Львів непопсовий. “Під совами”

admin | 17 Вересня

Сьогодні повернімося на Новий світ. Східна частина Нового світу в районі вул.Сахарова дістала назву від Вулецького потоку – Вулька.
Від вулиці Сахарова до Стрийської піднімається вулиця Героїв Майдану, яка з’явилася у 1880-х роках. На цій вулиці привертає увагу декілька цікавих кам’яниць. Про дві з них сьогодні і йтиметься.

вулиця Героїв Майдану. в центрі будинок на Героїв Майдану, 6

Вулиця раніше звалася Гвардійська – дістала свою назву з другим приходом радянської влади у 1944 році. Первісно вулиця називалась Парковою, оскільки виводила до Пелчинського парку (Нині парк культури і відпочину ім.Б.Хмельницького). У 1901 році після побудови на Помірках комплексу Кадетської школи вулиця стала зватися Кадетською. У 1938 році вулиця отримала назву Пеовяків “від POW (Polska Organizacja Wojskowa), організаторів повстання проти встановлення у Львові української державності в листопаді 1918 року. З 1940 р. вулиця носила ім’я Ернста Тельмана, а вже з 1941 звалась Бескидською. Радянська влада певно нічого не мала проти Бескидів (гірський район Карпат), але назви, дані гітлерівцями, принципово слід було замінити, чому не повернули довоєнної назви, важко сказати. Тому вулиця стала Гвардійською. Вже по подіях Революції Гідності її перейменували на Героїв Майдану


вул.Кадетська, архівне фото. На передньому плані кам’яниці під №4 та 6	Балкончик на Героїв Майдану, 6

Найпримітнішою будівлею цією вулиці є кам’яниця під № 6. Її зпроектував для власних потреб архітектор та політичний діяч Гіполіт Слівінський (1866-1932 рр.). Будинок збудовано 1902 року. У 1908-1914 р. у цьому будинку мешкав Юзеф Пілсудський (1867-1935 рр.), майбутній маршал та очільник другої Речі Посполитої. Про цей факт свідчить меморіальна табличка, встановлена над брамою у 1933 р., та дивом збережена “за совітів”. А у 1944 р. у цьому будинку розташовувався штаб АК (Армії Крайової), остановним завданням якого було відновлення польської адміністрації у Львові після відступу німецьких військ.

Через скульптури сов на фасаді будинок отримав назву “Кам’яниця під совами”, хоча нині можна зустріти іншу неофіційну назву будинку – отриману по аналогії з відомим київським витвором Городецького – “Будинок з химерами” через наявність на тому ж фасаді скульптур горгулій, грифонів та інших потвор.


	“Найстрашніша потвора у Львові”

Автором скульптурного декору кам’яниці був Антоній Попель.
Сам будинок, збудований в стилі неоготики – триповерховий, симетричний відносно центральної осі. Має бокові ризаліти з балконами на другому поверсі та завершуються вімпергами (трикутними фронтонами), що в свою чергу вінчаються фіалами – головними атрибутами готичної архітектури. Фасад будинку рустований кам’яними плитами. Цокольний поверх рустований, має невеличкі півкгуглі вікна.


понівечені грифони у 2012 р.	вони ж у 2008 (фото zanooda)

В центральній частині першого поверху розміщено браму, яка має по обидва боки пілястри, увінчані фігурами грифонів, нажаль понівечених. Ці пілястри завершуються фіалами зі скульптурами сов. Над дверним порталом влаштовано стрільчастого типу тимпан з вписаним в нього круглим вітражним вікном. Над поталом влаштовано вже згадану меморіальну табличку про перебування тут Пілсудського.

Віконні портали арочної форми другого поверху увінчані маскаронами (два жіночих, 3 – чоловічих, що можливо зображають представників різних національностей, що населяли Львів). Підвіконний карниз прикрашений декоративною металевою візерунчастою решіткою, яку підтримують скульптури горгулій (чи якихось інших потвор).

На бічних ризалітах розташовані кам’яні балкони з візерунчастим орнаментом. його підтримують кронштейни з маскаронами „найстрашніша потвора у Львові”. В місці кріплення балкону до стіни – скульптури баранячих голів. Балконне вікно та двері також арочної форми, увінчані маскаронами із зображенням лицаря в обладунках (на лівому ризаліті) та кардинала (на правому).

Вікна третього поверху – прямокутні з виступаючими зовнішніми підвіконниками з декоративною металевою решіткою. Поверх позбавлений цікавих елементів декору на фасаді. Над ним підносяться вже згадані вімперги з фіалами.


Вімперг

Але варто зайти через браму в сіни будинку. Від майстерно розмальованих стін в манері пізнього середньовіччя просто зносить дах.

Чого лише варті готичні візерунки, серед яких проглядаються літери, якими, очевидно, зашифровано таємничі тексти? А маскарони ж жіночих та мефістофельського виду голів?

Але головна родзинка – то розмальовані в жовто-червоне на фоні синьої в зорях склепінчастої стелі невюри – ще один з атрибутів готичної архітектури та середньовічних храмів. Одначе таке кольорове розмаїття створює якісь зовсім інші почуття, ніж відчуваєш те в старовинних храмах…

Сусідню ж кам’яницю, в якій нині розташовується паб “Чорний кіт” (Героїв Майдану, 4) збудували у 1906 р. за проектом архітектора Збіґнєва Броховича-Левіньського. Будинок оздоблений елементами середземноморської готики.