Досить таки велике село у Володарському районі на Київщині наймовірніше отримало свою назву через річку Рудку чи кольору грунту. Відвідавши Руде Село в жовтні в розпалі золотої осені ми маємо власну версію походження назви, але вона навряд чи може видатися читачам серьозною :). В буд-якому разі розпочнемо з атракцій цього населеного пункту.
Більшість путівників згадуючи основну атракцію Рудого Села – палац у стилі неокласицизму приписують його власникам навколишніх земель – роду Браницьких. Інші ж, навпаки, стверджують, що саме Руде Село Браницьким не належало, та й архітектура в кращих традиціях палладіанства буцім-то Браницьким не властива.
 |
 |
Менше з тим, чи належів палац Браницьким, чи Станіславу Залеському гербу h Prawdzic, палац в Рудому селі є чудовим взірцем класистичної архітектури початку 19 ст.
Ось що про палац пише ПГА: “ДВОРЕЦ, конец XVIII – начало XIX вв. Расположен в живописной местности в центре села. Здание кирпичное оштукатуренное прямоугольное в плане двухэтажное с примыкающим к боковому фасаду одноэтажным флигелем в стиле классицизма. По центральной оси расположена более высокая часть, завершенная треугольным фронтоном. Боковые части выполнены в форме лоджий с открытой колоннадой ионического ордера. В отделке стен чередуются плоские и рустованные поверхности. Внутренняя планировка анфиладная. Сохранились интерьеры вестибюля и залов с лепным декором. “
Ще донедавна палац був в досить таки пристойному стані, там містилася контора колгоспу, у 1979 р.Постановою Ради міністрів УРСР його додали до списку пам’яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави. Але палацу то не допомогло. Пожежа 1994 року залишила головний фасад з фронтоном, частину колонади та одноповерховий флігель. Парковий фасад вже завалився. Чи довго простоїть решта?
На початку алеї, що веде до палацу збереглися стовпи, що прикрашали колишній в’їзд до садиби…
 |
 |
Ще однією атракцією Рудого Села є церква, що розміщена на сусідньому горбі. Відома церква св. Трійці 1841 р. побудови передусім чудодійним образом Рудосільської Богородиці. Легенда переказує, що Станіслав Залєський, тяжко захворівши, здійснив паломництво до Ченстохови (до ікони Белзької Божої Матері). Там придбав одну ікону, яку втім лишив у Польщі, бо через її габарити вирішив не заморочуватися перевезенням. Одначе ікона дивним чином опинилася в погрібі рудосільського палацу. За тим же переказом, ікону ніхто не міг зрушити з місця, доки Залеський (католик за віросповіданням) не наказав збудувати для неї нову православну церкву. За часів войовничого атеїзму ікону переховували селяни, нині вона повернулася на законне місце. Неодноразово Рудосільську ікону викрадали, але щоразу дивним чином ікона поверталася назад у Руде Село.
Сама церква є цікавою з огляду на певну нетрадиційність архітектурних форм для православного церквоного зодчества у цих місцях. Як пише та ж ПГА: “Церковь кирпичная оштукатуренная однонефная с трансептом, выступающими ризалитами на южном и северном фасадах. Западный фасад и ризалиты завершаются портиками со спаренными полуколоннами и треугольным фронтоном. Купол на высоком восьмигранном барабане перекрыт сомкнутым сводом. Декор фасадов сдержанный в стиле классицизма. Дворец и церковь в Рудом Селе являются произведениями одного и того же неизвестного зодчего. Формы обеих построек характерны для стиля раннего классицизма и отличаются необычностью (формы проемов, ордера, пластика фасадов), что придает постройкам большой архитектурно-художественный интерес” (ПГА, т. 1, с. 135)
Ну а тепер про нашу несерьозну версію походження назви села :) Гарним доповненням архітектурних цікавинок стали два клена, що ростуть поряд з палацом. Чи то вони якісь родичі канадському цукровому кленові, чи можливо якась окрема кленова порода, але саме в жовтні їх листя забарвлюється у чудовий жовто-гарячий колір…
Переглянути Україна на карті більшого розміру