Львів непопсовий. “Фабрика повидла” на Жовківській рогатці

admin | 5 Лютого

Колись давно неспекотного дня наприкінці літа, повертаючись з якогось Белза чи Сокаля на львівську автостанцію №2, вирішив пройтися до центру пішки головною артерією Жовківського передмістя – вул.Богдана Хмельницького.
На півдорозі в очі впав незвичайний будинок з неоготичними вежечками та “замковою” баштою.

Та львівська божевільна (з тих, хто вважає своїм обов’язком розказати необережному туристу свою – звісно ж народжену у їх схибленому мозокові – історію Львова, і завше чомусь російською) з’явилася зненацька і, здається, нізвідки, як тільки-но я заходився фотографувати те архітектурне диво.
Вона щось торочила про якогось князя (чому князя?), якому належав той будинок, увесь час збивалася та починала з початку, і все жалкувала, що ніяк не згадає його, князя, прізвища.
Так вона і волочилася за мною вздовж вул.Хмельницького, доки я, перейшовши майже на біг, від неї таки відірвався.
Але бажання дізнатися, що з воно за будинок, все ж лишилося.

Згодом, перебираючи старі архіви, я натикнувся на те старе фото і вирішив запитати у інет-спільноти. Версія знавців краю Лєни та Олександра – що то заміський будинок Шольц-Вольфовичів (тих самих, яким належала кам’яниця на Ринку, 23) видавалася ймовірною, але були й деякі нестиковки. Зокрема рід Шольц-Вольфовичів згадується у 17-18 ст., але ніяк не на рубежі 19-го з 20-м, коли, судячи з усього, і було зведено будинок. Окрім того, на вигляд будинок аж ніяк не нагадує віллу, а скорше якийсь виробничий об’єкт. Можливо вілла згаданих магнатів була тут раніше?

фото з польського Narodowe Archiwum Cefrowe, дякую Назару Куцому. Тодішня Жовківська. “Замок” на задньому плані тильним (від міста) фасадом. Шкода напис на фасаді не роздивишся

Дослідники Львова як то Ілько Лемко чи Ігор Мельник ясності не внесли, розлого описуючі інші будинки, включно із сусідніми, цьому, здається – найвидатнішому – присвячують лиш один рядок. Зокрема І.Мельник у своїх “Львівських вулицях і кам’яницях” пише “Сама будівля Жовківської рогатки (вул. Б.Хмельницького, 124) нагадує середньовічний замок”. Більше ні слова. Наче й справді той будинок оповитий якоюсь великою таємницею.
Тобто приміщення рогатки? Рогаткою у Львові звали такий собі контрольно-перепускний пункт на в’їзді в місто. То могла бути брама чи простий шлагбаум де справляли мито з торговців, що везли свій крам на продаж до Львова. Справді саме в цьому місці до 1931 р. була межа Львова, а місцину й досі звуть Жовківською рогаткою (дорога вела до Жовкви, та й власне вулиця Хмельницького тоді звалася Жовківською). Але чи не завеликий той будинок для приміщення митників?

Але все ж таки нещодавно в новішій праці Ігора Мельника “Довкола Високого Замку шляхами і вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова” я знайшов більш ймовірну версію, яка, певно, і є достовірною.

Ось що пише І.Мельник:
“З другого боку вулиці височіє неоготична вежа, яка нагадує середньовічний замок (вул. Б. Хмельницького, 124). Цікаво, що з боку міста вежа має глуху обшарпану стіну, а усе її “лицарське” оздоблення повернуту в бік гостинця, перетворюючи цю будівлю у своєрідну візитівку Львова. А збудовано цей “замок” на початку ХХ ст. для… фабрики спиртових виробів та підсолоджених трунків “Корнік і син”. За радянських часів у фабричних приміщеннях розташували винзавод тресту “Укрголоввино”, куди привозили цистернами для розливу у пляшки вино з Алжиру чи Молдови. У 1970-х підприємство перепрофілювали на цех переробки овочевої бази № 1. В останні роки підприємство занепало.”

Поруйновані стіни будівлі вподобали фешн-фотографи та любителі готики :).
Тепер “замок” у Львові та далеко за його межами відомий як “фабрика повидла”. В першу чергу завдяки мистецькому центру “Дзига”. Щорічно з 2009 року у закинутих корпусах овочевої бази проводяться різноманітні заходи “Тижня актуального мистецтва” – contemporary art фестивалю, що намагається “зібрати на одній території і в один час митців, які творять в просторі актуального мистецтва з різних країн і поколінь, із усіма прогнозованими та несподіваними наслідками”.