Чудова панорама покутського містечка Гвіздець, що в Коломийському районі на Франківщині, відкривається з дороги з сусіднього райцентру Городенка. Головну домінанту містечка, здається, видно звідусіль. Це потужний архітектурний комплекс колишнього монастиря бернардинів з костелом Непорочного Зачаття Діви Марії і Святого Антонія. Про цей кляштор і піде сьогодні мова.
 |
 |
| панорама Гвіздця з Городенківської траси | “ворота” кляштора |
Історія бернардинського кляштору у Гвіздці починається ще 1715 року, коли власник містечка Міхал Пузина, писар Литовський, отримав згоду Львівського єпископа Яна Скарбка на поселення тут черниць ордену. Фундатор зобов’язався побудувати власним коштом костел і кляштор для 12 монахинь, захристію і бібліотеку, виділити відповідну площу на город для монастиря.
Того ж 1715 року було збудовано дерев’яний костел, який мав виконувати свої функції до будівництва нового, мурованого.
По смерті чоловіка розбудовою монастиря опікувалася Софія Пузина з Потоцьких.
Далі маємо певне неспівпадіння дат в різних джерелах інформації. Зокрема ПГА стверджує, що будівництво нового мурованого костелу і кляштора велося з 1723 по 1731 рр.
Хоча, можливо, за рік початку будівництва ПГА приймає рік фундації костелу Софією Пузиною, про що, зокрема загдує “Словнік географічний Крулєвства Польскєго”.
Разом з тим інші джерела, наприклад Надія Шегда у статті «Костел бернардинів у Гвіздці, або Принести свою цеглину», опубліковану у Івано-Франківському тижневику «Репортер» 24.04.2008 згадує, що 1728 року дерев’яний костел з кляштором згорів і після невдалих спроб поновлення, було прийняте рішення спорудити мурований костел. Щоправда авторка посилається на вельми романтизовану оповідку, що «впродовж десяти років, утворивши ланцюг, люди з рук в руки передавали по цеглині із Заболотова, аби у їхньому селі був кляштор».
Але про загибель старої дерев’яної обителі у 1728 році і початок будівництва мурованого кляштору у 1730 р. згадує і сайт www.gvozdets.if.ua, подаючи вельми докладну історію поселення і власне монастиря бернардинів, на жаль не даючи послання на джерело інформації.
То ж за версією сайту «Гвіздець» 27 червня 1730 р. було освячено наріжний камінь святині. Будівництвом опікувався новий чоловік Софії – Людвік Калиновський, а згодом – його нащадки (що теж дивно, позаяк інші джерела згадують, що Пузини володіли Гвіздцем аж до приходу совітів у 1939 р., підтвердженням чого є знищений у роки другої світової палац Пузин) . Як би там не було, і хто би не фінансував будівництво, керував будовою о. Яблоновський. Будівництво було закінчено у 1735 р. , а новий костел – освячено (нагадаємо, за версією ПГА це сталося на 4 роки раніше, хоча, мабуть, не суттєво).
З 1735 по 1742 рр. тривали оздоблювані роботи інтер’єру, а 1759 року перед костелом було встановлено колону зі статуєю святого Яна з Дуклі.
 |
 |
Келії кляштора було збудовано у тому ж таки 1723 р., в той самий час, коли і ворота-дзвіницю і муровані стіни, що оточували периметр кляштору.
1784 року в приміщеннях келій було відкрито народну школу.
У 1838 та 1880 рр. костел реставрувався, однак нищівна пожежа 3 вересня 1888 року змушує робити ще одну велику відбудову. Під час пожежі було втрачено дахи, велику кількість церковного начиння і барокові вежі. Останні було відновлено у зміненому вигляді – вони набули шпилястих рис. Відновлювальними роботами, що тривали до 1892 р., керував Альбін Загурський.
В той час костелу значно не щастило. Нова пожежа 1896 року знову значно нищить костел, і він знову ремонтується.
А у 1899-1902 роках невідомі інженери грунтовно від фундаменту перебудовують дзвіницю.
Вежі і дахи костелу значно потерпають від бойових дій у 1916 р. Їх відбудовують у 1918 р. (за іншими джерелами у 1919-1922 рр.) за проектом Єжи Косінського під керівництвом інженера Райша і Вадовського. Саме за проектом Косинського костелу повертають первісні барокові завершення веж, які можемо бачити і нині.
 |
 |
| св. Ян з Дуклі |
1945 року черниці залишають кляштор. Спершу тут розміщується будівельний склад, потім зерносховище, у келіях – лікарня, а згодом – музична школа і бібліотека.
13 червня 1992 року костел наново освячується біскупом Рафалом Керницьким і входить до складу Івано-Франківського деканату.
Архітектура костелу та кляштору дуже добре описується на згаданому вже сайті «Гвіздець», тому просто прицитуємо його:
Костел розміщений на північ від ринку містечка Гвіздець і скерований на схід. Мурований з цегли, з використанням каменя, штукатурений. Однонефовий з мілким трансептом, не зовсім квадратовим презбітеріумом, замкнений прямою стіною.
До презбітеріуму від півночі прилягає прямокутна комора, а від півдня – захристія і стіни кляштору.
Неф типу стіноколонний має властиве прясло, до якого зі східного боку прилягає півпрясло, яке відрізняється через розбудовану артикуляцію стін і склепіння.
Так само із заходу є додатково продовжений такий самий вигляд на відстані, що служили для розміщення музичного хору, який з’єднується з вежами в їх основі.
Артикуляція стін нефу зроблена з допомогою спарованих композиційних пілястр, які завершуються оздобленням: литтям аканту на капітелях, виконаних в художній техніці. Вони розміщені на однаковій широкорозставлені в певному співвідношенні і здвоєні на внутрішній стороні.
 |
 |
В трансепті і пресбітеріумі стіни розділяють поодинокі пілястри, які двостороннє здвоєні. Підтримують вони виступаючі над ними карнизи, що є в усьому костелі і перервані лише на західній стіні. В бічних стінах нефу – широкі виступи у вигляді полиць профільованих архівольтами з виступами досередини. Частина стін між спареними пілястрами в нефі легко сприймаються. Склепіння нефу і презбітеріум, і прясла перехрещуються з особливими подвійними гуртами, що утворюють вузькі впадини над півпряслами, а також над плечима трансепту. Це все розміщене тут вертикально до осі костелу. Вікна понад карнизами в нефі, презбітеріумі і трансепті прямокутні, оточені рамами. В нижній частині нефа і трансепті вікна малі і овальні.
В порталі при вході до комори і захристії двері прямокутні, профільовані і мають прямокутні причілки. Між пілястрами прямокутна плита оточена прямокутно-опуклою рамою В товщині муру є сходи, що ведуть на амвон. Хори музичні, спираються на дві колони. Підпори тримають профільований гжимс, вище якого є парапет у формі аттика, оздобленого плитками.
 |
 |
Зі сторони південної вежі з кляштору через сходову площадку є доступ на хори. Фасад костела, з погляду на розміщення веж, є значно ширший від нефу. Середня частина є одноплощинна, двоповерхова, зв’язана з бічними вежами. Завдяки особливим триповерховим фланкованим вежам костел чудово виділяється на навколишньому фоні. Лінія фасаду особливо гармонійна з випуклою серединною частиною м’якими внутрішніми зарисованими увігнутими лініями елеваціями веж і глибокими заглибинами на стиках між всіма частинами.
Поверхи виразні через широкі паси, спільні для середньої частини і веж, з ледь помітними архітравами і фризами , але в основному вони особливі. Вертикальна артикуляція зроблена на першому поверсі за допомогою тосканських пілястрів, на другому і третьому – виступи. Особливо на кутах нижнього поверху веж зроблені важливі колони в псевдокапітелях, утворених з виступаючих балок. Скріплення середнього поля має спрощений вигляд, складений з композиційних пілястрів в канелюрах, які фланкуються через з’єднані волюти, і які підтримують вигнуті вгору карнизи з постаментом на осі. Волютні з’єднання вміщують Всевидяче Око, увінчане хрестом, а по боках – кам’яні вазони.
На осі середньої площини фасаду є прямокутний вхідний отвір профільований ошатним обрамленням, прикрашений портиком з коринфськими колонами з канелюрами, які підтримують балки, з вигнутим півколісним карнизним фронтоном.
 |
 |
 |
В такий спосіб на завершеній поверхні фасаду важливе місце займає Всевидяще Око і Євхаристична чаша. Над фронтоном знаходиться невеличке овальне вікно без обрамлення. На другому поверсі середньої площини розташоване вікно з профільним обрамленням, скріплене ключем, що спирається на карниз з плоскими консолями. В цій же площині є ніша, замкнена виразною півкруглою аркадою, що спирається на виступах.
На нижньому поверсі веж є прямокутні вікна невеликого розміру вище ніші з профільованим обрамленням, спертим на карниз. Вікна верхніх поверхів – з плоскими профільованими обрамленнями з ключами. На осі псевдоколон, вище карнизів, в заглибинах муру, – кам’яні вазони. В нішах нижнього поверху веж – дерев’яні різьблені фігури Святого Францішка і Святого Антонія.
В ніші середньої площини, на останньому третьому поверсі – різьблені кам’яна фігура Матері Божої Непорочної. Поділи всіх частин нефу і трансепту зовні виконані з допомогою псевдопілястрів, які підтримують карнизи, що оперізують цілий костел.
Кутові частини споруди заокруглені, з’єднані легкорозсуненими здвоєними псевдопілястрами. Стіна східної частини костелу зміцнена добудовами до кутів. Призначення добудови з північної сторони служило для комори, а з півдня і заходу – захристія. Стіни оздоблені парними тосканськими пілястрами, які підтримують карнизи. У вікна комори вмонтовані грати. Дахи над нефом і місцем для вівтаря і трансептом трикратно ламані, покриті бляхою. Дахи веж оббиті бляхою у вигляді груші, з псевдолюкарними і двоступінчастими восьмигранними ліхтарями.
 |
 |
| архівне фото з http://www.gvozdets.if.ua/. Старі шпилясті вежі |
Кляштор мурований з цегли, з використанням каменя, штукатурений. Має круглі крила. Двоповерховий. Прилягає до костела з південного боку, з яким утворює внутрішній дворик квадратної форми. З дворика уздовж стін є внутрішні коридори з вікнами, а за коридорами є келії. На першому поверсі з заходу, у фронтовому крилі, розміщене службове приміщення, магазин, в південно-західному куті – кімната. В південному крилі – салон, архів, концелярія , парафіяльна, розмовниця і сіни.
В східному крилі – кухні і сіни, що виходять на город. На другому поверсі в усіх крилах – кімнати з передпокоями. А в східному крилі – салончик і комора. Сходові клітки прилягають до костела в східному і західному костелах. Приміщення в середині має вигнуті хрестоподібні склепіння.
 |
 |
| вівтар | весільна фотосесія |
Усі стіни завершені профільованим карнизом, скріпленим на кутах виступом. До кута (зі східної сторони) прилягає до стіни нерегулярний додаток. Вікна прямокутні, оточені рамою. В кожному крилі є вхід до кляштору. Із сходу – простий портал, завершений трикутним причілком. Дахи двохспадові з люкертами.
 |
 |
| бічний вівтар | хори |
Кляшторний комплекс оточений цегляним штукатуреним муром. Дзвіниця з 1776-1778 років перебудована в 1899-1902 років. Мурована з каменя, у формі двоповерхової з двома входами брами. Нижня частина обрамлена замкненими півкруглими проходами, з’єднаними зі сходу сліпими порталами.
 |
 |
| Брама-дзвіниця |
Верхня частина значно вужча від долішньої і з’єднана плоскими волютами і вазонами та розчленована пюсканськими пілястрами. На осі пілястри двосторонньо подвійні, по бокам – парні пілястри. Верхня частина завершується карнизом , багатоступінчастим , профільованим виламаним над підпорами, а також з’єднаний з фрагментами півкругового причілка. На осі – кам’яна різьба: Матір Божа Непорочна. По боках – Ангелочки на колінах. У верхній пройомах дзвіниці – два дзвони.
 |
 |
 |
| скульптура Матері Божої на дзвіниці | ангелочок | вхід до дзвіниці |
Перед фасадом костела, на його осі; знаходиться кам’яна різьба Святого Яна з Дуклі (II чверть XVIII ст.), поставлена на високому кам’яному постаменті в формі філяра, композиційного на цоколі.
Костел і кляштор знаходяться в занедбаному стані. Склепіння святині має вздовж глибоку тріщину, конструкція мурів порушена. На стінах у багатьох місцях обпала штукатурка і карнизи.
 |
 |
| будинок келій |
З майна залишилось на місці сильно пошкоджені структури вівтарів, а також рештка місць для органів. Різьба в нішах фасаду надто понищена деревоїдами. Частина речей костельних свідомо знищена, частина ж – викинена в ставок, що поблизу. Деяке обладнання в 1945 році було перевезено до монастиря бернардирів в Ліжаєвську.
 |
 |
 |
| костельні мури | св. Ян з Дуклі |
З відвідинами костелу нам пощастило. Був вечір суботи, а, виявляється, бернардинський кляштор є улюбленим місцем фотографування місцевих молодят. То ж до фото сесії приєдналися і ми :)
Список використаних джерел:
– Сайт “Гвіздець”
– S?ownik geograficzny Kr?lestwa Polskiego i innych kraj?w s?owia?skich. – Tom II. – strona 924
– Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 2 – с. 227
– Шегда Надія . Костел бернардинів у Гвіздці, або Принести свою цеглину. // “Репортер” Івано-Франківський тижневик. – 24.04.2008
– Федорів Олександр. Івано-Франківськ та область. Путівник. – Харків: Біблекс. 2008 р.
Переглянути Україна на карті більшого розміру