Львів Непопсовий. вулицею Парковою

On 11.03.2013 by admin

Від відомої багатьом галичанам (через візовий відділ консулату Польщі) площі, що на перетині вулиць Івана Франка, Іларіона Свєнціцького, Уласа Самчука, і в літературі часто званою площею Св.Софії (помилково, бо взагалі-то цю назву носила площа, де нині Стрийський ринок), відгалужується коротка вуличка, якою можна найшвидше дістатися Стрийського парку, цілком прогнозовано звана Парковою. Про атракції цією вулиці і піде сьогодні мова в нашій постійній рубриці “Львів непопсовий


Сама згадана площа нині зайнята збудованою нещодавно модерновою будівлею консулату Польщі. Тут завжди людно.


консульство Польщі у Львові, вид з вул.Уласа Самчука

Через зростаючі потреби консульства у приміщеннях в 2007 році було розібрано будинок, який можемо бачити в центрі на старій поштівці. Це колишня школа Св.Софії, збудована у 1878 р. за проектом архітектора Юзефа Каетана Яновського на місці старої цегельні, ліквідованої у 1860 р. До того, як будинок придбало консульство Польщі, тут містилася Дитяча екскурсійно-туристична база. І хоча будинок нумерувався по вул. І.Франка, 108, фактично від нього вправо відгалужувалася вуличка Паркова. На місці павільйона трамвайної зупинки (типові металеві павільйони побудовані на міських зупинках близько 1909 р.), який можемо бачити внизу старої поштівки, у 1996 р. збудовано один з найсимпатичніших пам’ятників Львова, авторства скульптора Сергія Олешка та архітектора Михайла Ягольника. То пам’ятник Іванові Трушу – українському живописцю-імпресіоністу, майстеру пейзажу і портретисту, мистецькому критику і організатору мистецького життя в Галичині.

пам’ятник Іванові Трушу стара поштівка з помилковою назвою “Plac sw.Zofii” вул.Паркова (тоді Пуласького) відгалужується вправо (джерело)

Вулицю прокладено у 1890-х роках. Первісно вона носила ім’я Пуласького. Казімєж Пуласький (Kazimierz Michał Władysław Wiktor Pułaski) – лідер Барської Конфедерації. Пд час оборони Ченстохови у 1770—1771 роках проявив себе талановитим полководцем і прославився на всю Європу. Після поразки Конфедерації втік через Туреччину до Франції, згодом емігрував в Америку, де очолив т.зв. Легіон Пуласького, що воював на стороні американських повстанців. Дістав ім’я “Батька американської кавалерії”. Загинув під Саванною. Національний герой США.
З січня 1941 року почався процес частих перейменувань. Спочатку вулиця отримала ім’я Дарвіна, з серпня того ж року – знову Пуласького, а у 1943 отримала німецьку назву (найбільш подібну на теперішню) – Штриєпаркгассе (вулиця Стрийського парку). З 1944 втретє називалася Пуласького, з 1946 – Конєва. У 1957 році їй дали теперішню назву – Паркова, хоча у 1975 знову повернули Конєва, коли нарешті 1992 року вона не стала називатися знову Паркова.

Якщо у випадку вулиці Вишенського – як вулиці одного архітектора Адама Опольського, вулиця Паркова також багато в чому завдячує праці окремих архітекторів, що формували цілісний архітектурний ансамбль цієї коротенької вулички. З тією лише різницею, що проектування будинків по парній стороні Паркової (з прилеглою вулицею Рутковича) належить архітектору Карелу Боубліку, непарної – Наполеону Лущкевичу.


ulica Pułaskiego 1915

Перші дві будівлі, які відкривають вулицю Паркову з непарної сторони (Івана Франка, 106 – вона ж Паркова, 2 – та Паркова, 4) – в принципі не являють нічого особливого – то типові триповерхові чиншові кам’яниці початку 20 ст. В наріжному будинку (Франка, 106) привертає увагу хіба що невеликим зрізаним наріжником з діагонально розташованими балконами на рівні другого та третього поверхів.

Однією з найцікавіших будівель цієї вулиці натомість є будинок на розі Паркової та Рутковича (що має подвійну адресу – Паркова, 6 або Рутковича, 18).
Спроектований він у 1898-99 рр. вже згаданим архітектором Карелом Боубліком.

Рутковича, 18 (Паркова, 6)

Карел Боублік (Karel Boublík; 1868, Колінец поблизу Пльзеня — 1 травня 1925, Львів) – львівський архітектор, чех за походженням. До найвидатніший його робіт належать будинки на площах Галицькій і Соборній у характерному для цього зодчого стилі перехідному від необароко до сецесії, будинок на Січових Стрільців, 11 та Валовій, 31.

Будинок по Парковій №6 з вишуканою наріжною вежею, шикарним півкруглим балконом, несподіваним вирішенням фасаду з примхливим пишномовним декором також типовий для цього архітектора.
У відповідному стилю будівлі вишуканому необароково-сецесійному стилі було оформлено також розміщене на першому поверсі будівлі кафе “Бісквіт”, яке на жаль на момент фотографування (січень, 2013) виїхало до готелю “Шопен”. Що тут буде надалі наразу невідомо.

Рутковича, 18 (Паркова, 6)

Сусідній будинок за адресою Паркова, 8 також спроектований Карелом Боубліком в той самий час, і містить подібні елементи декору до шістки (порівняйте сецесійне оздоблення пілястр!).

Паркова, 8

Але архітектурною особливістю цього будинку є високий вишуканий еркер з рівня другого поверху під декоративним дашком та сецесійні орнаменти в півкруглих вставках над вікнами третього поверху.

Завершує архітектурний ансамбль вісімки обелісковидний дах з декоративною решіткою на гребні.

Наступний будинок того самого архітектора (Паркова, 10) має менш вишуканий декор. Еркер на висоту двох поверхів вже не настільки тендітний, як у вісімці, а навпаки – масивний, будинок увінчаний вежечкою з конічним дахом.
У цьому будинку на початку 20 ст. мешкав Ян Каспрович (Jan Kasprowicz; 12 грудня 1860, Шимбор — 1 серпня 1926, Поронін) – польський поет-модерніст, професор і ректор Львівського університету, хрещений батько Андрія Франка (сина Івана Франка).

Паркова, 10

Наступний будинок, як не дивно (:)) також зпроектований Карелом Боубліком у тих же 1897-98 рр. (Паркова, 12). тиль цього будинку – поеднання неоготики з сецесією.

Паркова, 12

Привертають увагу різнокольорові сецесійні візерункові вставки

та характерні для “готичного стилю” стилізовані під розу деталі вікон, ковані елементи декору…

… та стилізовано-спрощені вімперги з фіалами та порожньою едікулою (яка, скорше за все – з огляду на заглиблення, не була призначена на встановлення статуї, а осібно виконувала декоративну роль).

стилізований вімперг сецесійна решітка балкону вімперг з едікулою

Звернемо увагу на протилежний бік вулиці. Всю ділянку напроти згаданих будинків 6-10 займає нова будівля Польського консульства, лиш навпроти щойно згаданої дванадцятки зауважуємо розкішну неоклацистичну віллу, яка має адресу Паркова, 1.


Паркова, 1

Взагалі вся ця непарна сторона вулиці забудована віллами авторства Наполеона Лущкевича у 1887-1904 рр. Наприкінці 1930-х років були плани знести ці вілли і забудувати цю сторону вулиці будинками в тодішньо модному стилі функціоналізму, але війна завадила тим планам.
Вілла за адресою Паркова, 1 зведена у 1887 році. Відомо, що у 1924 р. вона перебудовувалася згідно проекту Ф.Касслера і призначалася для віце-президента Львова Віктора Хаєса (1875-1941). На жаль я так і не знайшов архівних фото цієї вілли, тож достеменно невідомо як саме вона виглядала первісно, якою її спроектував Лущкевич, і який внесок в перепроектування вніс Касслер.
Нині тут міститься дитяче поліклінічне відділення. При вигляді дитячого майданчика на фоні громадини вілли на мить приходить думка, а може не так вже й неправі ліві з їх ідеями соціальної справедливості? :)

Протилежний бік вулиці продовжує багатоповерхівка у стилі модерн. Вона помітно відрізняється від вишуканого боубліковського ряду будівель. І справді, спроектували її вже інші будівничі, а саме Владислав Дердацький (Władysław Dominik Derdacki; 30.03.1882, Сокаль — 10.11.1951, Глівіце) та Вітольд Мінкевич (Witold Minkiewicz 17.06.1880, Іркутськ — 24.01.1961, Гданськ), які на той час працювали в архітектурному бюро Івана Левинського. У 1910 році будівельною фірмою Івана Левинського будинок було зведено. Згодом Дердацький і Мінкевич заснували власну архітектурну фірму, найвідомішими роботами якої є Будинок Празького банку на проспекті Свободи, 17 (нині Промінвестбанк) та Будинок Педагогічного товариства на вулиці Дудаєва, 17.
Але повернімося до будинку на Парковій, 14.
Ігор Жук так її описує:

Дім чотириповерховий, цегляний, тинькований, з двосхилим черепичним дахом. Плану надано форму неправильного прямокутника. Фасад – розкрепований, з вінцем фронтона та двома гранчатими еркерами. Вікна прямокутні, утоплені в невеликих нішах. Внутрішнє планування секційне. Характерний приклад постсецесійної архітектури у Львові.

Привертає увагу горельєф “Гладіатор” авторства Зигмунта Курчинського, встановлений над порталом. Під горельєфон напис латиною: “Inimice Preaeteri Hanc Domum” (“Ворог мине цей дім”).

Паркова, 14

В будинку з 1917 року до самої смерті жила Люна Дрекслер (Drexler (Drexlerówna) Luna Amalia 19.11.1882, Львів – 5.11.1933, Львів), скульптор, живописець, громадський діяч. Навчалася мистецтву скульптури в Académie de la Grande Chaumière в Парижі у Еміля Антуана Бурделя та Жана Антуана Енжалбера. Скульптурний доробок Дрекслер складають плакетки та інша різноманітна дрібна пластика, рельєфи та чисельна кругла скульптура – психологічні портрети, жанрові та релігійні композиції, часто символічні, з філософським або антропософським підтекстом. Крім скульптури, Люна Дрекслер займалась також живописом – малювала крєвиди та портрети. Пробувала себе також в графіці, використовуючи техніку офорту.
В будинку також мешкав Вітольд Долинський, архітектор, син Івана Долинського, а також історик літератури і етнограф Генрик Бігелайзен.


Паркова, 16, 14, 12

Про наступний будинок за адресою Паркова, 16 жодної інформації знайти не вдалося. А ні про його будівничих, ані бодай року побудови.

Паркова, 16

Хоча стилістика будинку може вказувати на більш пізній період, можливо міжвоєнний, а можливо навіть повоєнний…

Повернімося на протилежну сторону вулиці. Будинок за №3 – типова чиншова чотириповерхова кам’яничка, ймовірно змінивша собою раніше збудовану віллу. Далі – під №№5, 7 та 7а – типові вілли, збудовані на початку 20 ст.

Паркова, 3 Паркова, 7

Особливо привертає увагу вілла “Пжистань” (Паркова, 7). Не вдалося нічого знайти про її власників. Одначе достеменно відомо, що збудували її у 1904 р. за проектом вже згаданого будівничого Наполеона Лущинського, як і обидві її сусідки (№5 та 7а)

Паркова, 7

Час згадати про архітектора. Наполеон Лущкевич (Napoleon Łuszczkiewicz, 1859, Краків — 6.08.1906, Трускавець) проектував будинки в історичних стилях, часом — вілли із застосуванням стилізованих елементів народного будівництва, пізніше перейшов до стилістики сецесії.
Керував будівництвом Галицької ощадної каси (цікаве сусідство, правда? – з будинком Празького банку Дердацького і Мінкевича), спроектував кілька вілл на сусідній вулиці Уласа Самчука, будинок на вул.Тершаковців, 4, комплекс казарм на Клепарові та Личаківській, ряд житлових будинків на вулицях Стрийській та Городоцькій. Збанкрутувавши покінчив життя самогубством…

Паркова 5 та 7 Паркова, 7а

Завершує вулицю вхід до Стрийського парку. Вхід декоровано невеликою аркадою іонічного ордера, авторства Генріха Швецького-Вінецького у 1952 р.
Швецький-Вінецький Генріх Львович (1901, Катеринослав — 1965, Львів) – повоєнний (по ІІ світовій війні) архітектор Львова.

вхід до Стрийського парку вхід до парку Кілінського (нині Стрийський парк) з боку вулиці Пуласького, 1894-1900 рр. джерело

Дітищем Швецького-Вінецького був генплан Львова, який передбачав значні руйнування архітектурних пам’яток, створення широких проспектів та великих площ в дусі “сталінського містопроектування”. Зокрема передбачалося продовжити нинішній проспект Свободи за Оперу, де влаштувати велику площу з монументальним пам’ятником Сталіну, а на копці Люблінської Унії (Високий Замок) – встановити величний пам’ятник Лєніну. Планувалося зруйнувати цілі квартали з історичною забудовою, тощо. Слава Богу, смерть диктатора та нелюбов наступного комуністичного керівництва до такого штибу гігантоманії зупинила ці плани. І ім’я Швецького-Вінецького ми передусім згадуємо за двома доволі вишуканими арками, що вінчають входи до Стрийського парку та Парку культури…


перспектива вул. Паркової від входу до Стрийського парку


список використаних джерел:
– Lviv: A Guidebook for the Visitor / Львів: Туристичний путівник. за редакцією Ю.Бірюльова — Видання друге / Second edition. — Lviv: Publishing House «Centre of Europe», 2007.
– Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів: Апріорі, 2009.
– Мельник Ігор. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. – Львів: Центр Європи, 2008.
– Жук Ігор. Вул. Паркова, 14 http://www.lvivcenter.org
– Глембоцька Галина. Люна Дрекслер http://www.lvivcenter.org
– Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів: Літопис, 2007. — Т. 1., Т.2, 2010 – Т.3


Переглянути Львів на карті більшого розміру

Інші статті серії “Львів непопсовий”

  • Natalie

    Дуже гарні фотографії!!! Знову захотілося додому, до рідного та наймилішого в цілому світі  Львова!!! !Будемо чекати продовження цікавої розповіді.

  • Ігор

    Дякую, чудовий матеріал!

  • Max Zakharov

    так много текста что аж пришлось оставить напотом!

  • Ihor Sulzhenko

    Прошу поправити в тексті. Люна Дрекслер – антропософ, а не антропофізик.

    • haidamac

      дякую! поправив

  • Orest Zabavskyi

    Доброго дня, мешкаю по вул.Паркова 16, будинок був збудований в 1926 році теж як вілла, з великим садом з тильної сторони. Вхід був з вулиці, з правого боку, а вже совєти перепланували його і зробили багатоквартирний з входом з подвір’я.

    Підкажіть, будь ласка, де можна пошукати архівні фотографії цього будинку?