Львів Непопсовий. Святині Сихова

On 05.11.2013 by admin

Найбільший спальний район Львова – Сихів, колишнє приміське село, приєднане до міста 1962 року. У корінних львів’ян досі зберігається щодо нього зверхнє ставлення:

Зараз Сихів – це приміське село, на полях і пасовиськах якого набудували багатоповерхові будинки. Сихів неначе зупинився на півдорозі від села до міста. Велика частина його нинішніх мешканців походить з галицьких та волинських сіл і зберігає частково їх традицію та ментальність… (Ігор Мельник)

Одначе, забудований сучасними багатоповерхівками, Сихів фрагментарно все ще зберігає клаптики тієї автентики колишнього приміського села. Про два з них нині і поведемо мову.


Від маршрутки, що привезе нас з середмістя на вул. Івана Кавалерідзе, прямуємо нічим непримітною вулицею (на відміну від ім’я її патрона – відомого українського скульптора, режисера та сценариста) до межі, де закінчується сучасна житлова забудова і починається як то у нас кажуть “приватний сектор”. На розі вулиць Кавалерідзе та Садибної покажчик не дасть нам заблукати.

Дерев’яна церква Пресвятої Трійці, що походить ще з 1654 р. (хоча деякі дослідники посувають рік її створення на ще раніші дати – початок 17 ст.) , має аж 3 адреси. Одні джерела відносять її до вулиці Садибної, інші – Соняшникової, треті – Майданної. Але, як подивимося на мапу, вона й справді розміщена між цими трьома вулицями, то ж кожна з адрес може вважатися вірною.

Уподобав я опис цієї церкви, складений Володимиром Січинським ще у 1925 р. То ж наведу його тут повністю, най вибачать мене читачі за розлоге цитування

Недалеко від Львова, на другій стаціі желізниці Львів-Ходорів, заховалася мініятурна деревяна церква з половини XVII ст. Тепер навколо церкви порожно і пусто: сусідні хати і приходство цілком зруйновані підчас війни в р. р. 1918 і 1919, нема навіть огорожі, – лише могутні смереки вже скоро три столітя стоять на сторожі і ховають під своєю тіню прекрасну маленьку будову – найстаршу деревяну церкву в околицях Львова. Цікава ся будова не тільки як первісний і найпростійший тип однобанноі украінскоі церкви зі стіжковим чотирескатним накритям, але й тим що вона побудована разом з дзвіницею, явище дуже рідке в укр. архитектурі, одначе не противне загальній ідеї укр. церковного стилю.
Ціла будова дуже добре збереглася. Матеріял будови переважно смерека у формі півкругляків зложених у зруб. Пізнійші реставрації залишили в загальних рисах основні форми старі, навіть накритя гонтою, що так гармонізує з цілою будовою. Жорстока бляха, якою побито чимало наших старих деревяних будов, тут не давить собою цілої будови і не сушить загальних артистичних ліній накритя.
Основний план церкви – витягнутий прямокутник (4,58 м : 6,08) з середною банною частиною (4,58 : 3,56), дзвіницею над жіночником і вівтарем (по 3,04 : 3,67) – рис. 18. Навколо йде опасачє з піддашам, яке звязує цілу будову загальним чотирикутником.

Основа середноі частини церкви – прямокутник накритий чотирискатною стіжковою банею з квадратовим підбанником (барабаном) і таким же чотирискатним більш похилим дашком, що кінчається досить високим шпилем з коротким хрестом. – Передня частина будови – жіночник в плані є продовженям бокових – південної і північної стін середньої частини і уявляє собою також витягнутий прямокутник, який в першому поверсі переходить двома бічними скатами – дашками у квадрат, стіни котрого перекрито дахом, що звязуються загальною формою з дахом бані. Ся передня частина будови двоповерха; в низу бабинець злучено з середньою банною частиною церкви при помочі арки з різбленими колонками; у верхній частині є дзвіниця.
Перед 50-ти роками добудовано ще сіни і накрито дахом, який цілковито закриває передній причілок і таким чином нівечить цілу будову. Тодіж положено дубові підвалини під усею церквою. По слідам переднього причілку, що опинився в середині прибудованих сіний можна було зпроєктувати первісний вигляд церкви з західного причілку.

Дзвіниця в Сихівскій церкві, хоч і побудована разом з церквою, є нищою від головної бані церкви, а зєднана із загальними масами цілоі будови – вона, захована серед тих мас, вплітається у загальну гаму ліній і форм будови.
Злука ся вийшла мабуть з причини чисто матеріяльноі натури, з огляду на маленький розмір церкви (загальні розміри: 9,28 м : 4,58 м.). Не є виключене, що в даному разі був також вплив західного католицкого будівництва. А що дзвіниця не була прибудована пізніще про се свідчить видовжена форма жіночника, що є довший за вівтарну часть; звичайнож буває форма бабинця і вівтарної частини в однобанних укр. церквах з трехкамерним плавом однакова, але тут жіночник є продовженям середньої частини і в плані дуже витягнутий прямокутник. Очивидно, будівничий, маючи на увазі дзвіницю в 1-му поверсі, навмисне робить бабинець меншим од вівтаря, щоби передня частина не стала занадто тяжкою і не переважала над усею композицією. Звужена в 1-му поверсі дзвіниці надає рівновагу вівтарю і передній частині будови. Дзвіниця є так звязана загальними рисами з усею будовою, особливо в даху, що се могло статися в наслідок заздалегідь уложеного і ясно обдуманого первісного плану. Рівнож матеріял і спосіб будови дзвіниці промовляють за іі первісність.
Цікаво, що за памяти місцевих старожилів сею дзвіницею в церкві ніколи не користувалися.

З 2 архівних фото можемо бачити як щезла та вбудова в церкву дзвіниця (фото до реставрації 1932 р. і невдовзі опісля неї) джерело lvivcenter.org

І тепер є коло церкви осібне піддаша з дзвонами, де дзвонять. Отже звичаї що до окремої дзвіниці і тут перемогли!
Особливою рисою будови є надзвичайно великий нахил усіх повнених площ. Явище помітне взагалі у всіх украінских стародавніх деревяних і камяних церковних будовах, а навіть в сільских хатах. Безумовно, що сей нахил стін до середини, крім чисто-конструктивного призначеня – більша тривкість будови, має також естетйчно-мистецке значіня, основане на оптичному обмані, чим користувалися в класичній грецкій і римскій архитектурі, звужаючи в горі колони. В укр. деревяному будівництві через нахиленя стін до середини зменшують напір і перегруженя верхньої маси на низчу, та надають повненій лінії більшу довжину, особливо бань, вісімок. До того ще й сама конструкція укр. церков з постійним переходом од ширших квадратів чи вісімок до вузчих також дає ілюзійне підвищеня укр. церкви [В. Щербаківський знайшов навіть математичну формулу сього ілюзійного підвищеня: „Ілюзійне підвищеня внутрішньо! високости укр, церков”. Записки Укр. Науков. Тов. у Киівї, кн. XIII, Киів, 1914].

В богатьох церквах Вел. України, особливо на Полтавщині, Київщині і Поділю оптичний обман з нахиленям площ ще побільшується тим, що стіни зовні обшальовують повнено. Таким чином дошка поставлена сторцом, та ще з нахилом до середини, справляє вражіня більшої довжини, а вся стінка значної висоти. Через сей перспективно-оптичний обман навіть дуже досвідне око архитекта николи не може вгадати дійсної висоти будови, а на фотографії така церква, як що не має біля неі для порівнаня дерева або людини чи иншого мірила, виходить непомірне високою. – Сей закон звужености згодом стали занехувати. Через те церкви, побудовані в останні десятилітя – хоч ніби то в стилю і по зразкам стародавніх церков, але без захованого закону звужености – виказують огидну дісгармонію верхніх і нижніх частин будови, а через той же оптичний обман видається, що стіни падають на глядача, особливо тоді, коли квадратовий план бані переходить у вісімку. – В сихівскій церкві звуженість усіх повнених площ є не тільки в стінках, підбаннику, але навіть в передньому причілкови – в дверях (в низу двері розміру 1,12 м., в горі 1,02 м.). Явище не випадкове. Мистець-будівничий, маючи дуже вузеньку стінку фасаду, де мали бути двері, знав, що при звужености стінки фасаду треба також звузити бокові повнені лінії дверий, щоби лініі рогу стінки і дверий були рівнобіжні.

Славиться церква не тільки своєю архітекторую, цікавими є і розписи інтер’єрів. Шкода, що на момент мого візиту церкву було зачинено. То ж показую фото відомої дослідниці української дерев’яної архітектури Олени Крушинської

Стінопис у церкві з’явився ще 1683 р. Володимир Вуйцик припускав, що автором міг бути маляр Олександр Ляницький. Розписами вкрито лише стіни нави. За сюжетом стінописи різноманітні, тут і святі воїни – Юр, Дмитрій, Теодор Тиронський, і сцени зі Старого Заповіту, наприклад, Йов, викинутий з черева кита, і сцени Страстей Христових, Страшного суду та подружжя ктиторів тощо.

Щоби побачити іншу автентичну (хоча і значно молодшу) пам’ятку старого Сихова, варто перейти колії “желізниці”

та досить жваву вулицю Зелену, продовженням якої є траса на Франківськ. Атракція знаходиться практично навпроти, то ж не зауважити її, хай вона і ховається в розлогих кронах дерев, не важко.

Перед нами колишній костел Пресвятої Діви Марії Королеви Польщі.

Щодо дати побудови костелу в джерелах існують розбіжності. Одні дослідники, наприклад Ігор Мельник, вказують на 1936 р., у інших, наприклад Бірюльова – зустрічаємо взагалі трохи несподівану дату – 1942-43 рр. Хоча з фото, яке з певною ймовірністю датується 1940 р., бачимо ще недобудований костел. То ж ймовірно, що 1936 був роком початку будівництва, а в період окупації його таки освятили.

фото ймовірно 1940 р. Костел не добудовано. джерело lvivcenter.org

Відомо, що ще 1910 р. на місці теперішнього храму постала невеличка капличка. У 1912—1913 рр. у Сихові було засновано парафіяльну експозитуру, до якої увійшло також село Пасіки-Зубрицькі. У 1927 р. сихівська експозитура отримала статус парафії у межах Львівського заміського деканату. У 1936 р. на кошти парафіян, чисельність яких збільшилась до 14 сотень, було здійснено перебудову сихівської каплиці за проектом архітектора Андрія Фридецького, розширюючи її до розмірів костелу. Колишня каплиця стала пресбітерієм сучасної святині.

На початку 1990-х храм став греко-католицькою церквою св. Архистратига Михаїла. Невдовзі біля неї постала дзвіниця виконана в стилістичних формах самого храму (арх. Г.Калінін, І.Ковалишин).

Привертають увагу розкішні, хоча і сучасні двері

На сьогодні все. Далі буде :)

список використаних джерел:
– Крушинська Олена. 44 дерев’яні храми Львівщини. – К.: Грані-Т, 2007 – 120 с.
– Мельник Ігор. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Апріорі, 2012. – 352 с.
– Січинський В. Деревяні дзвіниці і церкви Галицької України XVI – XIX ст. – Льв. : 1925 р., с. 36 – 39.
– Lviv: A Guidebook for the Visitor / Львів: Туристичний путівник. за редакцією Ю.Бірюльова — Видання друге / Second edition. — Lviv: Publishing House «Centre of Europe», 2007. — 548 с.
– Інтерактивний Львів. Вул. Майданна, 1а – церква Пресвятої Трійці http://www.lvivcenter.org/
– Інтерактивний Львів. Вул. Зелена, 385 – церква св. Михаїла (кол. костел Діви Марії Королеви Польщі) http://www.lvivcenter.org/
– Дерев’яні церкви Галичини decerkva.org.ua


Переглянути Україна на карті більшого розміру

Інші статті серії “Львів непопсовий”

  • Олег Зодчий

    Дякую за чудовий репортаж. Дуже цікаво!

  • Випадкові статті

  • Популярні статті

    • Трипільські зорі – 2010

      На третій рік свого існування благодійний етнофестиваль “Трипільскі зорі” (м.Черкаси) дещо змінив...

    • КриЖталь 2011

      В Черкасах відкрився 4-й фестиваль крижаної скульптури “КриЖталь”

  • Фото з галереї

    Руде Село Сокаль Ужгород 0426