Львів Непопсовий. Цитадель

«Насамперед я житель, і я врятую тебе, моя фортеця, моя цитадель…»

(Антуан де Сент-Екзюпері)

Ця цитата на щиті, встановленому поруч з романтичною у своїх руїнах малою Максиміліанською вежею Львівської Цитаделі, стала своєрідним символом захисту цієї досі малознаної, романтичної та водночас жахливої у своєму трагізмі атракції Львова.


До комплексу споруд Львівськї Цитаделі піднімаємося звивистою вуличкою з дивною назвою Каліча Гора. Назва вулиці відома ще з 1450 р., коли тут селилися каліки та старці, а згодом було засновано шпиталь св.Лазаря (що згодом переїхав нижче на вул.Коперника). Вуличка упирається в гору, яка і дала назву вілиці – Каліча Гора, на неї ведуть східці…

Стратегічне та оборонне значення Калічої Гори та сусідніх з нею гори Шембека (Вроновських) та Пелчинської (Познанської) (в середньому 325 м над рівнем моря) було відоме ще з часів Хмельниччини. Так під час облоги Львова військами Хмельницького на Пелчинській горі була розташована російська батарея важкої артилерії, яка будучи вагомим силовим аргументом, становила значну загрозу мешканцям Львова. А вже у 1672 р. турки навіть збудували тут перші укріплення, встановили артилерію, з якої досить вдало обстрілювали середмістя. Тому до середини 19 ст. гору Шембека звали Турецькими шанцями. З гори, що стрімко спускалася до нинішньої вул. Коперника було легко контролювати Сокільницький шлях зі Львова на Стрий. Одначе, затиснене у своїх міцних мурах місто до пори до часу не потребувало окремих потужних укріплень в передмістях, тому будівництвом фортифікаційних споруд на горах нинішньої Цитаделі тоді так і не перейнялися.
Проте змінюються часи, змінюються військова техніка, тактика і стратегія, змінюються і потреби у оборонних спорудах. Нова влада Габсбургської монархії, під чию юрисдикцію потрапив Львів наприкінці 18 ст., наказує розібрати фортифікації середмістя, які фактично втратили своє значення через зміну принципів ведення війни (замість концепції укріплених міст з’явилася концепція укріплених територій) та через стрімкий розвиток міста, яке вже не поміщалося в тісних межах середмістя.
Австрійська влада розглядає різні варіанти будівництва нових фортифікацій (навіть були плани забудови Святоюрської гори), чи прилаштування вже існуючих споруд – “Червоний кляштор”, казарми Фердинанда тощо. Але жодні з варіантів не задовольняють вимогам. На півстоліття Львів лишається без фортифікацій. Стимул владі нарешті вирішити питання забезпечення оборони міста дають революційні події “весни народів” 1848 р. То ж вже у 1849-50 рр. розробляється проект забудови нових фортифікацій на зрівнених між собою горах Калічій, Шембека та Пелчинській. Автори проекту офіційно залишилися невідомими, хоча припускають, що це були архітектори австрійського військового міністрерства Х.Рессіг та й.Вондрушка.
Будівництво ведеться впродовж 1852-56 рр.

Сокільницька дорога, справа г.Шембека з укріпленнями Цитаделі артилерійська вежа при корпусі казарм Цитаделі

Виходимо до потужної фортифікаційної вежі, добре відреставрованої, але з помітними деталями в стилі “євроремонт”, подвір’я навколо вежі теж впорядковане, висаджені ялинки, стоять лавочки, ліхтарі…
Це так звана велика Максиміліанська вежа № 2 – частина фортифікаційних споруд Львівської Цитаделі.
Це – одна з чотирьох веж, які було призначена для артилерійської оборони міста та підступів до Цитаделі. Ці вежі нагадують прототип вежі Ж.Монталамбера, французького військового інженера, одного із співзасновників теорії полігональної ситеми. Креслення вежі, опубліковані Монталамбером у 1776 р., використав як основу австрійський архикнязь Максиміліян йосиф д’Есте для уфортифікування міста Лінц над Дунаєм (32 казематні вежі у дещо спростищеній формі, ніж то проектував Монталамбер). На теренах Габсбургської монархії такі вежі стали називати Максиміліанськими (за іменем архикнязя), або Лінценськими.
В діаметрі вежа має 36 м, а в плані являє собою правильний 17-гранник з округлим внутрішнім подвір’ям.
Цитую дослідження Тараса Піняжко “Цитадель у Львові”:

При проектуванні і будівництві вежі архітектором було виконано високо точну розбивку плану споруди. Відхилення елементів від вертикалі та горизонталі відсутні. У плані присутня зміна товщини радіальних стін, що утворюють разом з зовнішніми стінами вертикальні ребра жорсткості споруди. Така конструкція зустрічається первісно у максиміліанській вежі на острові Сан Еразмо у Венеції (1843 р.) та пізніше у форті Св. Бенедикта у Кракові (1856 р.).

Велика Максиміліанська вежа №2, готель “Цитадель-Інн” план цитаделі (з Вікіпедії)

Нині у вежі розміщено п’ятизірковий готель “Цитадель-Інн”. Місце з точки зору краєвидів (Каліча Гора – найближча до Середмістя) дуже вдале, але от з точки зору історії…
Під час окупації у 1941-44 рр. нацисти на всій території Цитаделі влаштували концтабір «Stalag-328» для військовополонених різних національностей. У вежі №2 за свідченнями радянських військовополонених було місце допитів та камери смертників. Серед них цей об’єкт називався “Вежею смерті”.
В цілому тут загинуло близько 140 тис.полонених.
Загиблих ховали у підвалах і заливали вапном, для дезінфекції. І тепер ніхто тут не провадить жодних досліджень, бо невідомо, на що можна натрапити.
А нині тут респектабельний готель. Як гласить напис на маркері в гугл-мапс, залишений невідомим автором “Чудовий спа-готель-ресторан у вежі смерті концтабору Шталаг-328. 140 тис загиблих в’язнів завжди раді вам!”.
Нещодавно на пам’ять про загиблих у концтаборі “Шталаг-328” на Цитаделі встановили хрест…

“Вежа смерті” фото часів ІІ-ї світової

Повз хрест виходимо до іншої великої Максиміліанської вежі – №1. Вона найпевніше найкраще зберегла свою автентичність і той вигляд, який вона отримала ще від 1870 р., коли всі вежі Цитаделі отримали шатрове накриття у зв’язку із переходом фортифікації до близької оборони, що пов’язувалось із втратою актуальності гладкоствольної артилерії, та перенесенням нової, нарізної артилерії до зовнішніх фортів, збудованих в околицях Львова в радіусі 4 км (не збереглися).

В плані вежа уявляє правильний 17-гранник, з округлим внутрішнім подвір’ям. Сухий рів та насипаний земляний вал з підпірною стіною утворюють зовнішнію оборонну систему, що затруднює доступ до форту та прикриває від обстрілу перший, житловий ярус споруди. Дно рову мощене плитами пісковику. Через рів перекодувався звідний міст, який у вертикальному положенні закривав в’їздну браму та бійницю над нею. Підйом мосту здійснювався за допомогою ланцюгового механізму, що був влаштований в приміщеннях першого і другого поверхів. Вежа двоярусна, з підвалом та горищем. Планувальна система ярусів – коридорна, з анфіладним зв’язком деяких приміщень першого поверху. Вікна кільцевого коридору першого та другого поверхів виходять у внутрішнє подвір’я. Сходова клітка півкругла в плані, виступає в об’єм внутрішнього подвір’я. Сходи між ярусами одномаршеві, забіжні. На фасаді з порталом головного входу влаштовано нішу з арочним завершенням. У тамбурі, поруч з вхідним блоком, в перекритті підвалу, першого та другого ярусів присутні прямокутні отвори, що утворюють вертикальну шахту для підйому гармат та боєприпасів. На терасі містився підйомний механізм. Сам отвір вертикальної шахти на рівні тераси має білокам’яне обрамування з пазами для встановлення металевого двоскатного дашка. Завершувався фасад бланшованою стіною з машикулями. Машикулі влаштовані в еркерах на кутах граней через один.

Велика Максиміліанська вежа №1

Велику Максиміліанську вежу №1 збудовано на горі Шембека, яка від 18 ст. отримала назву Вроновських, за ім’ям власника, який побудував тут свій маєток. Як пише історик Львова Іван Крип’якевич, при будівництві Цитаделі в уряду виник конфлікт з спадкоємицею маєтностей графинею Ю. Гумецькою, дочкою покійного С. Вроновського. На вимогу добровільно віддати землю графиня відмовлялася і писала листи зі скаргами до цісарського двору. Справу виграли військові, а графиня залишилась з нічим.
При будівництві вежі №1 виявлено велику кількість глиняного начиння, перепалених кісток, знарядь праці та велика кам’яна брила, на якій було висічено людський торс. Знахідки дослідниками датувалися 1 тисячоліттям до нашої ери. Припускають, що на горі Шембека містилося язичницьке капище.

За іронією долі австрійське військове міністерство, витративши чималі гроші для будівництва Цитаделі, за прямим призначенням нею так і не скористалося. У 1914 р. російські війська практично без опору оволоділи Львовом, так само як і у 1915 його залишили.
Справжні бої на Цитаделі розгорілися у листопаді 1918 під час так званої українсько-польської війни. Швидко опанувавши Львів у ході так званого Листопадового Чину (31 жовтня-1 листопада 1918 р.), українська адміністрація стикнулася з проблемою збройного супротиву польського населення міста. У вежі №1 розташовувались війська січового стрілецтва, які відбивали атаки польських бойовиків. Під час захоплення польськими бойовими групами Духовної семінарії на вул.Коперника та підпалі головного Поштамту, відбувався масований артобстріл скорострілами вежі №1. В результаті увесь фасад вежі з боку вул.Коперника було пошкоджено. Сліди обстрілу стіни вежі містять і донині.
Нині в вежі №1 міститься фондосховище Наукової бібліотеки ім.В.Стефаника (сама бібліотека міститься під горою в приміщенні колишнього Оссоленіуму), тому доступ пересічному туристу туди закритий.

ріг Дорошенка та Словацького під Цитаделлю. 1918-й, сліди обстрілу на стінах

Рухаючись в глибину укріплень Цитаделі невдовзі виходимо до головного корпусу, в якому містилися казарми гарнізону.

Казарми складаються із блоку двоповерхових будівель, заломаного посередині в південному напрямку. Протяжність казарм становить 300 м. Сьогодні він вкритий двосуатним дахом. Головний вхід до казарм було влаштовано у західному крилі казарм на першому рівні. Доступ до нього здійснювався через дерев’яний міст і звідну браму, яка своїм полотном закривала білокам’яний портал. Крізь них потраплялось у навскрізьні сіни, через які виходилось на головний навчальний плац. У місці залому казарм з внутрішнього боку розташувалась напівкругла вежа з артилерійськими пунктами для гармат і рушниць на кожному рівні. Її метою була оборона казарм у випадку, коли ворогу би вдалось прорватись крізь фланкуючий вогонь двох Максиміліанських веж на територію північного Ваффенплацу і наблизитись до брами в оборонному мурі внутрішнього плацу. Простір між вежами і казармами займає мур Карнота з бланкованою стіною на другому рівні. Вздовж нього здійснювався перехід від казарм до артилерійських веж. На сьогодні збереглась лиш північна куртина цього муру з одним рівнем стрільниць, тепер з двоповерховою добудовою з внутрішнього боку. На останньому рівні, як і на казармах, теж влаштовано артилерійські пункти для легкої артилерії. Завершує вежу бланкована стіна з мешикулями.


Бічна артилерійська вежа при корпусі казарм Цитаделі

До корпусу казарм з обох боків було прибудовано квадратні в плані артилерійські вежі, як і у Максиміліанських вежах, на першому рівні розміщувався житловий корпус (однак з бійницями для рушниць по обидва боки вікна). На решті двох поверхах були артилерійські пункти з бійницями для далекострільних гармат, теж з малими бійницями по боках.

З 1856 р. у казармах розміщується Цісарсько-королівський 30-й піхотний полк, неофіційно званий “Львівські діти”, а у У 1865-66 рр. у тюремних камерах казарм утримувались в’язні придушеного польського повстання.
Під час Листопадового Чину в корпусі казарм містилвся гарнізон січових стрільців та шпиталь для поранених. Під час відступу у ніч з 21 на 22 листопада, будівлю казарм було підпалено.

В повоєнний час тут квартирувався 19-й піхотний полк польського війська, але за спогадами очевидців вхід на Цитадель був вільним.
До казарм було влаштовано вхід з протилежного ніж зараз боку, його прикрашали скульптури левів, які безслідно зникли під час 2-ї світової. А за корпусом казарм в напрямі малих Максиміліанових веж був стадіон, на якому проводили перші футбольні матчі у Львові. його трибуни було влаштовано на земляних оборонних валах.

корпус казарм 1941 р. концтабір на Цитаделі

У 1941-44 рр. східне крило казарм переоблаштовується під тюремні камери. У західному крилі розташувалось командування табору. У камерах казарм спочатку липня 1941 р. утримувались радянські військовополонені, а з січня 1943 р. сюди переводять французьких та бельгійських полонених з Рава-Руського концтабору «Stalag 325». З осені 1943 р. у казармах утримуються італійські полонені, які відмовились продовжувати боротьбу у рядах вермахту.

У повоєнний час на території укріплень була військова частина, від 70-х років — склади заводу «Електрон». В буремні 90-ті корпус казарм переоблаштовують під потреби банку “Електрон” та офісний центр. У 2007 році 98% акцій банку “Електрон” купила Volksbank International AG. Тому нині тут міститься “дочка” “Фольксбанку”. І хоча банк австрійський, а не німецький, назва, написана німецькою, у історичному контексті викликає дещо дивні асоціації…

Від корпусу казарм вирушаємо на південь до вже згаданої напівзруйнованої вежі. Це – мала Максиміліанська вежа №3. Ця, і сусідня 4-та вежа звалися малими, тому що були вдвічі меншими у діаметрі (18 м замість 36) та не мали внутрішнього подвір’я.
Форт сполучався з зовнішнім дитинцем укріплення через підйомний дерев’яний міст, перекинутий через сухий рів форту. При піднятті полотно моста закривало браму головного входу, а додатковою перешкодою була цистерна з водою, влаштована під мостом.


Мала Максиміліанська вежа №3

Вежа є дев’ятигранною в плані, з прямовисними, викладеними з червоної нетинькованої цегли стінами. Просторово вежа складається з двох надземних, двох підземних рівнів, розташованих під частиною споруди та завершена відкритою терасою. Гвинтові сходи вертикальної комунікації розташовані в центральному циліндрі, що виходить на терасу та завершений купольним склепінням. Головний вхід до вежі влаштований на рівні першого поверху через підйомний міст зі сторони дитинця цитаделі. Планувальна структура першого поверху сформована приміщенням головного входу, коридором, що по колу огинав частину об’єму сходової клітки та з двох сторін виходив до великого залу, який займає п’ять прясел зовнішньої стіни та призначався для проживання солдат. У радіальних стінах приміщення головного входу були влаштовані чотири косі бійниці для легкої зброї, ще одна розташована у стержні сходової клітки. В приміщенні зліва від входу був влаштований туалет, про що свідчать виходи мурованих колодців, як в середині так і на зовні у фосі сухого рову.

В листопаді 1918 р. тут також точилися запеклі бої, особливо 15 листопада, коли, скориставшись послабленою лінією оборони січових стрільців, польські ополченці наблизилися майже впритул до вежі.
У вересні 1939 р., коли війська Вермахту вже були в околицях Львова, на Цитаделі організовується пункт оборони міста. Зокрема у вежі №3 встановлюються дві італійські 150-міліметрові гармати часів Першої світової, які обстрілюють передові загони німців.
Тому вежа стає мішенню для літаків Люфтваффе. за характером руйнування вежі дослідники схиляються, що у вежу (чи поряд з нею) влучило дві авіабомби, що спричинило глибокі розломи в потужних стінах форту, руйнування перекриття та однієї з граней з південного боку.

У такому вигляді вежу можна побачити і зараз. Відвідування її, звичайно, з ризиком для життя та здоров’я (вежа у аварійному стані!!!), зате можна побачити її влаштування не тільки зсередини, а так би мовити і у розрізі.

З коридору можна було зайти ще до двох житлових приміщень, обмежених радіальними стінами та розташованих справа від входу. Підвальне приміщення малих веж використовувався для зберігання амуніції та провіанту і нараховував окрім радіального коридору три малих та одне більше приміщення. Саме тут в підлозі підвалу був влаштований круглий люк, що вів до приміщення ще нижчого рівня, в якому була влаштована цистерна для зберігання води. На другому поверсі розташовувся єдиний, круглий в плані зал артилерійської батареї, де встановлювались важкі гармати на колесах. Для гальмування сили віддачі при пострілі, гармати кріпились вертикальним пальцем до скоби, вмурованої в стіну під великою бійницею. На гак в замку склепіння був підвішений поліспаст для підйому набоїв при зарядженні гармат. У центрі приміщення, в склепіння вмонтований ще один гак для підвіски освітлювальних ламп.
У склепіннях тамбуру головного входу та в перекритті другого поверху був влаштований прямокутний люк призначений для підйому гармат, механізм якого монтувався на верхній терасі вежі.

Шкода був у маркому одязі, тому не став намагатися вилізти тими крученими східцями на верхній рівень. То ж потрібно якось повернутися сюди ще…

Повертаємо на захід і рівною прямою дорогою виходимо до останньої з веж – малої Максиміліанської вежі №4. Вона є близнюком вежі №3, зате виглядає як новобудова.
Хоча у 1918-му році вона найбільш потерпіла від боїв, оскільки обстрілювалася поляками відразу з декількох точок – школи кадетів, трамвайного депо, школи Марії Магдалини, та ряду житлових будинків вздовж вул.Героїв Майдану та Глінки.
Найбільш кровопролитний бій зав’язався тут зранку 21-го листопада 1918 року, коли польська група “Цитадель” під командуванням З.Тшешньовського мала здійснити відволікаючий маневр, але замість того здійснила самовільний штурм вежі №4 всупереч наказу. Атака була відбита, а більша частина групи полягла у бою.
Масований обстріл вежі спричинив руйнування стін з боку нинішньої вул.Вітовського. По війні вежу було відремонтавано, там влаштували… військовий голубник.

Мала Максиміліанська вежа №3 атака вежі №4 21 листопада 1918

Нещодавно у вежі велися ремонтні роботи з метою влаштувати тут… ресторан. Вже декілька років будівництво призупинене, кажуть, тут загинули будівельники. Може всіми силами противиться це безперечно цікаве місце (влаштувати б музей та меморіал) чисельним спробам людей без пам’яті та совісті перетворити його на розважальний центр…


список використаних джерел:
– Крип’якевич Іван. Історичні проходи по Львові. – Львів: Апріорі, 2007.
– Піняжко Тарас. Цитадель у Львові http://www.lvivcenter.org
– Дудко Наталя. Врятувати Цитадель // Львівська Ратуша, 2012. – 29 листопада.
– Lviv: A Guidebook for the Visitor / Львів: Туристичний путівник. за редакцією Ю.Бірюльова — Видання друге / Second edition. — Lviv: Publishing House «Centre of Europe», 2007.
– Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів: Апріорі, 2009.
– Україна Інкогніта. Львівська Цитадель http://ukrainaincognita.com
– true_la_al Львівська Цитадель взимку


Переглянути Львів на карті більшого розміру

Інші статті серії: Львів непопсовий

Коментування закрито