Біще

On 30.01.2010 by admin

Біще. Село Бережанського району Тернопільської обл.
Головна визначна архітектурна пам’ятка – руїни костелу Успіння Діви Марії оборонного типу. Імовірно побудований в 16-17 ст., офіційна дата (з Державного реєстру національної культурної спадщини) – 1644 р. Хоча деякі джерела відсовують дату будівництва значно раніше – в 14 в., що зважаючи на готичний стиль споруди, зовсім не видається такий вже й неймовірним. Інша справа, що католицизм на цих землях став поширюватися трохи пізніше.



View Larger Map

Костел стоїть на штучно насипаній горі Говда в самому центрі села.
Споруда з пісковика в готико-ренесансному стилі, хрестова в плані: складається з прямокутної нави, двох бічних каплиць і полігональної апсиди. Перекритий хрестовими нервюрними склепіннями. Головний західний фасад фланкований триярусною оборонною баштою. Всі фасади оснащенні ключовидними бійницями, що проходять між перекриттями під вінчаючим карнизом будівлі. Зберігся ренесансний декор у вигляді білокам’яних різьблених порталів, профільованих нервюр, що декорують склепіння, і стрілчаста арка, що веде з нави в пресвітерії, оформлена розетками. Зовнішній портал входу складається з двох напівколон, які несуть антаблемент, і арки на імпостах, декорованою архивольтом і різьбленим пальметтовим орнаментом. У другому ярусі башти збереглося первинне стрілчасте вікно, перероблене в 18 ст. Два нижні яруси башти перекрито хрестовими склепіннями, верхній не має перекриття.

У першому десятилітті 18 в. будівля по всій протяжності бічного північного фасаду (виключаючи каплицю) посилена прибудовами оборонного призначення. У 1730 р. південна каплиця укріплена контрфорсами.

Всередині закрістії – якесь цікаве приміщення, схоже на великий комин.

Фасад башти по третьому ярусу прикрашений кам’яними скульптурами в едікулах (17 в.). А ось деякі унікальні дерев’яні скульптури біщевського костьолу роботи Йоганна Пфістера зберігаються тепер в колекції Острозького музею.
Пам’ятник відображає характерні особливості культової архітектури XVIII в. східною Галичини, і є твором ренесансної культури в Україні.

Костьол згорів в 1944 р. Довгий час (у тому ж році польські сім’ї були виселені в ПНР) костьол стояв пусткою.
Зараз він очевидно відроджується, хоча реставраційних робіт не ведеться. Головний вхід в костьол закритий дерев’яною хвірткою (іноді закривається на замок), але всередину можна потрапити з тильного боку.

Всередині порожньо, стіни і склепіння ще зберігають сліди пожежі. Про відродження свідчать прикрашені квітами залишки вівтаря, ікона і недавно згорілі свічки.

Memento mori... #2
Ще одне місце, яке слід відвідати в Біще, – це старий закинутий польський цвинтар…

До сусіднього села Урмань я йшов пішки через мальовничі горби попри широкий став на Золотій Липі, насолоджуючись чудовою опільською primavera

5 коментарів to “Біще”

  • Шкода, що такі будівлі, в які вкладалася значна праця предків, тепер стоять нікому не потрібні.

    Ніяк не можу відірватися від того пейзажу що з хрестом.

    • тут ще особлива проблема – проблема костелів, якщо церквами ще так сяк може опікуватися громада (хай і у спосіб надмірної перебудови та ремонту з використанням сучасних технологій зі спотворенням пам’ятки), то костели по селах взагалі нікому не потрібні. Немає католицької громади.
      Ага, а той пейзаж мені самому подобається

  • Іван

    “Немає католицької громади” -бо їх було вбито у 1944 році

    • це правда, у 1944 році їх було вбито, костел – спалено
      Я говорив про сьогодення – що католицька громада так і не відродилася (я наприклад в Клевані

  • Історик

    Фото дуже цікаві! Відносно того, що усіх поляків у цьому селі було вбито у 1944 р. то це не відповідає дійсності, бо польські джерела свідчать про близько 30 вбитих. Решта вийхала до Польщі і мешкають в околицях Рацлавіц Шльонських, де зберігається чудотворна ікона Богородиці з костела у Біщі.