Пам’ятаєте Драбівці? Дерев’яну Троїцьку церкву 18 ст.? І про ще одну дерев’яну церкву - Миколаївську, пам’ятку архітектури 18 ст., яка “розвалилася, і її десь забрали”. Та фраза не викликала оптимізму, з огляду на долю інших дерев’яних храмів, але церкву я таки знайшов.
Коли я планував цей писати пост, а ідея народилася ще там, на місці під холодним вітром, хмарним небом, без надії на обіцяне всіма прогнозами сонце, я хотів писати щось гнівне…
Але зараз я в теплому будинку, життя налагоджується :), і я раптом знайшов купу позитивних моментів у тому, що ми побачили з Оленою однієї жовтневої суботи на місці очікуваного розрекламованого пресою “єдиного в Україні музея млинарства”, що в свою чергу входить в скансен “Козацький хутір”, а той, як матрьошка, входить в історико-культурний заповідник “Чигирин”, який в свою чергу розбудовується за програмою “Золота підкова Черкащини”.
Цей маршрут можна рекомендувати для подорожі вихідного дня, причому як автомобільної, так і велосипедної. Хоча, для слова сказати, той маршрут я пройшов пішки (не рахуючи останнього пункту з рекомендованих тут). Але то більше 30 км ґрунтівок і взагалі боліт, тому не раджу це повторювати, якщо тільки ви не є таким же схибленим фанатом піших переходів, як автор :)
Загалом Лівобережжя Черкащини, заступлене тінню таких правобережних грандів, як Чигирин чи Канів, не є надто популярним серед туристів. І навіть якщо вони обирають подорож по лівому березі Дніпра, рідко заїжджають далі Переяслава, або ж обирають маршрути в сторону Пирятина, Лубнів…
Цілком заслужено перлиною українського дерев’яного церковного будівництва вважають дрогобицький храм св.Юра.
Видатний український мистецтвознавець Григорій Логвин охарактеризував храм святого Юра композицією де “архитектура, иконостас и росписи создают торжественную архитектурно-художественную симфонию”
Continue reading Дрогобич - частина 2 (дерев’яно-зодчеська) Святий Юр…
5 Comments on Дрогобич - частина 2 (дерев’яно-зодчеська) Святий Юр
Одне з найстаріших міст України, значний промисловий центр не тільки новітнього, але і всіх минулих періодів у своїй історії… Це місто викликає у мене дещо змішані почуття. Його аж ніяк не можна назвати а ні затишним, а ні охайним, з іншого - в ньому є стільки цікавого і непересічного. Мене вбиває той постійний базар, який з середніх віків вдалося потіснити з центральної площі Ринок лише у сусідні бічні вулиці, той побитий асфальт і пусті вікна-зінниці помираючого велетня - хоральної синагоги. В чомусь він подібний на Львів, в решті - абсолютно не подібний. Але я люблю його не за цю подібність, та й не за неподібність. У нього є свій шарм непересічного галицького міста.
Continue reading Дрогобич - частина 1 (історично-господарська)…
Нині фести в Україні влаштовувати стало модно. Куди не глянь, всюди якийсь фест. Неймовірні потуги країни Руїнії перетворитися на таку собі безтурботну країну Фестивалію…
Рідне місто не стало виключенням, навіть, здається, вирішило догнать і пєрєгнать всіх. Тепер у нас фести проводяться не те що щодня (лише 23-го закінчився 2-й фестиваль кам’яної скульптури “Живий камінь”, але про нього кось згодом), а по декілька на день.
Розкажу про ті два, які проводилися у нас 24-го (серпня і.е.).
Continue reading Фестивальне (репост з ЖЖ). Незалежність, змії, смакота…
Кам’янка-Бузька. майже центр
Львівська Кам’янщина особливо не може похвалитися надлишком уваги з боку туристів, залишаючись у тіні більш іменитих атракцій на кшталт Олеська, Підгірців чи того ж Підкаменя. Втім, мандруючи до вищезгаданих іменитостей, не зайве було би зазирнути і сюди, тим паче гак не такий вже й великий. Окрім того, пропонований маршрут, гадаю, буде також цікавий всім, хто іменитості вже бачив, але все ще питає, де би можна проїхатися за вихідний день навколо Львова. Маєте власне авто? Вирушайте зі Львова київською трасою – далі поворот на Радехів. Не проблема проїхатися також громадським транспортом – з автостанції №2 (по вул.Б.Хмельницького) – маршрутки курсують як дурні.
