Львів Непопсовий. Вілла на Лемика

Місцевість, названа Софієвкою завдяки костелу св.Софії, здавна була районом бідноти та волоцюг. Проте з закладенням Стрийського парку наприкінці 19 ст. стає районом розкішних вілл.
Про одну з найцікавіших, однак захованих подалі від магістральних вулиць та пересічного ока і піде сьогодні мова.

Маленька вуличка, в часи Незалежності названа іменем Миколи Лемика – члена ОУН, що вчинив атентат з метою привернути увагу світової спільноти до Голодомору, відгалужується від того місця де зливаються вулиці Юрія Мушака та Іларіона Свєнціцького, і губиться десь в пагорбах під Стрийським парком.
Раніше для вулиці не знаходилося окремого імені, всі три вулиці (включаючи Мушака та Свєнціцького) носили єдину назву – в різний час то була вулиця Двєрніцького, Бадгассе, Інститутська, 30-річчя Перемоги.
Найцікавішою будівлею на цій маленькій вуличці є колишня вілла під номером 34.

Вілла збудована у 1899 р. для архітектора Івана (Яна) Долинського за його ж власним проектом.
Іван Долинський (1852–05.04.1916) львівський архітектор і живописець, найвідомішими його роботами є будівля мішаної школи імені С.Конарського, (нині середня школа № 55, вул.Бандери, 91), гімназії в Бродах (обидва проекти у співавторстві з Броніславом Бауером), парафіяльного костелу в Стрию (у співавторстві з Юліаном Захаревичем), сецесійних будинків в Перемишлі тощо.
Цікаво, що рід Долинських походить з Білої Церкви на Київщині. Дід архітектора – Лука Долинський прибув до Львова з київським унійним митрополитом Пилипом Володковичем у 1770 р. і був писарем собору св.Юра. Саме його пензлю належать ансамбль ікон собору Святого Юра, в т.ч. в іконостасі, стації монастиря бернардинів, розписи стін у церкві Св. Параскеви П’ятниці, ансамбль іконостасу монастирської церкви Св. Онуфрія тощо.
Син Івана Долинського – Вітольд пішов по слідах батька і також став відомим львівським архітектором, живописцем, істориком мистецтва.

Вілла Долинського являє собою цегляний, тинькований будинок. В плані він складної конфігурації і різноповерховий.
Особливої імпозантності віллі додає висока гостроверха вежа з дерев’яною галереєю по центру головного фасаду.
Зі сходової клітини лівого крила можна вийти на місток, який веде кудись на погорб, під яким і примостилася вілла.

Вікна прямокутної та арочної форм, в обрамленнях.
Привернули увагу візерунки у вікні другого поверху – думається, що автентичні, на жаль звереглися лиш на двох таких шибках.

Різновеликі об’єми будівлі завершені черепичними дахами з виразними вертикалями димарів. На гребні дахів цікаве різблення з декоративними шпилями. А чого лиш варта ота горгулья!

Та зайдемо до середини. У центральному під’їзді старі кахлі на підлозі,

цікаві решітки перил,

та й сходові марші, хоча і квадратні в плані, але з заокругленнями. Шкода, класичного “равлика” заважає фотографувати центральний стовп, який тримає сходи.

І все ж сходи досить цікаві. На жаль вище третього поверху не зайдеш – впираємося в зачинені двері.
Зараз вілла – то простий багатоквартирний будинок. Ох і пощастило ж комусь мати квартиру у вежі та й ще з виходом на дерев’яну галерею. Вона тут домінантна – то ж краєвиди мають бути гарними.

Зате з під’їзду лівого крила можемо вийти майже на рівень даху.

Вілла Долинського один з прикладів романтизуючого напрямку в архітектурі доби пізнього історизму та ранньої сецесії.

список використаних джерел:
– Крип’якевич Іван. Історичні проходи по Львові. – Львів: Апріорі, 2007.
– Жук Ігор. Вул. Лемика, 34 http://www.lvivcenter.org
– Lviv: A Guidebook for the Visitor / Львів: Туристичний путівник. за редакцією Ю.Бірюльова — Видання друге / Second edition. — Lviv: Publishing House «Centre of Europe», 2007.
– Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів: Апріорі, 2009.
– Енциклопедія Львова (II том, Д-й) / за ред. Андрія Козицького — Львів: Літопис, 2008.

Переглянути Львів на карті більшого розміру

Інші статті серії: Львів непопсовий