У продовження попереднього посту про черкаський фестиваль льодової скульптури КриЖталь-2010 ще один фотозвіт. На цей раз денні фото, конкурсна програма та переможець.
січня 2010
Урмань
Урмань – невелике село Бережанського району, Тернопілля.
Село передусім відоме своїм дерев’яним Петропавлівським храмом, пам’яткою архутектури, збудованим 1688 року на Прикарпатті, і згодом перевезеним в Урмань.
Але не архітектурою єдиною… Величезний став на р.Золота Липа, м’які похилі пагорби створюють тут надзвичайні пейзажі.
І хоча село лежить поодаль від масових туристичних шляхів, а транспортний зв’язок з районним центром не вельми регулярний, все ж, якщо ви мандруєте до Бережан, радив би завітати й сюди :)
Я ж йшов сюди пішки кілометри з 4 через мальовничі горби з Біще
Біще
Біще. Село Бережанського району Тернопільської обл.
Головна визначна архітектурна пам’ятка – руїни костелу Успіння Діви Марії оборонного типу. Імовірно побудований в 16-17 ст., офіційна дата (з Державного реєстру національної культурної спадщини) – 1644 р. Хоча деякі джерела відсовують дату будівництва значно раніше – в 14 в., що зважаючи на готичний стиль споруди, зовсім не видається такий вже й неймовірним. Інша справа, що католицизм на цих землях став поширюватися трохи пізніше.
Добра
Наступний після Рогів і Поташу і останній пункт на нашому маршруті – село Добра.
Розміщене воно неподалік траси Е95 Київ-Одеса
Роги
церква Івана Богослова в Рогах
Далі в Іваньці вказівників не буде, тому на розвилках тримайтеся правої сторони. Інакше ну дуже поганою дорогою потрапите в мальовниче, але тим лиш і цікаве село Юрпіль. Але хай вас не тішить, що права дорога не на глухий Юрпіль, а на сусідній районний центр – вона така само хрінова – нерівна бруківка яку за сухої погоди краще об’їздити паралельними грунтівками. За кілька кілометрів у лісі вам трапиться кавалок дороги з новеньким асфальтовим покриттям – не надто тіштеся і розганяйтеся – так буде не завжди, скоро знову бруківка. Я довго думав, навіщо там серед глухого лісу це нове покриття яке знову ж продовжується поганою дорогою, потім зрозумів – на тому кавалку дороги не було зовсім.
Але зрештою наші митарства закінчуються, ми виїздимо на трасу Тальне – Маньківка невдовзі за селом Шалаське.
Тимошівка
Проїжджаючи від Буків по дорозі до Тимошівки не можемо не оминути велике село Іваньки.
Село Івані (так раніше звалися Іваньки) згадується з 1594 року. Як то водиться, згадується в судовій хроніці, місцевий землевласник Д.Шеремет позивався до такого собі Степана Клещовського, який ловив бобрів на річці в Іванях і певно тим задав нещасному Шеремету великих матеріальних та моральних збитків.
Буки. каньон Гірського Тікича
каньон Гірського Тікича
Буки – колись містечко, а зараз селище міського типу відоме з 1515 року.
Кам’янець-Морозний. Особливості туристичних прогулянок при екстремальних температурах
Під нинішні тріскучі січневі морози згадався ще більш холодний та екстремальний січень 2006 року. Того січня у мене випало декілька несподіваних вихідних, в які я запланував похід в гори. Проте несподівано втрутилася погода, інет і телебачення з усіх усюд трубили про рекорди мінімумів температур. Тому вирішили все ж не ризикувати, жеби не завдавати клопоту рятувальникам вивозити “підсніжники” навесні. Але ж, гадаю, кожному знайоме те паршиве відчуття, коли доводиться здавати залізничні квитки, той печальний символ нереалізованої подорожі. От і я не втримався і просто замінив квиток на Франківськ квитком на Хмельницький, вирішивши проїхатися хоча би до Кам’янця.
Далі буде невеличкий фотозвіт з прогулянки морозним Кам’янцем. За якість фото даруйте – скановано з негативів неякісним офісним сканером.
Львів непопсовий. Конвікт
Продовжуємо серію “Львів непопсовий”
Сьогодні перенесемося на Личаків. Ця назва у пересічного туриста пов’язується передусім з однойменним некрополем – Личаківським кладовищем. Але не тільки ним цікавий цей район Львова.
Навряд чи кому спаде на думку шукати ще одну львівську архітектурну атракцію в… обласній лікарні. Але Львів – унікальне місто, навіть такі заклади тут частково містяться в пам’ятках архітектури. Мова йде про колегію (конвікт) піарів.
Дрогобыч – часть 2 (деревянно-зодческая) Святой Юр
Вполне заслуженно жемчужиной украинского деревянного церковного зодчества считают дрогобычский храм св.Юра.
Выдающийся украинский искусствовед Григорий Логвин охарактеризовал храм святого Юра композицией где “архитектура, иконостас и росписи создают торжественную архитектурно-художественную симфонию”
Continue reading Дрогобыч – часть 2 (деревянно-зодческая) Святой Юр…