Львів непопсовий. Конвікт

On 25.01.2010 by admin

Продовжуємо серію “Львів непопсовий”
Сьогодні перенесемося на Личаків. Ця назва у пересічного туриста пов’язується передусім з однойменним некрополем – Личаківським кладовищем. Але не тільки ним цікавий цей район Львова.
Навряд чи кому спаде на думку шукати ще одну львівську архітектурну атракцію в… обласній лікарні. Але Львів – унікальне місто, навіть такі заклади тут частково містяться в пам’ятках архітектури. Мова йде про колегію (конвікт) піарів.


загальний вид колегії

Відомий історик Львова Іван Крип’якевич у своїх «Історичних проходах по Львові» називає пам’ятку монастирем піарів. Але все ж мова йде про навчальний заклад, тому доречніше вживати слово колегія, або полонізоване – конвікт.
Конвікт (лат. – гуртожиток) – закритий навчальний заклад католицької церкви, в якому всі вихованці живуть разом, разом користуються приміщеннями, столом і т.д.
Конвікт у Львові збудовано отцями піарами.
Піари (піарісти) – католицький чернечий орден, який займається вихованням та навчанням молоді. Назва ордену пішла від школи Schola pia («набожна школа»), організованої 1597 року засновником ордену святим Йосипом Каласанським. Піари прославилися застосуванням передових на той час методів навчання, зокрема відміною тілесних покарань, поділом на класи та поважним ставленням учителів до учнів. Щоправда на практиці не все було так чудово. Наприклад 1646 року розгорівся скандал на кшталт сучасних – піарісти Неаполітанської області підозрювалися в педерастії. Скандал набрав такого розголосу, що папа Інокентій Х навіть розпустив орден, щоправда той знову відродився у 1669 р.

архівне фото
архівне фото Володимира Тисса. 1930 р. З колекції Львівського історичного музею

В Речі Посполитій піари з’явилися на запрошення короля Владислава Вази у 1641 р. У Львові піари з’явилися 1718 р., навчально-виховний заклад – колегію (конвікт) піарів – Collegium Nobilium, було засновано 1748 р. за ініціативи львівського суфрагана о. єпископа Самуеля Гловіньского. Ідею єпископа Гловінського підтримав король Август ІІІ Сас, а після дозволу папи Бенедикта ХІV у 1750 р. розпочато будівництво приміщення конвікту.
Щодо авторства комплексу у мистецтвознавців немає згоди: Збігнєв Горнунг вважав, що автором проекту був Франческо Плачіді; Тадеуш Маньковський вважав, що ним був Джакопо Фонтана; Володимир Вуйцик схилявся до думки, що автором був Паоло-Антоніо Фонтана. Припускають також, що в проектуванні брав участь ще й львівський архітектор Петро Полейовський.
У 1765-1776 роках будівельними роботами керував львівський архітектор Францішек-Ксаверій Кульчицький.
Гловінський помер 1776 року. До його смерті не встигли добудувати ліве крило будівлі. Довершили симетрію споруди, не порушуючи стилю лише у 1885 р., коли будівля вже змінила своє призначення.

ліве крило
ліве крило колегії

Вихованців закладу, що походили зі шляхетських родин, за помірковану плату навчали, виховували та надавали житло. Для небагатих вихованців було встановлено 12 стипендій.
Після Першого поділу Речі Посполитої 1772 р. і входження Львова до володінь Габсбургської монархії піарам дозволили і надалі продовжувати діяльність, але під контролем урядової комісії, за умови, що вихованці шляхетського походження повинні навчатися безкоштовно. Але вже у 1783 р. відповідно до політики австрійського уряду (т.зв. «йосифинська касата») колегію було закрито. Будівлю передано під Крайовий шпиталь, куди перевели хворих зі шпиталю тоді ж скасованого сусіднього кляштору Боніфратрів (дякую Оресті за уточнення!). З тих пір профіль споруди не змінюється. Нині тут розміщено обласну клінічну лікарню.
Цікавий той факт, що до відкриття обласного психдиспансеру на вул.Кульпарківській, відділення для психічнохворих містилося тут же, у колишній колегії піарів. Тому у львівській гварі 19 ст. слово “піяри” значили те саме, що нині “кульпарків”…

Пам’ятка являє собою монументальну будову у бароковому стилі з елементами класицизму. Будівля цегляна, Н-подібна в плані, триповерхова, по горизонталі фасади чітко розчленовані карнизами. Центральна частина головного фасаду двоповерхова, личкована каменем, з пілястрами Корінфа на високих цоколях, прикрашена тосканськими колонами у трьох кондигнаціях і масивним портиком центрального входу. Внутрішня система планування коридорна з однобічним розташуванням приміщень. На фронтоні зберігся рельєф “Око Божого Провидіння”

Щоправда в інтер’єрі очікуваних монументальних широких сходів я не виявив. Одразу зі входу впираємося в аптечний кіоск. Сходи на другий поверх досить вузькі і розміщені десь з боку. Чи то так і проектувалося, чи нинішні господарі так змінили, але в інтер’єрі враження абсолютно не справляє. Ну що візьмеш, лікарня і є лікарня.

пам'ятник Мар'яну Панчишину
пам’ятник Мар’яну Панчишину

Перед головним корпусом у 2000 році було встановлено пам’ятник Мар’яну Панчишину, українському лікарю та громадському діячеві, засновнику Українського лікарського товариства, ректору Українського таємного університету, голові лікарської комісії Наукового товариства імені Тараса Шевченка, начальнику відділу охорони здоров’я Львівської області та народному депутату СРСР, міністру охорони здоров’я в уряді Ярослава Стецька…

Як знайти:

Переглянути Львів. Колегія піарів на карті більшого розміру

Інші статті серії:
“Палац гіпсових королів”. Вілла Ю.Франц
Національний музей. Вілла Дуніковського
Палац на Пекарській. Палац Сєменських-Левицьких
Костел Св.Мартина
“Замок” на Генерала Чупринки
Палац Туркулів-Комелло
“Фабрика повидла” на Жовківській рогатці
Параскеви П’ятниці
“Совіцький” дворик
Бенедиктинки
Фабрика Бачевського
Kasyno Narodowe
Монастир Св.Онуфрія

  • http://pasteli.livejournal.com Лё

    В тебе останнім часом багато хороших приємних світлин, дуже позитивних. А стаття-звіт про Кам’янець — взагалі шик, і в плані тексту, і в плані зображень.
    А на сайті зміни на краще, відчутно на краще. Молодець, що не закинув, а розвиваєш його. Результат того вартий.

    • http://haidamac.org.ua admin

      Дякую, Олю!

  • Filin

    Сергей, ваши фото-работы не оставляют равнодушных, но вот вопрос – разве с вашим уровнем владения фотошопом вы ещё не научились “затирать” провода? ;) Как по мне – уберёте провода с некоторых ваших снимков и люди посмотрят на них совершенно по-другому…

    • Лё

      Filin, уверяю Вас, автор достиг такого уровня, что совершенно не нуждается в советах, подобных Вашим. Точно так же, как и не нуждается, чтобы люди на них смотрели как-то “совершенно по-другому”. В сети сотни тысяч зализанных мёртвых фотографий, сделанных без души, Вам туда.

    • http://haidamac.org.ua admin

      Спасибо!
      Касательно умения шопить провода – смотрите здесь – http://haidamac.org.ua/2010/01/smm-elzhbetka/. Если видель Эжельбетку в живую из такого ракурса, знаете, какой там клубок проводов.
      Но есть такое понятие – как эффективность. На данных фото у меня совершенно не было желания возится с проводами, ибо вряд ли от этого фото стало ценнее.

  • Мар’яна

    Суперово написано про колегію піарів! Дуже дякую! Не кожен львівський екскурсовод стільки розповість про цю будівлю, як Ви.

  • Oresta

    Доброго дня!
    У Вашому описі є суттєві неточності стосовно Колегії Піярів. Якщо Ви не проти, ми могли б поспілкуватись на цю тему.

    • Анонімний

      Доброго дня! Звичайно не проти, пишіть

  • Oresta

    “Спершу тут розмістили тютюнову фабрику, а у 1785 р. будівлю передано під Крайовий шпиталь”

    В Колегії Піярів ніколи не було тютюнової фабрики, а під шпиталь передано у 1783 році – перенесено шпиталь Боніфратрів з Личаківської. Про це є інформація в архівних джерелах, гарантую

    • Анонімний

      дякую!
      про тютюнову фабрику – не пам’ятаю в кого вичитав те, чи то у Мельника, чи Ілька Лемка, чи ще десь. зараз не маю часу шукати, але згодом таки займуся, бо цікаво.
      про перенесення монастирського шпиталю з Личаківської – так, виглядає на правду, бо саме тоді його було австріяками зліквідовано (як власне і піярівський конвікт). 
      Щодо тютюнової фабрики – може і дійсно вигадка. Але, зважаючи на розміри конвікту і припускаючи який у боніфратрів був шпиталь, можна припустити, що первісно одночасно розмістилися і ті, і ті :). А далі шпиталь розрізся до крайового.
      Коротше – є тема для пошуків :)

      • Oresta

        На жаль, ці поважні дослідники користуються чиєюсь інформацією, також не звіреною з архівними джерелами.
        Тютюнова фабрика з самого початку розміщувалась у Винниках, в т. зв. “замку”, досі збереглась будівля, правда перебудована (не знаю, що залишилось від давніх часів), і зараз там надалі є тютюнова фабрика. 
        А Боніфратри мали великий шпиталь, збудований їм ще Яном Собєським, так що при перенесенні величезної кількості хворих, інвалідів, калік, вони просто покращили свої житлові умови.
        Крім того, ще можна знайти багато цікавої інфи….зокрема, у поляків, зокрема, починаючи десь зі середини ХІХ ст.
        Мої вітання

        • Анонімний

          Точно знайшов де бачив інфу про тютюнову фабрику в Піарах – 
          Мельник Ігор, Загайська Роксоляна “Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова” с.83
          Але що такі неточності можуть бути, вірю!
          На жаль (а може і на щастя :)) я не дослідник. Я всього лиш турист-популяризатор :)
          Інфу в пості пофіксив