Ідея цього поста народилася опісля повернення з мандрівки Доломітовими Альпами, коли друзі закидали мене запитаннями “що, куди й почім?”.
Аби не розпилятися на розповіді індивідуально кожному, більше того, сподіваюся, цей пост стане в нагоді й іншим читачам, вирішив звести корисну інформацію для тих хто вперше подорожує Доломітовими Альпами і хотів би зробити то максимально ефективно, і що головне – бюджетно.
Cima Ciadin dei Toce поблизу rifugio Fonda Savio | Tre Cime з Lago Antorno |
В мережі є повно пропозицій організованих турів до Доломітових Альп, зокрема від Дмитра Шатрова чи Юрія Шевченка. Одначе вартість таких фототурів у 1200+ євро (і це ще без вартості авіаквитків) не кожному по кишені. Жодним чином не хочу виступити таким собі відбивачем клієнтів у вищезгаданих добродіїв. Ясна річ, програма фототуру надзвичайно насичена (з купою цікавих місцин), немає потреби заморочуватися з транспортом (зокрема до таких місць, логістика діставання яких громадським транспортом лишилася для мене загадкою) тощо. Отже, якщо не шкодуєте тих грошей – фототур – то для вас. Мій пост для тих, хто волів би зекономити, вперше на власні очі побачити сувору красу цих гір, поєднати візит до Долімітів з відвідинами Венеції.
Мої рекомендації обмежуються одним регіоном – національним парком Tre Cime di Lavaredo (Tre Cime – італійською “три піки”), який 2009 року внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
rifugio Locatelli, Tre Cime та Paternkofel
Tre Cime, падав сніг | Cima Cadin di San Lucano |
Отже, Доломітові Альпи, як відомо, знаходяться на півночі Італії в регіоні Венето та автономіній області Трентіно-Альто-Адідже. Дістатися регіону з України не складно, і з Києва, і зі Львова існують ловкости від компанії WizzAir до Венеції (аеропорт міста Тревізо).
капличка між rifugio Auronzo та Lavaredo
поблизу rifugio Auronzo | підйом до rifugio Fonda Savio |
У Венеції, звісно, гір немає, треба їхати на північ. Нас цікавить столиця зимових Олімпійських ігор 1956 р. Кортіна-д’Ампеццо (Cortina d’Ampezzo), що в 125 км від Венеції. На жаль, залізницю до Кортіни не проклали, доведеться їхати автобусом. певно, існують і інші рейси з автостанції Mestre (материкова частина Венеції), але, якщо ви плануєте заодно відвідати і Венецію, раджу скористатися автобусом фірми ATVO, оскільки автобус від’їздить з острівної частини міста з Piazzale Roma (власне, виїздить з якихось інших пунктів, але на автостанції на Piazzale Roma автобус стоїть щось зо 15 хвилин, тому не треба непокоїтись, що його треба “ловити” на проміжній зупинці).
Доломіти з підйому до rifugio Fonda Savio
краєвид з rifugio Auronzo | вночі випав сніг |
До речі, зупинялися ми в готелі Airone неподалік (залізничний вокзал Санта-Лючія теж поряд), за 65 євро за двомісний номер (camera matrimoniale :) що досить непогано як для Венеції. Поряд є купа інших готелів, можна пошукати прийнятні варіанти і там. Шукати готелі десь ближче до центру немає жодної необхідності, всеодно йти пішки (ну або витрачати додаткові кревні на гондольєрів :), тим паче, не варто уподібнюватися туристам, що блукають зі своїми чемоданами на колесах вузькими вуличками середмістя, зневірившись колись віднайти свій готель :)
rifugio Locatelli та Paternkofel (Monte Paterno)
краєвид від rifugio Locatelli | Cima Cadin di San Lucano |
Існує два рейси на день (розклад чинний до 30.09.2014, далі – шукайте на сайті ATVO), раджу скористатися першим рейсом – з Piazzale Roma о 7:50, позаяк пізніший (о 10:50) коштує чомусь аж вдвічі дорожче. Отже квиток на автобус (якщо не проспали) – 12,50 євро. Квитки треба купувати заздалегідь (чи бронювати місце). Без проблем – купується електронний квиток на сайті самої компанії ATVO.
Хто прилітає рейсом Візейра з Києва, є можливість сісти на цей автобус в Тревізо, не заїжджаючи у Венецію. Але автобус від’їздить з автостанції Treviso Sud о 8:40 – в принципі достатньо часу, щоби встигнути туди з аеропорту (звісно, якщо не буде затримки рейсу).
як і біля інших пам’яток ЮНЕСКО, в Tre Cime повно японців :)
В Кортіну автобус за розкладом приїздить о 10:35 (цього літа ремонтується траса, то ж автобус об’їздить по вузьких серпантинах, затримка складає до години). Італія – це ні разу не Швейцарія, ніякої узгодженості в розкладах приїжджаючого та від’їжджаючого транспорту тут немає. Тому автобуса далі треба чекати аж до 14:05. То не страшно, адже Кортіна на диво не дуже снобське курортне містечко, яким цікаво просто прогулятися. Раджу також трішки повернутися по трасі якою їхали з Венеції, звідтам відкривається чудовий краєвид на долину, в якому заховалося це містечко.
Cortina d’Ampezzo |
Лишити речі можна в турінфоцентрі при автостанції (там є кімната для речей), але там дещо дивні “офіс ауерз”, ми там і ходили по Кортіні з наплічниками. Особливо нетерплячі можуть піти 12 км пішки через перевал до села Misurina. В часі виграшу, звісно, жодного, хіба в 3,5 євро.
розклади на автостанції Cortina d’Ampezzo |
Хоча в розкладі вказано, що автобус прямує прямо на Tre Cime, всеодно доведеться робити пересадку в Мізуріні (ще у купувати, чомусь, квитки в магазині Despar, але там все покажуть і без вас далі не поїдуть). Вартість проїзду Cortina-Misurina – 3,5 євро, Misurina-Tre Cime (rifugio Auronzo) – 4 євро.
lago di Misurina, в тлі масив Sorapis
Так само до Тре Чіме з Кортіни можна доїхати і іншим чином, хоча теж з пересадкою – автобусами 445 та 444. На жаль, знову ніякої стиковки, хоча дві години очікування на пересадку в Punto Panoramico Tre Cime має бути цікавим (сам там не був, не ручаюся, але назва зупинки промовиста :).
розклади на автостанції Cortina d’Ampezzo | розклади автобусів №№444 та 445 біля rifugio Auronzo |
Так, у мене гарна новина для тих, хто боїться високих перепадів висот і пішого підйому на 1000+ метрів по вертикалі. Тим чи іншим автобусом ми виїздимо на сам хребет (2230 м над рівнем моря) до rifugio Auronzo.
зупинка автобусів ‘Tre Cime’ |
Ідейні туристи від Мізурини, звісно, можуть йти пішки. Хоча би я не радив. Туристична стежка (в зворотньому напрямі), що бадьоро так вела від самого хребта, раптом вивела на трасу, намотувати серпантини по трасі – то ще те задоволення, знаєте).
Lago di Misurina | Tre Cime з Lago Antorno |
Rifugio – італійською – це турпритулок. Турпритулок, звичайно, в європейському сенсі цього слова. Заночувати можна і тут, але оскільки він досяжний автотранспортом, є й найдорожчим – 22 євро з носа за ніч (є і дорожчі варіанти, але ж ми – по-бюджетному). Причому душ коштує ще 5 євро, спальник (якщо не маєте свого) – 6 євро. Не вірите? Ріфуджо має свій сайт – http://rifugioauronzo.it/.
Хоча зупинятися в цій ріфуджі не бачу жодного сенсу. Хоча і стоїть вона під самими Tre Cime, але з такого профілю, що їх нормально не розгледиш, хоча краєвиди також досить гарні.
долина річки Ansiei та Auronzo di Cadore | Auronzo di Cadore і lago di Santa Caterina |
Йдемо далі. За якихосб 15 хв. минаємо капличку і виходимо до іншої ріфуджо – Lavaredo. Вона значно менша, коштує ніч тут трохи дешевше (всього 20 євро), але чай, зараза, теж дорогий – 2 євро. Тому харчами запасайтеся з дому ;)
Зупинятися тут теж сенсу особливого немає, краєвиди теж дуже незлі, але Тре Чіме бачимо з іншого профілю.
Tre Cime від rifugio Lavaredo |
Найцікавішим місцем для ночівлі мені (та, хіба тільки мені) видається наступна ріжуджо – Locatelli.
rifugio Lavaredo | rifugio Antonio Locatelli |
Від неї хвилин 40-50 ходу від rifugio Lavaredo через невисокий перевал.
шлях до rifugio Antonio Locatelli
От тут вже відкривається класичний вид на Три Піки та інші футуристичні вершини.
Проживання в rifugio Locatelli обійдеться також в 20 євро. У всіх трьох притулках на момент нашого візиту (липень 2014 року) були вільні місця, хоча, якщо хочете напевне, можна зателефонувати і забронювати заздалегідь, телефони віднайдете на фото. Персонал ріфудж володіє англійською.
20 євро, звичайно, не так дешево, але готель в Мізуріні (для прикладу) на двох обійдеться біля 100 євро за добу (душ і сніданок, щоправда, включено :)
Tobirgen Knoten |
Назад добираємося за тією ж схемою, всі розклади можете знайти тут на фото.
розклад Dolomitibus біля Lago Antorno | розклади біля rifugio Auronzo (Tre Cime) |
За бажання від rifugio Auronzo можна пройтися через Monte Campedelle до rifugio Fonda Savio, а вже звіди спуститися до Мізуріни. Хоча шлях там з перепадами висот і не такий легкий, як навколо Tre Cime, саме там чули (не бачили, але на звук вразило) – гірський обвал. Спершу то було схоже на гуркіт грому, який тривав непристойно довго, зрештою він продовжився сипухою (наче з десяток камазів одночасно вивантажують щебінь). Так що без підготовки та мінімального спорядження ліпше там не лазити, тим паче дорога раз у раз перегороджує та сама сипуха від попередніх обвалів, певно явище це тут часте.
Автобус на Кортіну слід чекати в центрі біля Despar’у (там же і купувати квитки). Якщо з пересадкою з 444-го на 445 автобуси, то біля озера (автобус, що прямує на Dobiacco)
Ще корисна інформація. Цей регіон німецькою зветься Sud Tirol (південний Тіроль), до І світової війни належав Австрії. Практично всі вільно володіють як Італійською, так і німецькою. Написи також дублюються німецькою.
тут є і такі туристи – придивіться до наплічника ;)
сніжничок | спуск від rifugio Auronzo до Мізуріни |
В усіх ріфуджах є ресторанчики, тому з голоду не пропадете, але коштує все дорого (про чай за 2 євро я згадував). Тому краще брати сало з дому :). Про крайній випадок, закупитися в Despar’i в Мізуріні.
в долині – місто Auronzo di Cadore |
В усіх ріфуджах є електроенергія, можна підзарядити телефон, акуми до фотика і т.ін. Вайфаю нажаль немає :). Хоча прогноз погоди можна дізнатися і у персоналу.
Мобільний зв’язок стабільний у rifugio Auronzo і по дорозі до каплички. Далі (включно з rifugio Lavaredo) зв’язок відсутній. Слабкий зв’язок є біля rifugio Locatelli (найкраще біля сусідньої каплички або по навколишніх вершинах).
масив Sorapis з Lago di Antorno
І насамкінець – щодо мап, можна, звісно купити в ріфуджах чи внизу в Мізуріні (чи в Кортіні). Можна скачати електронну версію для жпс. Для Андроїда мапа коштує щось трішки більше 20 грн. Нормальних безкоштовних офф-лайн мап не знаходив.
P.S. Мало не забув. Усі згадані ріфуджіо відкрито з травня по жовтень. У цей же період відкрита траса з Мізуріни до Тре Чіме, відповідно тільки в цей період існує автобусний маршрут до ріфуджіо Ауронцо.
Якщо ж ваш візит припадає після зачинення ріфудж – кінець жовтня чи листопад, особливо не засмучуйтесь. Можна гарно провести час і в Мізуріні, роблячи піші вилазки в напрямі rifugio Fonda Savio чи до масиву Sorapis, чи просто навколо озер Мізуріна та Анторно. Для фотографів – ліси переважно модринові – тому листопад – тут теж рай ;)