Сьогодні пропоную прогулятися невеличкою вуличкою практично в центрі Львова, всього лиш в кварталі від гамірного проспекту Свободи. Якось ми вже відвідували цю вулицю і найцікавішу атракцію на ній – “Майоліку Хауз”. Зараз про решту цікавих будинків цієї короткої вулиці.
 |
 |
| початок вул. Л.Курбаса від вул.Гнатюка | сецесійне оздоблення будинку по Курбаса, 8 |
Вулиця Леся Курбаса і направду коротенька. Всього якихось 110 м. В інших містах, що, за влучним висловом Василя Симоненка, “пишаються з власної сліпоти”, ту вуличку давно би вже охрестили провулком. Тільки не у Львові.
Вулиця Леся Курбаса сполучає між собою дві вулиці – Гнатюка (колишню Єзуїтську) та Тиктора (колишню Св.Станіслава). Тому від часу прокладення наприкінці 18 ст. і аж до 1870 року вуличка носила подвійну назву – чи “Св.Станіслава поперечна” чи більш складну і вітьєвату – “Єзуїтська бічна перша на право” :)
у 1871 р. вулицю назвали на пошану Тадеуша Рейтана (Tadeusz Rejtan, 1746-1780) – учасника Барської конфедерації. Будучи послом в Сеймі Речі Посполитої від Новогрудського воєводства, намагався зірвати ратифікацію Першого поділу Речі Посполитої. Коли всі юридичні хитрощі ним вже було використано, за переказами не випускав послів з зали Сейму, лігши перед виходом зі словами: «Вбийте мене, не вбивайте Вітчизну!». Цей момент відображений на відомій картині Яна Матейка «Рейтан. Занепад Польщі».
Під час німецької окупації з 1941 р. вулиця звалася Рейтарською (Reitergasse – від німецького Reiter – вершник), згадуємо однойменну вулицю в історичному центрі Києва… З 1950 р. вулицю переіменували на честь Павлика Морозова. З 1989 р. вулиця зветься на пошану українського актора та режисера Леся Курбаса.
Забудова вулиці у стилі сецесії кінця 19 початку 20 ст. Праворуч привертає увагу залений будинок за №4. Вона була збудована на кошти Фундації Войцеха Кубасєвича, який заповів усе своє майно громаді міста на створення закладу для невиліковно хворих. У радянський час тут містилося Львівське відділення Фонду культури СРСР.
Сусідній будинок за №6 – фактично тильний фасад колишнього готелю “Belle Vue” (збудований у 1896 р. за проектом Зигмунда Кендзєрського, просп. Свободи, 27). Нині тут торговий пасаж “Опера”, через який можна швидко вийти в “цивілізацію”, тобто на проспект Свободи.
 |
 |
| Курбаса, 4 та 6 | Курбаса, 6 |
Найцікавішою ж будівлею на вулиці є будинок напроти (вул.Леся Курбаса, 3). Збудований він за проектом архітекторів Зигмунта Федорського та Станіслава Мацудзінського у 1909 році. Стиль будинку можна визначити як неоготику, про що свідчать найбільш виразні її елементи, як то стрілчасті вікна та фіали чи сецесію (маскарони). Ігор Жук визначає той стиль як “модернізований історизм” – поєднання сецесії та неоготики.
 |
 |
Згадані маскарони на фасаді кам’яниці №3 створені львівським скульптором Францішеком Томашем Бернатом. Він же оздоблював деталі інтер’єру першого поверху будівлі (на жаль з того інтер’єру мало що збереглося).
 |
 |
Два перших поверхи кам’яниці призначалися для ресторану Францішка Мошковіча з театром-вар’єте “Casino de Paris”. Для його потреб в інтер’єрі влаштовано овальну в плані залу зі сценою та ярусом лож на балконі. Верхні поверхи призначалися для готелю “Бельведер”.
 |
 |
| зала “Casino de Paris” архівне фото |
У 1920-44-х рр. в будинку діяло кабаре “Багателя” з дансінгом, а з 1940 р. приміщення було надано державній обласній філармонії з оркестром, українською хоровою капелою з сектором естради та солістами. Пізніше в будинку була розташована спеціалізована музично-театральна бібліотека та Будинок народної творчості. Зараз тут міститься Львівський Молодіжний театр ім. Л.Курбаса.
 |
 |
Ігор Жук та Павло Кучерський так описують архітектуру цього будинку:
Цегляний тинькований п’ятиповерховий будинок з пірамідальним, критим черепицею дахом, вписаний в щільну забудову міського кварталу.
В композиції фасаду переважають вертикальні акценти. На рівні трьох верхніх поверхів фасадна стіна членована пучками півколон, які спираються на консолі, оформлені масками, а завершуються готичними вежечками і скульптурами химер. Над карнизом встановлено парапет з масверком. Вертикальні акценти доповнено горизонталями карнизів і тяг, що ділять фасад на яруси. Над центральним входом, сполученим з фойє театру, виступає широкий балкон. Вихід на верхні поверхи – через боковий портал. Вікна – стрілчасто-арочної форми та прямокутні.
В плані будинок має форму трапеції. Нижні поверхи займає підковоподібний в плані глядацький зал зі сценою. На верхніх поверхах – приміщення колишнього готелю, з коридорно-секційною системою планування.
В оформленні екстер’єру широко використано мотиви з арсеналу готики (стрільчасті арки, фіали, масверк та ін.) в поєднанні з декоративними елементами, типовими для сецесії. В залі збереглися окремі деталі первісного вистрою.
 |
 |
Про сусідній з “трійкою” будинок Сандаля, львівський “Майоліку-Хауз”, ми детально розповідали в одному з попередніх випусків.
В наступному ж будинку під №7 містився ще один готель під назвою “Берлінський”, згодом, коли відносини Другої Речі Посполитої та Третім Рейхом вкінець зіпсувалися, перейменований на “Венеція”.
Близкізть центру та тиша вулиці сприяла тому, що і в інших будинках було влаштовано готелі. Так в наступному будинку під №9 містився готель “Зіппер”, а на протилежній стороні під №10 “Французький” чи “Центральний”
 |
 |
| будинки №3 та 5 | будинки №5, 7 та 9 |
Старий напис на “десятці” досі свідчить про ті “готельні” часи. Та цікава кам’яничка під №10 не своїм готельним минулим, а молочарнею, яка була у цьому ж будинку якраз на розі вул.Курбаса та Тиктора (див. заглавне фото). Її стіни і досі щедро прикрашені рекламними написами польською та ідіш.
З історії вулиці ще варто згадати, що саме на ній (будинок на жаль не зберігся) мешкав Вольфганг Амадей Моцарт, щоправда “юніор” – син відомого композитора. Ім’я батька він взяв як псевдонім (справжнє – Франц Ксаверій Вольфганг Моцарт). У Львові він жив 30 років (з 1808 по 1838 рр.), давав концерти та уроки музики, писав музичні твори (у його творчості відчутний вплив галицького фольклору), заснував Музичне товариство Святої Цецилії.
 |
 |
| будинок №10 | будинок №10 з вул.Тиктора |
список використаних джерел:
– Жук Ігор, Кучерський Павло. Вул. Курбаса, 3 – театр http://www.lvivcenter.org
– Мельник Ігор. Краківське передмістя та західні околиці королівського столичного міста Львова. – Львів: Центр Європи, 2011.
– Lviv: A Guidebook for the Visitor / Львів: Туристичний путівник. за редакцією Ю.Бірюльова — Видання друге / Second edition. — Lviv: Publishing House «Centre of Europe», 2007.
– Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів: Апріорі, 2009.
– Przemys?aw W?odek, Adam Kulewski – Lw?w: przewodnik. – Oficyna Wydawnicza “Rewasz”, 2006
– Маріоля Шидловска – Кабаретовий Львів // Часопис “Ї”, №36, 2004.
Переглянути Львів на карті більшого розміру
Інші статті серії: Львів непопсовий