Ділянка в межах сучасної площі, що утворюється злиттям вулиць Снопківської, Іларіона Свєнціцького та Стуса, колись належала губернатору Галичини ерцгерцогу Фердинанду д’Есте. Він планував побудувати тут виховний заклад для дітей військових. Ці плани так і не було зреалізовано, натомість на початку 20 ст. тут постав інший навчальний заклад – комплекс Художньо-промислової школи.
Головний фасад з вул.Снопківської
Будівля (нинішня адреса вул.Снопківська, 47) постала за проектом Владислава Садловського (відомого вже нам за іншими статтями з рубрики Львів непопсовий, зокрема вілли Розвадовського, фабрики Бачевського та кляштору Сакраменток) та Адольфа Віктора Вайса упродовж 1907-1910 років.
 |
 |
| вид з вул.Стуса |
 |
 |
| сецесійне оздоблення |
Головний портал будівлі прикрашений горельєфними скульптурами “Мистецтво” і “Праця”. Вже вдома, розбираючи фото, я помітив авторський підпис на тих скульптурах – “P.Wojtowicz Lw?w 1909”. Отже – до оформлення будівлі школи доклався один з провідних львівських скульпторів того часу, автор скульптурних композицій на фронтоні львівської Опери – “Слава”, “Геній музики”, “Геній драми і комедії” та “Розп’яття” на фронтоні Ельжбетки, вже відомий нам зі статті про будинок Ландау Пьотр Войтович (Війтович).
 |
 |
Цікава маленька скульптурка, що неначе визирає з-під руки жінки, що символізує “Мистецтво”. Так і не знайшов тлумачення тієї скульптурки. Чи то елемент алегорії “Мистецтво”, чи то Войтович зобразив сам себе?
 |
 |
| “Мистецтво” | “Праця” |
Вже традиційно архітектурний опис від Ігора Жука:
“Будинок цегляний, тинькований, триповерховий. Композиція головного фасаду – симетрична, артикульована центральним і бічними ризалітами, рядами пілястр та горизонталями карнизів. Вікна прямокутної форми. У декорі фасаду використані численні ліпні деталі, яскраві керамічні вставки і декоративні решітки. Портал центрального входу прикрашений скульптурною композицією авторства П. Війтовича. Увесь комплекс декоративного опорядження явно орієнтований на орнаментику віденської сецесії. Абрис плану наближений до прямокутника, внутрішня планувальна структура – коридорно-кабінетна. Будівля охоплює своїм корпусом велике внутрішнє подвір’я.”
 |
 |
 |
| сецесійна решітка дверей | оздоблення фасаду |
На фасадах розміщено картуші з символами основних профільних відділів школи та гербом міста.
 |
 |
 |
 |
 |
| картуші на фасаді |
Історія ж закладу, для потреб якого збудовано було будинок, бере свій початок у 1874 р., коли при ратуші було засновано спочатку Художньо-промисловий музей, який згодом (1876 р.) трансформувався у навчальний заклад. Що цікаво, викладачем цього закладу свого часу був і автора майбутнього проекту будівлі школи Владислав Садловський.
Посвята нової будівлі відбулася у 1910 р. (хоча навчання в новому приміщенні вже почалося від вересня 1909 р.).
 |
 |
 |
Слід зауважити, що в залежності під потреби в кадрах перевага надавалася то художнім професіям, то технічним, доки у 1929 р. шалька терезів остаточно не схилилася в бік промислової спроямованості – відтоді школу переіменували на Державну технічну. Одначе питання про збереження художнього фаху все ж було вирішено створенням Державного інституту пластичних мистецтв у 1938 р. З приходом совітів на базі закладу у 1940 році формується Львівське державне художньо-промислове училище, профіль якого в цілому не змінився і під час гітлерівської окупації. До слова, саме в той період директором закладу відомий український архітектор Євген Нагірний.
 |
 |
 |
| вхід до коледжу ім.І.Труша | Теннікум залізничників |
З 1950-х років училище фактично розділяється на 2 навчальних заклади. В центральній частині будівлі створюється залізничне училище (згодом – Технікум залізничного транспорту), а бічне крило (з боку вул.Севери) займає Львівське училище прикладного мистецтва, яке 1956 р. отримує ім’я видатного худножника Івана Труша. Від 1993 року училище стає коледжем I–II рівня акредитації і готує молодших спеціалістів і бакалаврів. Нинішня назва – Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша.
 |
 |
| один з корпусів у дворі | господарство залізничників у дворі школи |
Видатними випускниками закладу були закрема Борис Возницький, Олена Кульчицька, Іван Севера, батько та син Манастирські, Любарт Ліщинський, Євген Дзиндра, Лев Ґец тощо.
список використаних джерел:
– Мельник Ігор. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Апріорі, 2012. – 352 с.
– Загайська Роксоляна. Школа мистецтва на Снопківській.
– Lviv: A Guidebook for the Visitor / Львів: Туристичний путівник. за редакцією Ю.Бірюльова — Видання друге / Second edition. — Lviv: Publishing House «Centre of Europe», 2007. — 548 с.
– Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів:, 2009.
– Інтерактивний Львів. Вул. Снопківська, 47 – Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва http://www.lvivcenter.org/
Переглянути Україна на карті більшого розміру
Інші статті серії: Львів непопсовий