 |
||
 |
 |
 |
Так вже сталося, що всі мароморошські церкви-красуні збереглися у єдиній вервечці сіл, що слідують вздовж траси одне за одним. То ж відвідавши Сокирницю та Крайниково, в’їжджаємо до наступного села – Данилова.
Тут збереглася наймолодша, і водночас (що не дивно, було на кого орієнтуватися) найімпозантніша церква св. Миколи Чудотворця, 1779 року побудови.
Continue reading Дерев’яні церкви Марамуреша. Частина 4 – Данилово…
Завчасно прошу вибачення у читачів, якщо заголовком статті ввів їх у оману. Адже тут не йтиметься про розмаїття львівських левів, які можна зустріти на вулицях Леополіса у вигляді окремих скульптур, декору, зображень та іншого представлення символу міста. Тут власне йтиметься про найбільш знаних левів – скульптур, які нині стоять (чому стоять – вірніше було би сказати лежать) біля входу до Порохової вежі.
Щовесни в очікуванні високої води з Білорусі на дніпровських водосховищах скидають воду (виглядає не те, наче й справді власники “хатинок” понад Дніпром проплачують ту акцію). Цьогоріч такого надзвичайного оголення річкового дна не було, як минулого року (про що я писав у своїй “Прогулянці по дну”), але вже звична поява пеньків понад водним плесом (залишків затопленого розливом Кременчуцького водосховища лісу), довгі піщані коси, “рвана” берегова лінія, гори іржавого непотребу, який зазвичай приховує вода… Ще подекуди лишається крига і окремі любителі зимової риболовлі тим користаються. Тішить лиш думка, що рівень води впав настільки, що необережний рибалка, провалившись крізь нестійку кригу не втипиться, а лиш скупається у холодній воді. А далі просто фоторепортаж з весняного Дніпра
Відразу за останніми хатами Сокирниці починається наступне село – Крайниково. Тут також збереглася унікальна дерев’яна церква у стилі мараморошської готики, до того ж найстаріша з чотирьох збережених. Церкву святого Михайла було зведено ще 1668 року.
Continue reading Дерев’яні церкви Марамуреша. Частина 3 – Крайниково…
Замість епіграфа:
“Думанці. Черкаський р-н. Дерев’яна церква св. Миколи (1789, залишки розпису XIX ст.). Поряд – дерев’яний вітряк”
(Мальовнича Україна. Центральна Україна. – К.:Ваклер, 2008. – с.176)
Про них ще досі пишуть в путівниках… Однак поспішати відвідати ці архітектурні пам’ятки вже не слід. Ви потрапите на згарище.
Цим постом ми започатковуємо “Чорну Книгу дерев’яних храмів”. Про те, що не зуміли зберегти…
В південній частині Бернського середмістя розміщений Бернський катедральний собор – Berner Münster. Захований він в мереживі вузьких вуличок Alterbern’у на площі, що так і зветься – Мюнстерплятц. Але то зблизька його проблемно цілком охопити поглядом чи сфотографувати, а чи можна заховати таку громадину (висота вежі 100,6 м – це найвищий собор Швейцарії), яка домінує над старим містом. Високу масивну вежу помітно звідусіль з-за меж півострова-середмістя.
Continue reading Confoederatio Helvetica. Ведмежий кут. – Частина 3. Münster…
Попередньо відвідане село Колодне відособлене від решти мараморошських сіл, в яких збереглися перлини дерев’яного зодчества у стилі псевдоготики. Власне найближче село Олександрівка знаходиться не так вже й далеко, в якихось 8 кілометрах і при бажанні, наявності часу та здорового фанатизму можна пройтися пішки через перевал. Одначе за наявності авто ліпше об’їхати трасою попри с.Теребля, Буштино, Стеблівку до повороту на Сокирницю. Власне першу зупинку можна зробити в Стеблівці. До 1994 року тут стояла одна з найкращих взірців мараморошської готики – церква Різдва Богородиці 1797 р. побудови. Але стихія її не пожаліла, вона згоріла від удару блискавки, лишився лиш зруб. Нині Богородицьку церкву відновлюють.
А далі ми прямуємо до Сокирниці. Тут прямо в центрі села стоїть дерев’яна Миколаївська церква.
Continue reading Дерев’яні церкви Марамуреша. Частина 2 – Сокирниця…
Якщо подрожувати з Києва дніпропетровською трасою до Кременчука, чи далі на південь, недалеко за широким гирлом Сули, що є кордоном Черкаської та Полтавської областей, радив би зробити невеличку зупинку в селі Іванівка Семенівського району. Знаходиться село трохи в стороні від траси, невдовзі після перетину межі Полтавської області важливо не пропустити лівий поворот на село Проценки, наступне за ним і буде Іванівкою.
Марамуреш (Мараморощина) – старовинний історичний регіон в Закарпатті, після розпаду Австро-Угорщини розподілений між Румунією та ЧехоСловаччиною, а відтак – Румунією та Україною. Марамуреш – регіон всесвітньо відомий передусім своєю архітектурою – унікальними витворами дерев’яного зодчества – православними церквами.
Однак, говорячи про всесвітню відомість, ми маємо на увазі передусім церкви Південного Марамуреша (жудєц Марамуреш, Румунія). Там одразу 8
сільських дерев’яних церков 17-18 ст. включено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Широкому загалу менш відомі церкви Північного Марамуреша – Хустського та Тячівського районів Закарпаття. Поговоримо про найвидатніші з них.
Continue reading Дерев’яні церкви Марамуреша. Частина 1 – Колодне…
Ваклерівський путівник “Західна Україна” досить смачно описує глухий закуток Старосамбірщини – містечко Нижанковичі, що його дугою з трьох боків обступає українсько-польський кордон, а гарна траса на Перемишль переривається відсутністю прикордонного переходу. І тобі архаїчна церква 16 ст. з дерев’яною аркадою-галереєю, і костел 17 ст., і ратуша 19 ст…
То ж плануючи свою подорож Старосамбірським районом Львівщини улітку 2009 року, я вирішив завітати і сюди.
На жаль Нижанковичі зустріли мене сильною зливою, тому за якість фото прошу вибачення (фотографувати довелося просто з авта :).
