви, але всі вони були блакитненькими і схожими одна на одну…
Чому я вперше потрапив у те село, я не пам’ятаю… У мами були там якісь справи і вона взяла мене із собою. Було мені тоді десь років 8. Ми вийшли з сільського маршрутного ПАЗика на центральній площі села – і тут я побачив її – занедбана з забитими вікнами та дверями, заросла з усіх боків кущами, разом з тим вона виглядала так незвично і велично, і якось загадково і містично…
Ще тоді я влюбився в неї. Років через 15 я потрапив в те село знову. По роботі, особливо зупинятися біля церкви не було часу, але ще й тоді вона була покинута і забута, але не менш велична…
І от минулого листопада я нерешті вибрався туди втретє…
Село лежить вдалині від магістральних шляхів, хоча, з відкриттям у Водяниках гірськолижного комплексу, село до великих трас стає ближчим :) Однак вказівника на повороті не має. На відрізку траси Звенигородка-Буки між селами Озірна та Водяники слід не пропустити поворот направо. Спочатку дорога заасфальтована і рівна, але дуже скоро перетворюється у бруківку і стрімко віражами спускається до низу. Церква стоїть в самому центрі села.
Зараз церква діюча, в ній триває перманентний ремонт. Селяни бідкаються, що немає за що купити фарбу, щоби пофарбувати… Провів лекцію на цю тему. Наче дійшло, що так крутіше :))) Принаймні зраділи, що гроші можна витратити на щось інше… :)

Continue reading Мизинівка…

Мова не йде про однойменний районний центр Київської області. В даному разі – Тараща – то маленьке село в Корсунь-Шевченківському районі на Черкащині. Тут його ще звуть Малою Таращею, щоби відрізнити від не такої далекої Таращі Великої (міста в Київській області).
До села не йде громадський транспорт, найоптимальніший варіант добирання – виїздити з Корсуня до Селища, далі – декілька кілометрів пішки.
Мала Тараща зустрічає повною розрухою. Ось давно зачинений магазин, занедбана і вже нікому не потрібна автобусна зупинка… І повна відсутність людей…
Завидівши якогось чоловіка по інший бік глибокої балки, кричу щосили. Перше, що мене цікавить, чи це дійсно Тараща, жодних знаків я так і не побачив. Виявилося, що так. Інше питання, де ж тут церква. Чолов’яга гукає у відповідь – “Он там, на горі, бачите, куполи виглядають понад деревами”…
Куполи… Звучало як іронія. Адже куполів ця церква вже давно не мала… Понад деревами справді проглядалися залишки дерев’яної споруди… – Георгіївської (за іншими даними – Юріївської) церкви 19 століття (окремі джерела подають більш ранній термін побудови – 18 ст., але певно йдеться про попередницю, матеріал з якої викориcтано при побудові нового храму)