Рухаючись вул.Лисенка далі за кляштор Францисканців та стрільницю Куркового братства за два квартали зауважимо потужну цегляну будівлю зі шпилем-сигнатуркою, що нагадує готичний храм. Це колишній кляштор сестер Францисканок Найсвятішого Причастя (ss. Franciszkanek Naj?wi?tszego Sakramentu) з костелом Найсвятішого Серця Ісуса.
 |
 |
| на сусідньому подвір’ї (зараз дитсадок №6, колись – дитячий заклад св. Антонія з 1858 р.) |
Жіночий кляштор сестер Францисканок Найсвятішого Причастя містився у м. Ґнєзно (Західна Польща), але був скасований у 1873 р. владою Прусії, яка володіла тими землями після поділів Речі Посполитої.
Черниці знайшли прихисток у Львові у притулку для сиріт, заснованому Юлією Галлеровою на вул.Пекарській, де тимчасово мешкали до зведення нової обителі.
 |
 |
Настоятельниця Ордену Марія Моравська (Maria od Krzy?a Morawska) у будівництві нової обителі заручилася підтримкою та посильною допомогою аристократії Галичини та інших польських земель. Більше того, будівництво нового кляштору патронувалося самою архікнягинею Марією Терезою.
У 1877 році орден викупив у Мавриція Ротмана велику ділянку землі при тодішній вул.Курковій (судячи з тогочасних карт, там були городи), яка включала власне ділянку під забудову та городи на схилах гори, які черниці прозвали Альвернією.
 |
 |
| архівне фото з lvivcenter.org |
Первісно проект нового кляштору розробив Карл Грегор (Karl Gregor) у тому ж таки 1877 році, але втрутився відомий львівський будівничий Юліан Захарієвич (Julian Zachariewicz), запропонувавши власний проект… безкоштовно. Ясно, що схвалено було проект Захарієвича, фірма ж Грегора отримала сатисфакцію у вигляді замовлення у них земельних та мулярських робіт при будівництві кляштору.
Проект Захарієвича еклектично поєднує в будівлі неоготичний, неороманський та аркадовий стилі .
13 вересня 1877 року папським нунцієм у Відні Людовіко Якобіні було закладено наріжний камінь нової обителі.
 |
 |
 |
Будівництво кляштору велося 12 років (по 1889 рік). Керівництво будовою здійснював архітектор йозеф Каєтан Яновський (Jozef Kajetan Janowski), оздоби з каменю проектував скульптор Леонард Марконі (Leonard Marconi), столярні роботи виконували майстерні братів Вчеляків (Wczelak?w) та Францішка Тенеровича (Franciszek Tenerowicz), бляхарські – майстерня Крука (Kruk), малярні роботи проводилися під наглядом Августа Богохвальського (August Bogochwalski).
 |
 |
У 1880 році було завершено будівництво лівого крила кляштору, ще через 9 років – правого та костелу Найсвятішого Серця Ісуса. Ктитором головного вівтаря костелу виступила віденська родина Ліхтенштайнів. його було оздоблено з мармуру та алебастру Фабрикою виробів з каменю Леопольда Шімзера (Leopold Schimser) за проектами Леонарда Марконі. При східній стіні нави встановлено вівтар Св. йосифа, виконаний мюнхенською фірмою Маєр (Mayer) на кошти родини Подгурських. З протилежної стіни встановили вівтар Божої Матері за кошти Александри Гауснерової. Скульптури для вівтаря створила з білого мармуру її донька графиня Амалія Ядвіга з Гауснерів Лубенська (hr. Amelia Jadwiga z Hausner?w ?ubie?ska). Її авторству теж належить фігура Св. Франциска, встановлена у дерев’яному вівтарі західної каплиці роботи сницаря Тадеуша Сокульського (Tadeusz Sokulski), створеного за кошти родини Кєляновських. У східній каплиці заклад Л. Шімзера створив вівтар Св. йосафата Кунцевича на кошти графської родини Стадницьких (Stadnickich). Скульптуру Св. йосафата роботи Оскара Сосновського (Oskar Sosnowski) привезли з Риму.
Справжньою окрасою храму стали вітражі, виконані мюнхенською фірмою Маєр. У вівтарній частині це зображення Св. Меланії, Ісуса Христа та Архангела Михаїла, які фундували Софія Сємєньська, Александра Гауснерова, Клементина з Сангушків Сапіга. Над входом встановлено вітраж, із зображенням Божої Матері.
 |
 |
29 вересня 1889 р. нунцієм Алессіо Ґалімберті костел було освячено.
Будівельні роботи проводилися і пізніше, зокрема будівельною фірмою Івана Левинського здійснювалася побудова північного крила вже діючого кляштору.
Наприкінці 19 – на початку 20 ст. поки кляштор ще не заступали навколишні будівлі та дерева, він був справжньою архітектурною домінантою Нижнього Личакова.
 |
 |
 |
| вул.Заньковецької від порталу костелу |
Кляштор функціонував до 1946 р. (у свій перший прихід совіти у 1939 р. відібрали у монастиря лише частину приміщень під архів), коли черниці виїхали до Польщі.
В монастирі власшували обласний госпіталь інвалідів Вітчизняної війни, а потім інфекційну лікарню.
У 1991 р. будівлю храму та монастиря передано Українській православній церкві Київського патріархату. Тут влаштовано Львівську духовну академію та семінарію УПЦ КП, а у 1992 р. після ремонту освячено церкву Івана Золотоуста. У 1994 р. інститутом «Укрзахідпроектреставрація» реставровано вітражі храму. На жаль багатий інтер’єр храму після років хазяйнування тут лікарні майже не зберігся.
вигляд кляштору з вул.Заньковецької
Ігор Мельник так описує архітектуру кляштора:
Центральне місце у композиції комплексу займає колишній костел Найсвятішого Серця Ісуса, збудований в плані тринавної базиліки з вівтарною частиною оберненою на північ. Головний фасад костелу з входом повернений на південь. Площина стіни розчленована пілястрами, які об’єднані вгорі аркадним поясом. Кругла розетка акцентує головний вхід, а центральний ризаліт обрамлений контрфорсами, які завершуються елегантними вежами. Наметове завершення вівтарної частини увінчує стрілчата готична сигнатурка. Над входом до храму у півциркульній арці створено мозаїчне зображення Христа Благословляючого у багряниці, з державою у лівій руці. Трохи вище – кругла мозаїка-медальйон, на якій зображені готична монстранція з монограмою Ісуса Христа в оточенні променів і два херувими. За радянських часів у храмі знищили стінопис і вівтарі. Зараз у вівтарній частині встановлено іконостас.
Будівля монастиря і храму виконана з червоної нетинькованої цегли. Триповерховий корпус монастирських келій, з півциркульними завершеннями вікон, утворює у плані квадрат, розірваний зі східної сторони, з внутрішнім подвір’ям. З боків чільного фасаду вступають ризаліти завершені фронтонами і пірамідальними дахами, увінчаними хрестами.
Тераса перед чільним південним фасадом зміцнена з боку вулиці потужним підпорним муром з сірого каменю. За брамою, розходяться два марші сходів, які ведуть до головного входу храму. Ліворуч – ворота під кам’яною ступінчатою аркою.
До західної межі ділянки примикає колишній двоповерховий з мансардним дахом дім для гостей та капелана.
 |
 |
| вигляд монастиря францисканок від костелу св.Антонія, архівне фото |
список використаних джерел:
– Мельник Ігор, Загайська Роксоляна. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Центр Європи, 2010. – 352 с.
– Lviv: A Guidebook for the Visitor / Львів: Туристичний путівник. за редакцією Ю.Бірюльова — Видання друге / Second edition. — Lviv: Publishing House «Centre of Europe», 2007. — 548 с.
– Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів:, 2009. –
– Lw?w. Ilustrowany przewodnik. – Lw?w: Wydawnictwo „Centrum Europy”, Wroc?aw: Wydawnictwo „Via Nova”, 2001. – S. 214-215.
– Інтерактивний Львів. Вул. Лисенка, 43 – церква св. йоана Золотоустого (кол костел Серця Ісусового) http://www.lvivcenter.org/
Переглянути Львів на карті більшого розміру
Інші статті серії: Львів непопсовий