Біще. Село Бережанського району Тернопільської обл.
Головна визначна архітектурна пам’ятка – руїни костелу Успіння Діви Марії оборонного типу. Імовірно побудований в 16-17 ст., офіційна дата (з Державного реєстру національної культурної спадщини) – 1644 р. Хоча деякі джерела відсовують дату будівництва значно раніше – в 14 в., що зважаючи на готичний стиль споруди, зовсім не видається такий вже й неймовірним. Інша справа, що католицизм на цих землях став поширюватися трохи пізніше.
Костел стоїть на штучно насипаній горі Говда в самому центрі села.
Споруда з пісковика в готико-ренесансному стилі, хрестова в плані: складається з прямокутної нави, двох бічних каплиць і полігональної апсиди. Перекритий хрестовими нервюрними склепіннями. Головний західний фасад фланкований триярусною оборонною баштою. Всі фасади оснащенні ключовидними бійницями, що проходять між перекриттями під вінчаючим карнизом будівлі. Зберігся ренесансний декор у вигляді білокам’яних різьблених порталів, профільованих нервюр, що декорують склепіння, і стрілчаста арка, що веде з нави в пресвітерії, оформлена розетками. Зовнішній портал входу складається з двох напівколон, які несуть антаблемент, і арки на імпостах, декорованою архивольтом і різьбленим пальметтовим орнаментом. У другому ярусі башти збереглося первинне стрілчасте вікно, перероблене в 18 ст. Два нижні яруси башти перекрито хрестовими склепіннями, верхній не має перекриття.
У першому десятилітті 18 в. будівля по всій протяжності бічного північного фасаду (виключаючи каплицю) посилена прибудовами оборонного призначення. У 1730 р. південна каплиця укріплена контрфорсами.
Всередині закрістії – якесь цікаве приміщення, схоже на великий комин.
Фасад башти по третьому ярусу прикрашений кам’яними скульптурами в едікулах (17 в.). А ось деякі унікальні дерев’яні скульптури біщевського костьолу роботи Йоганна Пфістера зберігаються тепер в колекції Острозького музею.
Пам’ятник відображає характерні особливості культової архітектури XVIII в. східною Галичини, і є твором ренесансної культури в Україні.
Костьол згорів в 1944 р. Довгий час (у тому ж році польські сім’ї були виселені в ПНР) костьол стояв пусткою.
Зараз він очевидно відроджується, хоча реставраційних робіт не ведеться. Головний вхід в костьол закритий дерев’яною хвірткою (іноді закривається на замок), але всередину можна потрапити з тильного боку.
Всередині порожньо, стіни і склепіння ще зберігають сліди пожежі. Про відродження свідчать прикрашені квітами залишки вівтаря, ікона і недавно згорілі свічки.
Ще одне місце, яке слід відвідати в Біще, – це старий закинутий польський цвинтар…
До сусіднього села Урмань я йшов пішки через мальовничі горби попри широкий став на Золотій Липі, насолоджуючись чудовою опільською primavera