Одне з найстаровинніших міст Русі, у колишньому столиця удільного князівства, потім воєводства… Часи найбільшого розквіту та піднесення для нього давно минули. Дві світові війни, повоєнні переділи територій, прикордонний статус перетворили його на мініатюрне містечко на кордоні з Польщею, яке зберегло свій міський статус лише завдяки славній історії та архітектурній спадщині. Про неї і поведемо мову.
Найстаріший район Белза і водночас найцікавіший в плані археологічних досліджень (саме на цьому місці було зведено княжий замок) нажаль не зберіг архітектурних свідків тих часів. Найстаріший район водночас має найновішу архітектурну пам’ятку міста, на згадку про замок лишивши лише назву – Замочок.
На початку невеличкий екскурс в історію однієї ікони. Белз передусім відомий найціннішою іконою Польщі «Матка Боска Ченстоховска». Вся справа в тім, що цю ікону до Ченстохови було вивезено саме з Белза у 1382 р. Тому часто її звуть Чудотворною іконою Белзької Божої Матері.
 |
 |
| дорога на Замочок | Белзька копія “Матка Боска Ченстохова” |
Її авторство легенда приписує самому євангелісту Луці, який написав її в Єрусалимі на кипарисовій дошці через 13 років по смерті Христа, а доставку її на наші терени – нікому іншому як Кирилові та Мефодію, щоправда, навряд чи ця фантастична версія є істиною. Більш правдоподібною версією є та, яка приписує її авторство невідомому візантійському (чи італійському???) майстрові 12-13 ст., на наші терени вона ж потрапила як шлюбний посаг. Літопис переказує, що у 1241 році під час штурму замку татарами ікону було принесено на стіни, татарська стріла вразила зображення Божої Матері (лишивши на щоці характерний слід). З щоки потекла кров і татар вкрило імлою, місто було врятоване. Після цього ікону шанують як чудотворну. Князь Володислав Опольський, втративши права на Галичину, вивіз її до своїх володінь у Польщі. Легенда переказує, що перевозячи ікону, князь зупинився на ніч у маленькому тоді ніким не знаному селі Ченстохова, поставивши ікону у місцевий храм. На ранок ікону не могли зрушити з місця. Так народився духовний центр Польщі. Однак у Ченстохові зберегти ікону не вдалося. У 1430 р. вона була знищена гуситами. Те, що стало національною святинею Польщі, написано згодом польськими майстрами з існуючих копій оригінальної ікони.
Таку ж копію ікони Ченстоховської (Белзької) Божої Матері зберігали і в Белзі, також шануючи її як чудотворну. Місцем збереження ікони був дерев’яний костел Св.Катерини, який розміщувався в Белзькому замку. Ікона шанувалася як римо- так і греко-католиками, тому відправи у костелі проводилися у двох обрядах.
костел св.Валентина
На жаль на початку 20-го ст. костел (який завдяки іконі часто називали костелом Найсвятішої Марії Панни) перебував у такому плачевному стані, що його вирішено було перебудувати заново. Архітектором нового мурованого костелу став Калікст Крижановський. Храм збудовано у стилі модерну з елементами готики . В плані він хрещатий з гранчатою апсидою та наріжними контрфорсами. Фасад асиметричний (вежа знаходиться праворуч від входу). В фасад вмуровано ядра. Надпис на фасаді – «O Mario Matko Boza Ratuj Nas». Костел будувався з 1906 по 1911 роки і дістав ім’я св. Валентина. У міжвоєнний період він використовувався як гарнізонний. З 1939 року, коли Белз, як і всю Польщу окупувала Німеччина, тут знаходився прикордонний спостережний пункт (новий кордон Третього Рейху з Радянським Союзом проходив по річці Солокія поряд з костелом). З 1951 року, коли Белз перейшов зі складу ПНР до УРСР, тут розміщувався вже радянський прикордонний гарнізон. З 1991 року церкву передано православній громаді, відтоді вона отримала ім’я Св. Миколи. Церква відреставрована.
У 1933-38 роках за проектом архітектора Вітольда Равського закінчено будівництво всього костельного комплексу. Зокрема у 1935 році постав новий польовий вівтар св. Валентина, в якому нині і зберігається нова копія ікони (вона нещодавно подарована поляками до 1000-річчя Белза). Польовий вівтар збудовано у стилі функціоналізму. Композиційно вівтар складається з чотирьох різновисоких споруд – власне центральної частини – вівтаря, вежами-бійницями, які спираються на високий стилобат. До вівтаря ведуть два симетричних крила двомаршевих сходів. Обабіч сходів встановлено дві скульптури святих – Франциска та Домініка (про скульптури мове йтиме окремо). Вівтар, що донедавна був у плачевному стані, до святкування ювілею відреставровано.
 |
 |
| польовий вівтар св.Валентина – тут зберігається копія чудотворної ікони | |
Крім того у 1933 було збудовано дзвіницю в стилі модерн з елементами романтизму. Вона двоярусна, цегляна, увінчана короною, чим нагадує шахову туру. На фасаді розміщено один з історичних гербів Белза – зображення грифона. Вежа достатньо добре збереглася.
Брама костелу постала у 1935 році. Вона являє собою триаркову стінну споруду з більшим центральний пролітом. На ній зображено інший герб Белза – пушкар з гарматою та латинський надпис «Belz constanter fidelis» («Белз постійно вірний»).
 |
 |
| вежа-дзвіниця | фрагмент Кальварії з капличкою |
Брама, як і дзвіниця, не реставрована, але збереглася у досить пристойному вигляді, чого не скажеш про наступний елемент комплексу – Кальварію (Хресну дорогу). Збудована вона останньою – у 1938. Являє вона собою цегляні мури з 14 станціями. Два задніх кути (з боку р.Солокія) акцентовані наріжними капличками. Нині Кальварія у плачевному стані, одна з капличок ризикує впасти в Солокію.
На подвір’ї комплексу до святкування 1000-річчя Белза встановлено пам’ятник у вигляді білого кам’яного хреста.
 |
 |
| пам’ятник тисячоліттю Белза | річка Солокія – колишній німецько-радянський (1939-1941) та польсько-радянський (1944-1951) кордон |
Частина 1. Замочок
Частина 2. Монастир оо.Домініканів
Частина 3. Монастир сестер Домініканок
Частина 4. Дерев’яна церква св. Параскеви П’ятниці
Частина 5. Скульптура Белза
Частина 6. Юдейський слід
Частина 7. Заключна