Полтава. Спаська церква, 1706 р.
Те, що ми бачимо знадвору муроване, насправді цегляний саркофаг, покликаний захистити дерев’яну церкву від руйнування. Звичайно, скажете ви, дикий спосіб захищати пам’ятку. Звичайно, скляний купол був би кращим… Втім тут треба зауважити на одне “але”. Рік, коли цей захист встановили. Не багато і не мало – 1845. Так, пам’ятки захищали вже тоді. Мотиви власне були іншими, тоді ця церква розглядалася не як пам’ятка архітектури, а радше як пам’ятка історії. Адже саме в ній захисники обложеного шведами міста присягали захищатися до останньої краплі крові, і саме в ній Петро І молився після перемоги в відомій битві.
Станом на 1837 рік церква геть занепала. Відвідуючи того року Полтаву, російський іпмератор Олександр ІІ пожертвував 2000 карбованців на її ремонт. Пізніше дворяни Полтавської губернії зібрали ще близько 25000 карбованців приватних внесків. На ці кошти в 1845 році над церквою, за проектом архітектора А.Тона спорудили цей саркофаг
Ось що про церкву пише ПГА:
Сооружение деревянное, трехсрубное, с притвором с запада, одноглавое. Квадрат центрального сруба при помощи парусов переходит в восьмигранник завершения. Бабинец соединен с центральной частью полукруглой аркой-вырезом. Деревянная часть заключена в кирпичный оштукатуренный футляр, накрытый большим приземистым куполом. Вокруг деревянных стен оставлен проход. Здание — единственный образец деревянного зодчества XVIII в. на Полтавщине
В 1847 році біля церкви побудували та освятили дзвіницю. Однак, на відміну від церкви, доля її була сумною, її зруйнували у 30-х 20 ст. Нову, абсолютно інакшу за стилем, модернову, збудували вже у наш час
Знайти церкву не складно. Знаходиться вона у маленькому скверику обабіч центральної пішохідної вулиці Полтави – Жовтневої неподалік знаменитого будинку земства (нині краєзнавчого музею)
