Львів непопсовий. Куркове братство

admin | 13 Травня

Ще донедавна, спускаючись парковими алеями та покрученими вуличками з Високого Замку, подорожній міг вибрести до цікавого будинку з наріжною високою вежею, що надавала йому подоби замку. Нині з паркового боку – будмайданчик і до будівлі можна вийти лише з боку парадного – вулиці Лисенка, що носила колись назву Куркової…


один зі стовпчиків головної брами	наріжна вежа Стрільниці

Згаданий будинок-замок – то міська стрільниця Куркового братства (Confraternitas Jaculatorum). Історія братства сягає середніх віків (перша згадка – 1445 р.). Створене воно було з метою організації оборони міста і формувалося зі складу ремісників – членів цехів. Кожен ремісник, вступаючи до цеху мав подарувати братству зброю і регулярно відвідувати вправи з військового вишколу. Тоді членство у Курковому братстві було обов’язковим, на прогульщиків накладали штраф. Відмазатися вдалося лиш вірменам (ті довели, що їх хлопці, супроводжуючи торгівельні каравани на Схід, і без тих дурних виправ чудово вміють обходитися зі зброєю), а гебреїв, як то водиться, ніхто і не запрошував.
Братство звалося Курковим, бо мало за мішені для вправлянь в стрільбі півня (польською – kurek), чи не саме цьому польському півневі ми завдячуємо нашому слову “курок”?
Найвправніший стрілець отримував титул “куркового короля”, отримував грошову винагороду, звільнення від сплати податків, ланцюг з позолоченим півем та загальну шану на цілий рік, доки куркового короля не переобирали. Інтронізація куркового короля проводилася на свято Божого Тіла (Пресвятої Євхаристії – у четвер на десятий день після Зелених свят).


герб Куркового братства	старий будинок Стрільниці та церемонія посвяти “куркового короля”, фото з lvivcenter.org

Неабиякою заслугою в тому числі і Куркового братства є те, що Львів за всю свою історію успішно витримав понад 300 облог. Але з 18 ст. роль Куркового братства, як організації військової втрачається. Він перетворюється на такий собі елітний клуб, де регулярно обирають “куркового короля”, вправляються в стрільбі, але вже ради цікавості та приємного відпочинку, аніж військового вишколу. У народі той “VIP-клуб” прозвали колтунерією (відстале та провінційне міщанське середовище. Назва увійшла до широкого вжитку на поч. XX ст. завдяки творам Ґабріели Запольської, яка означала цим словом тогочасне міщанське середовище Львова. Назва походила від слова “колтун” (ковтун), яким позначали збите в клубок брудне й нечесане волосся).
На вправи стрілецького товариства з плином часу відводили різні місця. На початку існування стрільниця перебувала у рові між міськими мурами і валами приблизно там, де тепер пролягає вулиця Гавришкевича (колишня Стрілецька). У 17 ст. стрільниця містилася в іншому місці – на нинішній вулиці Винниченка.
У 1775 році братство придбало частину Чечевичівського городу, там було прокладено вулицю, яка отримала назву Стшельніцкєй (в кінця 19 ст. і до німецької окупації – Куркова, за німців – Унгарштрассе, тепер – вул. Лисенка). У 1789 р. тут було засновано садибу Куркового братства. 1823 р. стараннями професора Віттманна було розплановано прекрасний парк, а у 1825-26 рр. збудовано будинок Стрільниці з залом для балів та зібрань (тепер № 23а на вул. Лисенка) за проектом арх. Франца Дрешера коштом Вінцента Зєнткевича – львівського аптекаря, що з 1807 і до самої смерті у 1836 р. керував братством у ранзі капітана стрільців.
Саме в цьому будинку 8 грудня 1868 року відбулися установчі збори “Просвіти”, а 10 березня 1869 року – відбувся перший Шевченківський концерт. За свідченням видатного історика Львова Івана Крип’якевича “в концерті взяли участь всі визначніші артистичні й літературні сили. Музичною частиною займався Анатоль Вахнянин, який вивів чотири хори – Ферхгота-Товачовського, Михайла Вербицького й дві пісні Лисенка; сам відспівав сольну пісню “Колись було налітали орди в Україну”. Корнило Устиянович декламував вірш свого батька, Криницький – “Невольника”, Амврозій Дольницький – “Драгоманку” Морозенка (віршів Федьковича поліція не дозволила виголошувати), наприкінці промовляв Володимир Барвінський. Відчитано 10 телеграм з Галичини, буковини і Відня. Зала була повна, жіноцтва начислено 139; але концерт дав дефіцит 20 злотих”.

Стрільниця у 2006 році

У 1870-71 році поряд збудовано новий будинок стрільниці за проектом йозефа Енгеля у стилі романтичного історизму з елементами неоготики та романського стилю. Будинок цегляний, тинькований, двоповерховий, з чотирикутною наріжною вежею, що надає йому подоби замку. У такому вигляді будинок зберігся до наших часів. На жаль не збереглася велика дерев’яна веранда в стилі швейцарських шалє. Внутрішня композиція будинку розбудована довкола центрального залу.


площа перед Стрільницею на початку 20 ст. (фото з lvivcenter.org)…	і нині

У 1890 р. з ініціативи та коштом Леона Братковського будинки, що належали стрільниці, були реставровані, навколишній парк впорядковано, а в центрі квітника, що посеред площі перед головним будинком було поставлено бюст короля Яна ІІІ Собєського різця скульптора вірменського походження активного члена Куркового братства Тадеуша Баронча (1883 р.).
Бюст короля простояв там до 1949 року, доки довкола стрільниці в старому парку Куркового братства не було влаштовано міський парк культури і відпочинку (функціонував до 1951 р. – відкриття парку ім.Б.Хмельницького). Куркове братство ж проіснувало на десятиліття менше…


залишки погрібу (?)	чиєсь обійстя в Стрільниці

З боку вулиці парк був огороджений решіткою, вхід до нього провадив через ворота, праворуч до решітки була прибудована будка з касою – вхід був платним. Замість бюста короля Яна ІІІ Собєського (бюст щез безслідно) на постаменті був поставлений бюст Сталіна, що засвідчував напис золотими буквами: “Сталін”, з-під яких проглядали викарбуване на камені ім’я короля Яна ІІІ. Проте Сталін простояв там недовго, після розвінчання культу особи бюст ката народів пішов у невідомому напрямку слідом за крулем. На стрілковому майданчику, огородженому ажурним парканом, відбувалися танці. Далі була споруда дерев’яного літнього Зеленого театру, вхід до якого також був платним. Вздовж театру провадила дорога на вул. Верховинську.
У самому будинку стрільниці за радянських часів містивля ансамбль пісні і танцю Прикарпатського військового округу. Судячи з усього в новітній період частина будинку служить помешканням комусь з львів’ян. Нині будівлю (принаймні ту її частину, що стояла пусткою) ремонтують для Музею Визвольних змагань.


балкон на наріжній вежі Стрільниці	відреставрована частина Стрільниці

Ліворуч від брами (власне до нині від неї лишилися лише стовпчики), що вінчала початок парку Куркового братства при вулиці Курковій (Лисенка) у 1898-1899 роках за проектом Альфреда Каменобродського було збудовано триповерховий житловий будинок Куркового братства у стилі пізнього історизму. Чільний фасад з боку вул.Лисенка та бічних з боку Стрільниці акцентований необароковими фронтонами-люкарнами. Над наріжною вежею
височіє флюгер у вигляді півня – ще одна згадка про Куркове братство.