Від Університету ветеринарної медицини та палацу Туркулів-Комелло через невеликий парк згаданого університету можна перейти до колишнього комплексу монастиря Сакраменток.
колишні келії кляштору з боку монастирського саду
Жіночий чернечий католицький орден Сакраменток було засновано 1631 року у Парижі колишньої настоятельницею монастиря бенедиктинок в бельгійському Брюгге Мехтільдою. Фактично орден є відгалуженням одного з найдавніших католицьких орденів – Бенедиктинок, і його повна назва Орденом бенедиктинок з Адорації Найсвятішого Сакраменту.
У Львові сакраментки з’явилися 1710 року. А вже 1718 року на кошти воєводи Франца Цетнера та архієпископа Яна Скарбка для них спорудили перший храм, який втім був дерев’яним і проіснував до 1743 р. Зводився храм на тодішній східній околиці міста (це тепер вулиця Тершаковців факточно є однією з центральних вулиць міста :)
 |
 |
За будівництво нового мурованого храму та кляштору на місці попереднього взявся відомий архітектор Бернард Меретин, автор таких визнаних архітектурних шедеврів, як собор св.Юра у Львові чи ратуша в Бучачі. Саме за його проектом у 1744-1780 рр. зводиться бароковий костел Заручин Діви Марії і йосифа та монастирські келії. На момент закінчення будівництва у 1780 р. вежа костелу так і лишилася недобудованою.
старий вхід до келій
За її добудову взялися лише у 1881 році. До 1888 року за проектом Адольфа Мінасевича її частково добудували, змінили також деталі екстер’єру в стилі необароко. Ще одну перебудову здійснили невдовзі – у 1902-06 рр. за проектом Владислава Садловського, відомого вже нам за віллою Розвадовського. Саме тоді костел набув сучасних рис, типових для німецьких чи австрійських храмів, але досить таки оригінальних для Львова.
В той же час виготовлено новий вівтар авторства Фердинанда Маєрського та на колонах апсиди храму встановлено дві статуї янголів авторства Петра Войтовича, якого ми також вже згадували у розповіді про будинок Ландау
 |
 |
| фото 2007 р. | архівне фото після 1906 р. – сам костел практично не змінився |
От тільки на архівному фото видно, що… балкончика на другому поверсі не було. А ще деякі джерела пишуть, що архітектурною особливістю костелу була відсутність… порталу на чільному фасаді, сам вхід до костелу буцім-то був лиш через монастирські споруди. Але цю інформацію перевірити не вдалося. З архівних же фото цього не розгледиш.
Опис архітектури комплексу від Ігора Жука:
Визначальними для планувальної структури храму та композиції його фасадів є форми бароко. Костел відноситься до типу тринавної базиліки. Будівля мурована з каменю, має розвинутий виступ апсиди, склепінчасті перекриття і двосхилий дах. Посередині чільного триярусного фасаду, оформленого пілястрами, розміщено притвор з арочною нішею, вхідним порталом та балконом на другому поверсі, й зведено вежу-дзвіницю з куполом. По горизонталі фасади членуються профільованими тягами.
В інтер’єрі костелу частково збереглися пластичні оздоби, датовані XVIII ст. З півночі до храму прибудовується корпус монастирських споруд середини XVIII ст.
 |
 |
| балкончик та “всевидяче око” на чільному фасаді костелу |
Поряд з комплексом монастиря було закладено великий монастирський сад. В розпоряджені черниць також був Вороблячий став. Цікаво, що вже 1830-го року велику ділянку саду викупив у монастиря такий собі Ян Климович, який постачав фрукти до столу самого губернатора.
Монастирський сад, а згодом сад Климовича фактично відгороджував тодішню вулицю Вороблячу (згодом Госєвського, Марченка, а тепер – Тершаковців) від вулиці Пекарської. І лише у 1950-60-х роках, коли монастирські келії, залишки монастирського саду було віддано в розпорядження тодішньої ветеринарної академії, а при вул. Пекарській збудовано її головний корпус, тодішню вулицю Марченка (носила ім’я танкіста, що загинув, встановлюючи радянський прапор над львівською ратушею у 1944 р.) продовжили від колишньої площі Сакраменток (у 1960-х знану як Зелений ринок) через сад Климовича до перетину з вул. Пекарською.
 |
 |
| площа Сакраменток, фото 1910 р. | інтер’єр костелу, 1908 р. |
 |
 |
| колишній монастирський сад і палац Туркулів-Комелло |
Ігор Мельник стверджує, що в колишніх монастирських келіях, де 25 липня 1988 року відбувалися організаційні збори патріотичних сил вперше прозвучала ідея створення Народного Руху України.
Сам же костел на початку 90-х р. відреставровано коштом викладачів ветеринарної академії, і 1995 року передано Українській греко-католицькій церкві. Тепер це храм Пресвятої Трійці. Він закрема використовується для прощання з відомими львів’янами перед похованням їх на Личаківському цвинтарі.
 |
 |
| монастирський комплекс з боку саду | колишні келії монастиря з вул.Тершаковців |
список використаних джерел:
– Мельник Ігор, Загайська Роксоляна. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Центр Європи, 2010. – 352 с.
– Lviv: A Guidebook for the Visitor / Львів: Туристичний путівник. за редакцією Ю.Бірюльова — Видання друге / Second edition. — Lviv: Publishing House «Centre of Europe», 2007. — 548 с.
– Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів:, 2009. –
– Інтерактивний Львів. Вул. Тершаківців, 11а – церква Пресвятої Трійці (кол. костел Заручин Діви Марії та св. йосифа) http://www.lvivcenter.org/
Переглянути Україна на карті більшого розміру
Інші статті серії: Львів непопсовий