Фестивальне (репост з ЖЖ). Незалежність, змії, смакота
Нині фести в Україні влаштовувати стало модно. Куди не глянь, всюди якийсь фест. Неймовірні потуги країни Руїнії перетворитися на таку собі безтурботну країну Фестивалію…
Рідне місто не стало виключенням, навіть, здається, вирішило догнать і пєрєгнать всіх. Тепер у нас фести проводяться не те що щодня (лише 23-го закінчився 2-й фестиваль кам’яної скульптури “Живий камінь”, але про нього кось згодом), а по декілька на день.
Розкажу про ті два, які проводилися у нас 24-го (серпня і.е.).
На перший “Барви неба” – фестиваль повітряних зміїв – я запізнився години на дві, тому саме цікаве пропустив. Втішився фотографуванням людей, які самі вчилися пускати зміїв.
Другий звався “Черкаська смакота” і являв собою кулінарний фестиваль, який організовували ресторації міста.
В Долині троянд зібралося чимало любителів поїсти на халяву, що її (Долину), було відверто шкода
Розумніші за усим тим спостерігали згори
А внизу кипіла кукурудза…
…і натовп
З усього того дійства мені сподобалася лише ікебана
Ще трохи фото з того фесту:
А увечері було запалення енергозберігаючого “вогню” на Пагорбі Слави і феєрверк (див. заглавну фотку)
З “вогнем” таки перестаралися – не потрібно було робити його таким великим. Ну вночі, то нехай.
Але що вони зробили із скульптурою Матері-Батьківщини (якою я ще нещодавно захоплювався http://haidamac.livejournal.com/131355.html, порівнюючи її з прямолінійною київською Лом-бабою)?.. От так вона тепер виглядає вдень:
Резюме. Перше свято, яке відверто не сподобалося… Ну не тішить мене вид натовпу, бажаючого скуштувати халявного шашлика, а більше того сміття, і витоптаних рослин, які вони по собі лишили. Не тішить “подарунок” до свята з безкоштовним транспортом. Перед 3-ю годиною (з якої транспорт мав стати халявним) маршрутки масово знімалися з рейсів і прямували в парк. В результаті я згадав старі радянські часи, і троллейбуси, що нагадували бляшану консерву з оселедцями…
Не тішили і відморожені молодики які вигуки “Слава Україні!” чергували з ідіотським “Емо підараси”, як і маса пива, яка пилася, жерлася, лилася, розливалася, смерділа на вулицях міста… Але це вже традиційне, на жаль.
За сим, всім добраніч
